Колаж Олега Суворова
23 травня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1868
ЗЕМСЬКА МЕДИЦИНА
23 травня 1868 року Олександрівською повітовою управою на підставі рішення Земських зборів було дано розпорядження про відкриття в повіті земських медичних установ. У повіті тоді було організовано 6 лікарських дільниць: Михайлівська, Покровська, Гуляйпільська, Кінськороздорська, Жеребцівська та, звісно ж, Олександрівська. Остання включала територію Олександрівська, Вознесенівки та Шенвізе.
Олександрівською дільницею до 1876 року завідував лікар Струзер. Відомо, що він звільнився після того, як Земська управа вирішила припинити платити йому зарплатню у 500 рублів. Причиною стала начебто професійна недбалість лікаря. Струзера звинуватили в тому, що він запустив роботу, не вів документацію, у Вознесенівку не заїжджав взагалі, не проводив віспощеплення, чим і поставив місто під загрозу епідемії.
Треба відмітити, що під орудою Струзера зовсім не було стаціонарної лікарні. В Олександрівську діяла лише військова лікарня (25 штатних ліжок і 10 понадштатних), яка відмовлялася приймати цивільних хворих. Тому стаціонарно хворих Олександрівська приймали аж у селі Григорівка – у лікарні при маєтку графа Канкріна.
Взагалі, окрім земського лікаря Струзера, у перший половині 1870-х років, в Олександрівську було лише три лікарі – міський (від уряду), повітовий та приватний, Плюс один міський фельдшер і одна приватна акушерка. І це на майже три тисячі мешканців!
Лише у 1876 році в Олександрівську буде заснована Земська лікарня.
1911
ПІДГОТОВЧИЙ КЛАС ГІМНАЗІЇ
Гімназії Олександрівська були навчальними закладами суто середньої освіти. Тобто всі, хто поступав до них, мали вже мати базову освіту та складали іспити – з письма, читання та простої арифметики. Рівень «абітурієнтів» не завжди був задовільний. Тому при навчальних закладах створювались так звані «підготовчі класи».
Так 23 травня 1911 року дозвіл на відкриття підготовчого класу отримує Олександрівська жіноча гімназія. У «нульовому» класі гімназії викладались – Закон Божий, малювання, танці, російська мова, арифметика та чистописання. У 1912 році на цій ланці гімназії навчалися 47 учениць. Рік підготовчого навчання обходився їх батькам у 40 рублів.
1933
ШЛЮЗ
23 травня 1933 року – ще одна знакова дата історії Дніпровського шлюзу. В цей день нещодавно відкритим шлюзом у Запоріжжі пройшов пароплав «Клара Цеткін» із великою баржею, який прямував із Херсона до Києва. Ця подія стала початком вантажної експлуатації шлюзу.
1934
КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»
23 травня 1934 року виходить наказ наркома важкої промисловості про розформування Дніпрокомбінату. Металургійний, феросплавний, шамотний, ремонтний і завод інструментальної сталі (майбутній «ДСС») об’єднуються в один комбінат «Запоріжсталь».
Директором об’єднаного комбінату тим же наказом призначається Ісаак Рогачевський. Під його орудою на комбінаті збудують чотири мартенівські печі, дві електропечі, будівлю слябінга та шихтовий двір, відкриють профілакторій на Хортиці. У 1935 році Рогачевского нагородять орденом Леніна, а у 1937-му … розстріляють за «антидержавницьку діяльність». Першого директора комбінату «Запоріжсталь» реабілітують лише 1956 року.
1969
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОН
23 травня 1969 року Президія Верховної Ради Української РСР своїм указом утворює в місті Запоріжжя новий район – Заводський.
Утворення відбувається шляхом поділу тодішнього Орджоникідзевського (Вознесенівського) району. Останній до того був наче містом середнього розміру прямо у центрі Запоріжжя – мав площу близько 250 кв. км та населення у понад 250 тисяч осіб.
Новий Заводський район, займає північно-східну частину міста. У 1969 році його територія – 4600 гектарів. Це – селища Павло-Кічкас, 9-е, 10-е, 11-те, 13-те “А”, 13-те “Б” та “Запоріжжя-Ліве”, проммайданчики усіх заводів чорної металургії, титаномагнієвого, “Кремнійполімеру” та низки інших підприємств. Численність населення – близько 100 тисяч людей.
«Район було забудовано в основному будинками барачного типу та каркасно-насипними будинками, побудованими у свій час як тимчасове житло. Було всього шість п’ятиповерхових будинків на вулиці Союзній», – розповідає у книзі «Заводський район міста Запоріжжя…» запорізький історик Руслан Шиханов. Серед вже наявної інфраструктури нового району – 2 лікарні, пологовий будинок, 10 дитячих дошкільних установ, 17 шкіл, новенький стадіон «Титан», кінотеатр «Авангард», Палац культури імені Горького, Палац культури вогнетривкого заводу…
З Днем Народження, Заводський район! Передаю вітання всім його мешканцям!
І трохи ретро-хроніки Павло-Кічкаса. Космічне містечко в Заводському районі. Кінохроніка із сімейного архіву Дмитра Ейваза. Знято у дитячому містечку “Зоряне” (“Космос”) на вулиці Соціалістичній (Запоріжжя) у 1984 році.
1969
ВЕРХНЯ ХОРТИЦЯ
Того ж дня, 23 травня 1969 року, відбувається ще одна непересічна подія – та ж Президія Верховної Ради Української РСР тим же своїм указом включає селище міського типу Верхня Хортиця до смуги міста Запоріжжя.З тих часів це невіддільна частина Дніпровського району нашого міста. Мій рідний та один із найцікавіших куточків Запоріжжя!
Лише офіційна історія Верхньої Хортиці розпочалась у 1781 році (хоча й до того часу існували згадки про «слободу Хортиця» і козацькі зимівники на цій території). Тоді на річці Верхня Хортиця, «на даче князя Григория Потемкина», була засноване село Новогригорівка. А вже за 9 років сюди приїхали перші колоністи-меноніти. На території майбутнього селища Верхня Хортиця вони заснували два села – Хортиця та Розенталь (згодом – Канцерівка). Багато років ці населені пункти в адміністративному сенсі не мали ні якого відношення до Олександрівська-Запоріжжя.
До 1923 року майбутня Верхня Хортиця входила до складу Хортицької волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії. Потім – належала до Хортицького району Запорізького округу Катеринославської губернії. З 1925 року – до Хортицького району Запорізького округу. Окремий Хортицький район ліквідували у 1930 році, тоді ж територія майбутньої Верхньої Хортиці вперше була підпорядкована місту Запоріжжю.
Після Другої світової війни на мапі Запорізької області з’явився окремий Верхньо-Хортицький район. Він проіснував до 1962 року, а потім став частиною спочатку Червоноармійського, а згодом Запорізького районів. Райцентром останнього багато років і вважалася Верхня Хортиця. Звідти й місцеве розташування різноманітних районних установ та закладів.
До речі, пропоную відзначити цю історичну подію! Запрошую у неділю на свою найпопулярнішу прогулку-екскурсію Верхньою Хортицею. Починаємо 28 травня о 14:00. Кількість місць поки що дуже обмежена. Не зволікайте з реєстрацію, якщо маєте бажання долучитися. Забронювати місця можна за цим посиланням – реєстрація.
1976
ВОЛОДИМИР ЯЩЕНКО
У травні 1976 року на спортивному небосхилі запалюється нова зірка. У Донецьку зовсім молодий запоріжець Володимир Ященко виграє першість Радянського Союзу серед юнаків зі стрибків у висоту. Його результат – 2 метри 18 сантиметрів – стає рекордом України серед юнаків та новим рекордом Запорізької області серед дорослих!
1976-го Володя Ященко закінчує 10 класі середньої школи №59. Стрибками у висоту хлопець займається у спортклубі «Трансформатор» під керівництвом тренера Василя Телігіна. Вже цього ж 1976 року Володимир Ященко встановить і свій перший світовий рекорд – юніорський, 2 метри 22 сантиметри!
1991
МИХАЙЛО КІНЕБАС
23 травня 1991 року в Запоріжжі пішов у засвіти Михайло Кінебас – один з найвідоміших запорізьких сталеварів. Ще 16-річним хлопцем, 1944 році, він приїхав на відбудову «Запоріжсталі». Брав участь у будівництві фасонноливарного цеху та печі для плавки сталі.
У 1946 році перейшов до мартенівського цеху другим підручним, потім першим підручним сталевара, потім переведений сталеваром на п’яту мартенівську піч. Працював сталеваром до 1976 року. За час роботи Кінебас виплавив 1,8 мільйона тонн металу та встановив 8 світових рекордів із виплавки сталі.
У 1966 році Михайло Кінебас нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці – «за видатні успіхи, досягнуті у розвитку чорної металургії».
Такими були події 23 травня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Але продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. Для цього й створив цей сайт – власними силами, без грантів та бюджетних коштів:) У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 23 травня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви;
