102 роки тому на Запоріжжі був виготовлений перший український трактор
102 роки тому, 10 березня 1923 року, в Кічкасі був виготовлений «Запорожець». Перший серійний трактор – як в Україні, так і в межах усього колишнього СРСР!
А ви знаєте, коли був зроблений перший «Запорожець»? Ні, не у 1961 році. Майже на 40 років раніше! Бо мова – не про автомобіль. Хоча той «Запорожець» теж був на колесах та мав пряме відношення до на нашого міста. 102 роки тому – 10 березня 1923 року – в Кічкасі був виготовлений перший вітчизняний трактор.
При чому, ця подія могла трапитися ще раніше. В Айнлаге, або Кічкасі (у правобережному містечку, територія якого зараз під водою Дніпра. Не плутайте, благаю, з Павло-Кічкасом), з дослідними зразками тракторів експериментували ще напередодні Першої світової війни. Відбувалось це на місцевих заводах Унгера та Копа.
Але ж – війна, революція, занепад, голод… Врешті решт – націоналізація приватних підприємств, у тім числі й, звісно, кічкаських. Тому на початку 1920-х років більшовицькі вожді лише мріють – «як що б ми могли дати завтра селянам 100 тисяч першокласних тракторів…». А у Кічкасі тим часом вже повертаються до довоєнних напрацювань! І майже із нічого, з того що було тоді під руками, створили трактор «Запорожець».
Той перший трактор – вельми чудернацький та специфічний. На трьох колесах (робоче – лише заднє), замість кабіни для водія – незручне сталеве «сідло», без коробки передач, без педалей взагалі – ні зчеплення, ні газу, ні гальма! «Запорожець» переміщався з однаковою швидкістю 3,6 км/год та зупинявся лише, коли вимикався двигун. До речі, про двигун – він теж місцевий: «Тріумф» виробництва Великотокмакського держзаводу №8. Потужність – 12 кінських сил. І він – нафтовий. Так, все вірно прочитали – працює на сирій-сирісінький нафті. Бо для першого радянського трактора, то найекономніший та найдоступніший різновид палива. Проблеми з нафтоперегонкою величезні – гасу та дизпалива не вистачає, бензин у страшному дефіциті!
Народжувався «Запорожець» на потужностях одразу двох заводів – №11 та №14. Це — колишні заводи Унгера та Копа відповідно. Вже з 1923 року цей трактор виготовлявся на заводі «Червоний прогрес» у Великому Токмаку (теж із «колишніх» – завод Фукса). Випускали його до 1927 року, взагалі було виготовлено близько 800 одиниць «Запорожців».
Іноді в інтернеті можна зустріти інформацію про те, що кічкаський диво-трактор «склепали» такі собі російські «кулібіни», які в житті ніколи не бачили тракторів та й взагалі до того ні з чим подібним справи не мали. Нібито аматори із, цитую, «освітою у чотири класи реального училища». Тож, познайоммося з творцями «Запорожця»
Батько, або головний конструктор – Леонард (Леонгард) Унгер. Якби не революція, то міг би бути власником отого самого заводу Унгеру. А так – лише працює на тому підприємстві інженером. Освіта – вища. Та ще і яка – вчився на інженера-механіка у німецькому Мангеймі.
Ще один співбатько «Запорожця» – Герхард Ремпель. До подій 1917 року – інженер-конструктор заводу Копа в Айнлаге. Освіта – вища. Навчався інженерних справ у Німеччині, закінчив університет у Хемніці. У 1917 році одружився з Аганетою Коп – донькою директора та співвласника заводу в Айнлаге. І хай не введуть в оману деяких читачів всі ці «заморські» імена та прізвища. Все це наші з вами земляки – протестанти-меноніти, чиї пращури переїхали до нашого краю ще наприкінці XVIII століття.
Деякі джерела повідомляють, що Унгеру та Ремпелю допомагав ще й Корнеліус Паулс – ще один колишній інженер заводу Копа. Інформації про нього обмаль. Але достеменно відомий такий факт – у 1930 році Паулс був нагороджений орденом Леніна за участь в створенні першого радянського комбайна. Останній – розробка запорізького заводу «Комунар». Вгадайте, як той комбайн називався? Це дуже легко!
На жаль, заслуги менонітських інженерів не врятували їх від сталінських репресій. І Унгера, і Ремпеля, і кавалера ордену Леніна Паулса під час Великогосталінського терору проголосили «контрреволюціонерам» та «шпигунами Німеччини». 1937 рік став останнім в житті для кожного з трьох батьків трактора «Запорожця». Всі вони були розстріляні…
Друзі, підбадьорити солдата Акбаша та підтримати роботу сайту традиційно можна донатом. Дякую всім добрим людям за підтримку! Вона надихає та надає крила!:
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 2025. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без виконання вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!