16 та 17 липня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1929
ПЕРШИЙ МІЖНАРОДНИЙ МАТЧ
17 липня 1929 року в Запоріжжі відбувається історичний футбольний матч. Ймовірно, він став першою міжнародною грою, що пройшла у нашому місті. На футбольному полі зустрілися збірна Запоріжжя та команда робітників Франції.
Запоріжці просто розтрощили оборону гостей. Матч завершився з рахунком 11:0 на користь збірної Запоріжжя. Запорізька команда виступала наступним складом: Вертиголов, Шумейко, Эйзлер, Вігант, Тищенко, Лукін, Шамко, Манжос, Михашонок, Блінов, Шаройко.
А ось на національній арені в 1929 році запорізькі футболісти зірок з неба, як кажуть, не хапали. Того року журнал «Фізкультура і спорт», наприклад, написав таке: «Колективи республіки можна приблизно розбити на чотири групи. До першої варто віднести команди Харкова, Одеси та Миколаєва. У другу – футбольні колективи Горлівки, Дніпропетровська, Дружківки, Краматорська, Сталіно, Києва, Кадіївки, Кривого Рогу. Третя група – Запоріжжя, Тульчин, Конотоп, Вінниця та Полтава. А четверту складають усі інші…».
1930
ТУРИСТИЧНИЙ БУМ
Під час будівництва Дніпрогесу Запоріжжя та його околиці переживають справжній туристичний бум. Так 17 липня 1931 року цікаву статистику повідомляє газета «За индустриализацию». Як пишуть журналісти, тільки у 1929 – 30 роках Дніпробуд відвідали 204 тисячі екскурсантів. «А починаючи з квітня цього року – вже близько 50 тисяч!», – повідомляє «За индустриализацию».
До речі, як пише газета, такий екскурсійний бум створює для будівництва великі складнощі: «Неймовірний наплив екскурсантів дуже впливає на постачання Дніпробуду. Спеціального продовольства на них не відпускають і годують коштом фондів, що відпускаються будівництву».
Наступного дня цю ж тему підіймає й інша газета – «Известия». У статті «Дніпрельстан» Федір Гладков так розповідає про «екскурсійне лихо» на Дніпробуді:
“Эти тысячи людей, эти бесчисленные отряды, которые наводняют Днепрострой, и котлованы, и подъездные пути, и площадки, где работают краны и деррики, — эти толпы, которые забиваются во все проходные и непроходимые места, тумашатся под ногами, мешают на каждом шагу, обрывают движения, преграждают путь, подвергаясь опасности быть раздавленными, искалеченными. Этот бесплановый самотек выбивает из колеи трудовую жизнь Строительства. Другое несчастье, которое несет с собою экскурсионное нашествие, это — продовольственный „разгром”. Здесь уже вошло в привычку называть экскурсантов „мешочниками”. Кооперативы и рынки бурей очищаются и в Запорожье, и на Строительстве. Масло, яйца, сало — все мгновенно исчезает в торбах…”.
1932
ПЕРШИЙ ТРАМВАЙ
«Найголовніший захід до реконструкції старого міста – спорудження міського трамвая, що органічно зв’яже в одне ціле Дніпрельстан, промкомбінат, район нового житлового забудування та старе місто». Так про Запоріжжя часів Дніпробуду писав журнал «Шляхи індустріалізації». На боці трамвая були й симпатії укладачів проєкту «Велике Запоріжжя». Проєктанти фактично нового міста відводили трамвайній мережі пріоритетну роль – 65% у структурі міських пасажироперевезень. А разом зі швидкісним трамваєм цю частку й зовсім планували довести до 80%! Для порівняння – автобусу проєктанти віддавали лише десяту частину загальної ваги всіх видів міського транспорту.
Пріоритетний трамвай спочатку планували запустити в Запоріжжі в серпні 1931 року. Але, як часто у нас буває, не встигли – облаштування першої трамвайної лінії стартувало лише в червні 1931 року. Тоді «Хроніка Дніпробуду» повідомляла: «Цього року передбачається з’єднати подвійною трамвайною колією станцію «Олександрівськ-Південний» у місті Запоріжжі із греблею на лівому березі. Трамвайну лінію вирішено відкрити до Жовтневих роковин цього року».
Насправді ж, днем народження запорізького трамвая стало 17 липня 1932 року. О п’ятій годині ранку вагоновод Яків Куцевол вивів трамвай у перший в історії Запоріжжя регулярний рейс. Старт трамвайному руху було дано на майдані Волі. Ще однією кінцевою стала зупинка біля греблі Дніпрогесу. Майже за три місяці – 7 жовтня 1932 року – трамвайний маршрут №1 буде продовжений до Південного вокзалу (зараз – Запоріжжя-1).
«М» і «Х»
У перший же день роботи послугами запорізького трамвая скористалися 10 тисяч осіб. До кінця 1932 року трамвайні вагончики Запоріжжя перевезли 4 мільйони пасажирів!
До речі, на фініші 1932 трамвайний парк Запоріжжя невеликий – всього 30 вагонів. 24 з них – моторні, тобто ведучі, пов’язані з контактною мережею та керовані вагоноводами. 6 – причіпні. Усі разом – виробництва Митищінського заводу. Моторні називалися вагонами типу «Х» – вони вперше були пущені в дію у Харкові. Причіпні належали до типу “М” – їх прем’єра відбулася на лініях Москви.
Усі вагони були дерев’яними, лише частково обшитими листами заліза. Вже тоді запорізькі трамваї отримали й своє «фірмове» на довгі роки забарвлення – червоно-жовте.
Докладніше про історію запорізького трамвая я розповідав ось тут – “Трамвай №1”.
1966
ПАМ’ЯТНИК ВІНТЕРУ
16 липня 1966 року в Запоріжжі урочисто відкривають пам’ятник академіку Александру Вінтеру – начальнику Дніпробуду. Місце розташування монумента – символічне: у новому сквері напроти адмінбудівель Дніпрогесу, на бульварі Вінтера.
Пам’ятник є погруддям висотою 4, 5 метри, висіченим із сірого граніту. Основа пам’ятника – дещо підковоподібна, нагадує форму греблі Дніпрогесу. Автори проєкту – скульптор Ашот Аллахвердянц та архітектор Олександр Заварзін.
Олександр Вінтер — академік, видатний енергетик та фахівець з будівництва електростанцій. Декілька років свого життя Олександр Вінтер був нашим земляком – працював головним інженером, а згодом начальником Дніпробуду та Дніпрозаводбуду.
2009
МАМАЙ НА ХОРТИЦІ
16 липня 2009 року на острові Хортиця відкривають пам’ятник Козаку Мамаю. Гранітна скульптура встановлена в районі найбільшої на острові транспортної розв’язки – біля зупинки «Турбаза «Хортиця»». Її вага – 7 тонн. Автор – скульптор Сергій Каніщев.
Як зізнався сам автор, його робота є скоріше садово-парковою скульптурою, а не пам’ятником. «Модель виготовив за місяць. На саму скульптуру пішло 53 дні», – розповідав Сергій Каніщев.
Під час відкриття Мамая на Хортиці була навіть проголошена відповідна легенда. «Людина, яка стала прообразом українського героя козака Мамая, народилася на острові Хортиця саме 16 липня 1509 року. Тому виходить, що відкриттям цієї скульптурної композиції ми святкуємо його п’ятисотий день народження», – здивував тоді багатьох тодішній голова Запорізької ОДА Олександр Старух.
«У місцевому велорусі скульптуру практично відразу прозвали ВелоБуддою – на “паломництво” до Мамая практично кожен день в теплу пору року з’їжджаються велосипедисти з усього міста, тут вони збираються разом і починають спільні “покатушки” по острову», – розповідає про хортицьку скульптуру сайт hortica.zp.ua.
2014
ЗАГИБЕЛЬ ЗАВАДИ
16 липня 2014 року у бою поблизу села Маринівка Донецької області загинув запоріжець Богдан Завада – командир, механізованої роти спеціального призначення 9-го полку Національної гвардії України.
«Перед цим він підбив БТР терористів, знищив 10 терористів і цим допоміг перегрупуватися бійцям Нацгвардії на блокпосту», – так про загибель запорізького лейтенанта повідомляв міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Богдану Заваді було посмертно присвоєно звання «Герой України». Ім’я Героя зараз має одна з вулиць Шевченківського району Запоріжжя. Меморіальна дошка, присвячена Богдану Заваді відкрита на будівлі Запорізької гімназії № 7.
Вічна пам’ять Герою!
Такими були події 16 та 17 липня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Щиро дякую всім за увагу підтримку та донати. Вони надихають та надають сил!
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 17 липня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви.