136 років тому – 28 жовтня 1886 року – у Нью-Йорці була відкрита Статуя Свободи. З нагоди її дня народження пропонуємо 12 цікавих фактів по одну з найвідоміших у світі пам’яток.
Ім’я: повне офіційне ім’я монумента – «Свобода, що осяює світ». Французькою – La Liberté Illuminant le monde. Англійською – Liberty Enlightening the World. Але більш відома вона за своїми неофіційними іменами – «Статуя Свободи» та «Леді Свобода».
Ідея: думка про монумент вперше була проголошена влітку 1865 рок на урочистому обіді в будинку Едуарда де Лабуле біля Версалю. Французький письменник, історик і публіцист тоді запропонував, щоб Франція подарувала Сполученим Штатам великий пам’ятник – на честь перемоги союзу двох країн в Американській революції та скасування рабства. На думку деяких дослідників, Лабуле також сподівався, що подарована Статуя Свободи надихне й самих французів – на боротьбу за власну демократію в умовах репресивної монархії Наполеона III.
Автор: ідея Лабуле припала до смаку молодому скульптору Фредеріку Бартольді, який був присутній на тому обіді. Він присвятив монументу 15 років свого життя. Спочатку Бартольді зробив ескізну модель заввишки близько 1,25 м. З неї відтворив 2,85- метрову копію скульптури . За допомогою цього ж методу виготовив ще одну модель заввишки 11 м. Потім 11-метрову статую розділив на велику кількість фрагментів і збільшив ще у чотири рази. «Леді Свобода» стала найкращою роботою скульптора.
Співавтор: внутрішній каркас монумента розробив французький інженер та майбутній автор всесвітньо відомої Ейфелевої вежі Гюстав Ейфель.
Зовнішність: жіноча фігура репрезентує Лібертас – римську богиню свободи. Прообразом Свободи, як вважають мистецтвознавці, була відома французька натурниця Ізабелла Бойєр – вдова Ісаака Зінгера, засновника фірми з виробництва швейних машинок. Також існує думка, що обличчя статуї скульптор Бартольді змоделював на зразок обличчя своєї матері Шарлотти.
Матеріал: для створення монумента був потрібний легкий і водночас міцний матеріал, готовий витримати тривалу морську подорож. Крім того, він мав бути водостійким і легко переносити насичений сіллю вологий клімат гавані Нью-Йорка. І хоч Бартольді спочатку хотів покрити свою роботу позолотою, але вибір французького скульптора таки впав на мідь. При створенні монумента використовувалися мідні листи завтовшки 2,57 мм. Теслярі виготовляли дерев’яні форми, в яких за допомогою молота листам надавали потрібної конфігурації. Взагалі фігуру статуї сформували понад 300 фрагментів окремих мідних листів.
Колір: насправді зелена леді зі смолоскипом у руці зовсім не була зеленою. Вчені вважають, що Статуя Свободи спочатку була темно-червоно-коричневою. Статуя зроблена із залізного каркасу з мідним покриттям. Мідний колір протримався лише близько 20 років, оскільки погода викликала іржу на зовнішній стороні статуї, яка через окислення поступово ставала все більш зеленою. Хоча й це ознака пошкодження, але патина (зелене покриття) також діє як форма захисту від подальшого псування.
Габарити: висота від землі до кінчика смолоскипа — 93 метри (з основою і п’єдесталом). «Зріст» самої Леді Свободи — 46 метрів. «Вага» – 204 тонни. Леді Свобода ходить у сандалях 879 розміру, а обхват її талії становить 11 метрів!
Поза: до речі, у своїх сандаліях Леді Свобода саме «ходить». Бо зображена Леді Свобода у русі. Її права нога піднята. Навколо ніг -розірвані ланцюги, що символізують визволення.
Що в лівій руці: у лівій руці Свобода тримає скрижаль . На ній – напис «JULY IV MDCCLXXVI». Написана римськими цифрами дата «4 липня 1776 року» є днем ухвалення Декларації незалежності США.
Що в правиці: у правій руці – смолоскип. Між 1886 та 1906 роками, він виконував роль маяка. Але потужності його сигнального вогню не вистачало, щоб значною мірою допомагати кораблям орієнтуватися у ночі. в морській стихії після заходу сонця. Тому «маяк Свободи» з часом був закритий. 1916 року права рука зі смолоскипом була пошкоджена вибухом, влаштованим німецькими диверсантами. З того часу тільки доглядачі можуть підніматися довгими хиткими сходами до смолоскипа. Під час реконструкції у 1986 році старий смолоскип був замінений на новий. Він був покритий 24-каратним золотом!
Що на голові: корона! У ній розташовано 25 вікон, які символізують земні коштовні камені і небесні промені, що освітлюють світ. Сім променів-шипів на короні статуї символізують сім морів і сім континентів, як це вважається у західній географічній традиції. Вони вказують на універсальну концепцію свободи. Щоб дістатися до корони Свободи відвідувачам потрібно потрібно подолати 354 сходинки.
Фінансування: для створення пам’ятника було сформовано франко-американський союз збору коштів. Французи мали профінансувати створення скульптури та її транспортування через океан, а американці — всі витрати на будівництво п’єдесталу. Кампанії зі збору коштів проходили по обидва боки Атлантичного океану. Пожертви, а також різні заходи дозволили французам зібрати необхідні 2,25 млн. франків. В Америці все проходило набагато складніше. Міжнародна фінансова криза 1873 року спричинила період тривалої економічної стагнації. Вартість робіт (за первісним планом 125 тис. доларів) незабаром подвоїлася. Преса до проекту поставилася байдуже, охочих фінансувати будівництво «маяка Нью-Йорка» було небагато. Було організовано кілька благодійних заходів, серед яких були навіть боксерські бої. Активну участь у кампанії зі збору грошей взяв власник та редактор газети The New York World, хрещений батько найвідомішої зараз журналістської премії Джозеф Пулітцер.
Вартість робот: взагалі вартість будівництва статуї та п’єдесталу склала понад 500 000 доларів США. Це понад 10 мільйонів доларів США у сьогоднішніх грошах. Збір коштів виявився важким, тому подарунок французів прибув до Америки на 10 років пізніше, ніж планувалося. Спочатку передбачалося, що він буде відкритий до 100-річчя незалежності США у 1876 році.
Транспортування: Статуя Свободи була завершена та представлена послом США у Франції 4 липня 1884 року. До нью-йоркської гавані її було доставлено 17 червня 1885 року на борту французького фрегата «Ізере». Для перевезення монумент знову розібрали на 350 частин та запакували у 214 ящиків. Подорож через Атлантику тривала на один тиждень більше, ніж це планувалося – судно, яке перевозило статую, ледве не потонуло під час шторму. До речі, права рука зі смолоскипом на той час вже знаходилася у Америці. Вона експонувалася на Всесвітній виставці у Філадельфії 1876-го, потім – у Медісон-сквері в Нью-Йорку.
Місцезнаходження: затверджене Конгресом у 1877 році місце для статуї Свободи було обрано генералом Вільямом Шерманом з урахуванням побажань Бартольді. Монумент спорудили у нью-йоркській гавані на на острові Бедлоу, де з початку 19 століття стояв фортеця Бедлоу-Айленд. Острів знаходиться приблизно за 2,5 кілометри від узбережжя південного краю Манхеттена. Незважаючи на те, що води, які оточують острів, фактично підпадають під юрисдикцію Нью-Джерсі, за місце «проживання» Статуї Свободи відповідає Нью-Йорк. У 1956 році Бедлоу був офіційно перейменований на Острів Свободи. До речі колись у Леді Свободи були сусіди, але з початку 2014 року вона є єдиним мешканцем острова, після того, як Девід Лучсінгер, доглядач Національної пам’ятки Статуї Свободи, вийшов на пенсію. Наглядачі статуї більше на екс-Бедлоу не живуть.
Де б могла знаходитися: Бартольді задоволений прийомом частини статуї на Всесвітній виставці у Філадельфії, що якийсь час подумував подарувати її цьому місту замість Нью-Йорка. Також спробу отримати статую робив й Бостон – коли у нью-йоркців трохи пригальмували збори коштів на встановлення Леді Свободи. Але бостонцям тоді досить агресивно відповіла сама «Нью-Йорк Таймс»: «Бостон, мабуть, знову переоцінив свої сили. Ця статуя нам дорога, хоча ми ніколи не бачили її, то ж жодне третьорозрядне місто не має втручатися і відбирати її у нас… Ця величезна статуя скоріш буде розбита на… осколки, ніж застрягне у гавані Бостона».
Транспортування: Статуя Свободи була завершена та представлена послом США у Франції 4 липня 1884 року. До нью-йоркської гавані її було доставлено 17 червня 1885 року на борту французького фрегата «Ізере». Для перевезення монумент знову розібрали на 350 частин та запакували у 214 ящиків. Подорож через Атлантику тривала на один тиждень більше, ніж це планувалося – судно, яке перевозило статую, ледве не потонуло під час шторму. До речі, права рука зі смолоскипом на той час вже знаходилася у Америці. Вона експонувалася на Всесвітній виставці у Філадельфії 1876-го, потім – у Медісон-сквері в Нью-Йорку.
Відкриття: остання заклепка пам’ятника була встановлена 28 жовтня 1886 року під час церемонії офіційного відкриття. Захід відбувся під головуванням президента країни Гровера Клівленда. Перед тисячами глядачів американский керманич тоді промовив наступне: «Ми завжди пам’ятатимемо, що Свобода обрала це місце своїм домом, і вівтар її ніколи не буде покритий забуттям».
Жінки: подейкуть що на фактичному відкритті того, що зараз відомо як Острів Свободи були присутні лише дві жінки: дружина Бартольді та 13-річна дочка Фердинанда де Лессепса, французького інженера, який спроектував Суецький канал. Дружини членів Американського комітету були змушені спостерігати за тим, що відбувається з військового корабля біля острова. Зафрахтували човен і американські суфражистки – щоб огинаючи острів гриміти промовами протестую під час відкриття. Але їх майже не було чути за гуркотом парових свистків та гарматних залпів у гавані. Чого протестували? Захисниці прав жінок нарікали на те, що величезна жіноча постать стоятиме , уособлюючи свободу, тоді як більшість американських жінок ще не мали права голосу.
Функціїї: з дня свого відкриття, статуя служила навігаційним орієнтиром і деякий час використовувалася як маяк. Була й символом іміграції. У 1892 році на острові Елліс, що примикає до острова Бедлоу, був відкритий я головний пункт в’їзду іммігрантів до Сполучених Штатів. Протягом наступних 32 років іммігрантів вітала саме “Леді Свобода”. Зараз статуя відкрита для відвідувачів. З корони, в яку можна піднятися по сходах, відкривається чудовий краєвид на нью-йоркську гавань. У музеї, розташованому в п’єдесталі знаходиться експозиція, присвячена історії статуї.
А могла б і «говорити»: коли Едісон представив публіці фонограф, то повідомив газетам, що проектує «величезний диск» для внутрішньої частини Статуї Свободи, який дозволить статуї вимовляти промови. На жаль, а може на щастя, ця дивна обіцянкка не була втілена у життя.
Гості: хоч і мешкає Свобода на своєму острові одна, але самотність ій не загрожує. Щорічно її відвідують більше 4 мільйонів туристів!
Під тиском стихії: підраховано, що Статую Свободи вражає приблизно 600 ударів блискавок на рік! А після урагану «Сенді» у 2012 році статую навіть на деякий час зачиняли та приводили до ладу. До речі, навіть незважаючи на те, що Свобода здається непохитною, сильний вітер таки може її розгойдувати – майже до восьми сантиметрів уперед-назад, смолоскип навіть до 12 сантиметрів.