28 жовтня в історії Запоріжжя – цікавинки цього дня у нашому традиційному огляді
1919
Махновський з’їзд
В Олександрівську розпочав роботу з’їзд представників від селян, робітників і повстанців визволених Революційно-повстанською армією України (махновців) повітів Катеринославської і Таврійської губерній. З’їзд відбувався 28 жовтня — 2 листопада. На ньому кілька разів виступав особисто Нестор Махно. Під час з’їзду вперше за роки бурхливої революційної діяльності анархо-махновський рух презентував свою політичну програму – сформулювавши ідею “вільних рад”.
1941
Розстріл Проскурова
28 жовтня 1941 року на теріторії спецдачі НКВС під Куйбишевом був розстріляний Іван Проскуров (на фото) – генерал-лейтенант авіації. У дитячі та юнацькі роки Проскуров жив та працював на Верхній Хортиці (зараз – територія Запоріжжя). У 30 років отримав звання Героя Радянського Союзу – першим серед запорожців. 34-річний генерал-лейтенант авиації був розстріляний “без суда на основании заключения НКВД СССР от 17 октября 1941 года”. Разом із Проскуровим 28 жовтня 41-го року було розстріляно ще 19 “учасників антирадянської військово-змовницької організації” – генерали, полковники, дві дружини “зрадників Батьківщини”, творець першого у світі піхотного автоматичного гранатомета… На допитах провини Проскуров не визнав. 11 травня 1954 року постановою Генеральної прокуратури СРСР справу припинено через відсутність складу злочину. Івана Проскурова було реабілітовано, посмертно.
1955
Пам’ятник Глінці
28 жовтня 1955 року Запоріжжі урочисто відкривають пам’ятник композитору Михайлу Глінці. За два роки до цього в експлуатацію було прийнято кіноконцертну залу імені Глінки. Тоді приймальна комісія зробила зауваження: “Не вистачає пам’ятника композитору!”. До уваги узяли та виправили – посадили на гранітний постамент бронзового творця. Увічнив композитора у бронзі скульптор Адольф Йосипович Страхов. До речі, виведений рукою автограф можна також побачити на пам’ятнику – в одному з куточків постаменту. Додамо, що запорізький Глінка вже давно став героєм міської міфології. Наприклад, одиноким панянкам за допомогою бронзового композитора пропонують шукати кавалерів – нібито від них не буде відбою, якщо опівночі на повний місяць піднятися на коліна Михайла Івановича. А ще за допомогою цієї пам’ятки деякі запорожці тестують друзів на уважність – запитують про те, яку саме зі своїх ніг композитор закинув на іншу ногу. Деякі, уявіть, замислюються! Ну і, звичайно ж, монумент має свою загадку – куди ж все-таки поділося перо творця?
