24 та 25 травня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1918
УКРАЇНОЗНАВСТВО
25 травня 1918 року у Олександрівському повіті було оголошено про введення до курсу навчання всіх навчальних закладів дисциплінукраїнознавства. Вперше серед предметів з’являються історія та географія України! Для відповідної підготовки вчителів в Олександрівську вже з червня відкриють короткотермінові українознавчі курси. Навчання на них – коштом повітового земства.
1969
БУЛЬВАР БЕЛЬФОРСЬКИЙ
У травні 1969 року свою сучасну назву отримує бульвар Бельфорський. До цього, з 1959 року, це була вулиця Липнева на місці колишнього Дослідного поля. Також в деяких документах зустрічається й інша назва вулиці – «Пішохідна». Сучасна назва – на честь французького міста Бельфор. У 1967 році Бельфор став містом-побратимом Запоріжжя.
1972
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДУБ
24 травня 1972 року офіційний статус пам’ятки природи отримує легендарний Запорізький дуб. Рішення про це приймає в цей день Запорізький обласний виконком. 51 рік тому навколо Запорізького дуба як раз завершують створення цілого комплексу – філіалу спочатку краєзнавчого музею, а згодом і Державного історико-культурного заповідника “Хортиця”. Ескізи комплексу виконали запорізькі художники Добрев та Попазов.
Поруч із дубом – музейно-виставковий зал, колодязь, кіоск із сувенірами та гранітна брила. На останній – напис: “Запорізький дуб. Унікальний пам’ятник первісних дубових лісів Придніпров’я. Висота дерева – 36 м. Діаметр крони – 63 м. Довжина кола стовбура – 6 м 32 см. Вік дерева 600-700 років”.
А вже в червні 1972 року відчинить двері й місцеве кафе. Спочатку його називають «Курінь» – за оригінальний вигляд, стилізований під козачий курінь. Але згодом кафе отримає назву «Дубок». «Тут можна буде випити склянку холодного ситра, поласувати морозивом та тістечками, помилуватися українськими орнаментами», – повідомляє преса у травні 1972 року.
На жаль, зараз комплекс занедбаний. Судячи з усього, доживає свій вік і легендарний дуб. У майже засохлого дерева живою залишається лише одна гілка.
1972
ВІКОВІ ДУБИ
До речі, Запорізький дуб не єдине дерево Запоріжжя, яке отримало статус пам’ятки природи у травні 1972 року. Тоді ж такою оголошують групу вікових дубів – близька 80 дубів на території парку «Дубовий гай». За інформацією книги «Визначні дерева Запорізького краю» (автор – Віталій Шелегеда) зараз це 73 дуби, найбільші й найстаріші з яких мають висоту 17-25 м, окружність стовбура 300-330 см та вік 150-190 років. Офіційно у 1972 році вік цих дерев було оцінено у 250 років, а сама ділянка з віковими деревами площею в 5 гектарів була оголошена пам’яткою природи місцевого значення “Ділянка 250-річних дубів”.
Ще однією ботанічною пам’яткою у травні 1972 року проголошують один із дубів острова Хортиця. Він росте у центральній частині острова – на межі балки Ганнівка та селища «Наукове містечко». Біля цього дуба зараз є інформаційний щит. На останньому вказані наступні параметри дерева : висота – 26 м, окружність стовбура – 270 см, діаметр крони — 1717 м. Вік дерева оцінюють у 90-100 років. Поруч, у балці Ганнівка, ростуть ще близько сотні вікових дубів.
1983
«ТОРПЕДО»
У травні 1983 року свій перший трофей завойовує футбольна команда «Торпедо». У фіналі Кубка Запорізької області автозаводці перемагають мелітопольських торпедівців із рахунком 3:0. До речі, тоді у п’яти кубкових зустрічах гравці запорізького «Торпедо» забили у ворота суперників 12 м’ячів, а у свої не пропустили жодного.
При цьому «Торпедо» лише один рік від народження. Проте у складі команди є одразу п’ять досвідчених екс-«металургів»: Рудика, Бондаренко, Ходус, Негірьов та Васильченко. Тренує команду Олександр Гуржеєв.
1987
ПЕРШИЙ РОК-ФЕСТИВАЛЬ
Музична подія травня 1987 року – перший у Запоріжжі рок-фестиваль. Він проходить у БК імені Жданова (майбутній ПК «Автозаз») три дні – з 22 по 24 травня.
На пропозицію обкому комсомолу взяти участь у заході відгукнулися 44 музичні колективи області. Відібрали на фестиваль лише 15 гуртів та одного виконавця-інструментальника.
Останньому – Олександру Михайленку – журі фестивалю одноголосно і присудило перемогу. “Олександр грав на гітарі та клавішах під власну фонограму”, – повідомляє преса у 1987 році.
Пальму першості з музикантом-універсалом розділив досить популярний тоді запорізький гурт «Троя». Назва – від прізвища братів-засновників гурту: вокаліста Олександра та барабанщика Сергія Троянів.
Друге місце дісталося колективу “Раунд”, третє – бердянському гурту “Дизайн”.
«Проходив фестиваль під модним девізом «Рок – за мир». Попри заданість теми, щоб уникнути вільнодумства, тексти пісень в обкомі попередньо переглянули й затвердили… Рок-фестиваль проходив три дні у приміщенні Будинку культури імені Жданова. Думаю, ніколи раніше стільки строкатої молодої публіки, довговолосої та джинсової, тут не бувало», – згадував пізніше відомий запорізький журналіст Юрій Гаєв.
1989
ДРУГИЙ РОК-ФЕСТИВАЛЬ
Згадаю одразу і другий запорізький рок-фестиваль. Він відбувся 1989 року в тому ж автозазівському будинку культури. Цей захід проходив під егідою щойно створеного Запорізького рок-клубу «Кузня». Ведучий фестивалю – голова «Кузні» Ігор Анзін.
Переможцем стає гурт «Членський внесок» («Членский взнос»). Склад колективу: Яків Іванов, Сергій Козуб та Славко Шинкаренко. «Членський внесок» один з його учасників журналіст Яків Іванов описував так: «Оригінальний панк-гурт. По суті, до «Членського внеску» панк-рок у Запоріжжі ніхто «толком» не грав. Мабуть, ця новизна в музиці та текстах плюс незвичайно-коряве звучання двох гітар, дозволили у підсумку гурту посісти перше місце на II Запорізькому рок-фестивалі».
На другому місці – група «ЦЧВК». Назва за першими літерами прізвищ музикантів: Цимановський — Веременко — Чекоданов — Кононенко. «Мотор» ЦЧВК – один з найкращих музикантів Запоріжжя всіх часів, гітарист, аранжувальник та композитор Сергій Цимановський.
«Досі в нашому місті я так і не чув музикантів, які б грали так прикольно та професійно, як це робили «ЦВЧК». Важко визначити, якого стилю музиканти дотримувалися – це був сплав джазу, фолка, фанку, боса нові та інших. Але в усьому музиканти знали міру. Будь-яку свою композицію — від першої до останньої ноти — ЦВЧК доводили до досконалості. Якийсь час «ЦВЧК» називалися «Острів Патмос» та грали християнський нью-джаз», – розповідав пізніше у газеті «Істеблішмент» Яків Іванов.
Третє місце на рок-фестивалі дісталося «хард-рок-металістам» із гурту «Кондор». «Козири» колективу – відмінна гра соло-гітариста Віталія Фесенка та добротні бас-партії Романа Левченка. «Перший рок-металевий птах металургійного Запоріжжя. Наприкінці 80-х «хеві-метал» у нашому місті грали лише вони», – писав про «Кондор» Яків Іванов.
Головний же приз рок-фестивалю Іванов описував так: «11-кілограмовий торт, на якому англо-українською було написано «Хай живе rock-n-roll!» Після закінчення заходу він був з’їдений всією рок-братією та запитий дешевим сухим винцем «Струмок»».
2016
МЕМОРІАЛЬНІ ДОШКИ ГЕРОЇВ
24 травня 2016 року в Запоріжжі відкривають одразу чотири меморіальні дошки, які присвячені загиблим Героям російсько-української війни.
У цей день на фасаді школи №23 відкрили меморіальну дошку на честь випускника навчального закладу та воїна Романа Кравцова. Роман загинув 28 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського «котла».
На будівлі школи №84 відкрили меморіальну дошку на честь біця 93-ї ОМБр Артура Перова. Артур був випускником цієї школи. Загинув 18 серпня 2014 року під час ворожого обстрілу біля села Новокатеринівка Донецької області.
На фасаді школи №7 вшанували випускника навчального закладу та молодшого сержанта 128-ї окремої механізованої бригади Сергія Мар’єнка. Сергій загинув 30 січня 2015 року під час обстрілу позицій в районі міста Дебальцеве Донецької області.
Ще одну меморіальну дошку відкривають у Комунарському центрі молоді та школьників. Вона присвячена сержанту 79-ї окремої аеромобільної бригади Євгену Трофимову. Євген загинув 28 липня 2014 року у бою в районі села Дібрівка Шахтарського району Донецької області.
Вічна пам’ять Героям!
Такими були події 24 та 25 травня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Але продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. Для цього й створив цей сайт – власними силами, без грантів та бюджетних коштів:) У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 25 травня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви; публікації Якова Іванова., група “Музиканти Запоріжжя”
