20 березня в історії Запоріжжя: “Ювілейний” та Леонід Ключик

20 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1906

Будівництво комерційного училища

20 березня 1906 року в Олександрівську був оголошений тендер на спорудження будівлі Олександрівського комерційного училища – одного лише з трьох на той час середніх освітніх закладів міста. Проєкт будівлі та кошторис її будівництва  був розроблений катеринославським архітектором Дітріхом Тіссеном – до речі, уродженцем менонітської колонії Хортиця. Планувалося витрати на спорудження не більше 120 тисяч карбованців.

Головних претендентів  на будівельний підряд виявилося двоє – ростовський купець Абрам Геронімус і олександрівський міщанин Давид Пищик. Переміг наш земляк! Закладка училищної будівлі відбулася лише  9 травня 1907 року. Будували трохи більше року. Урочисте служіння з нагоди освячення нової училищної будівлі відбулося 8 вересня 1908 року.

Будівля була зруйнована під час Другої світової війни. Зараз на її місці – 2-й корпус ЗНУ.

1885

Герхард Ремпель

20 березня 1885 року у Розенталі (нині частина Верхньої Хортиці, Запоріжжя) народився Герхард Ремпель.  Він здобув вищу освіту у Європі – вивчав інженерно-технічну справу в Німеччині, закінчив університет  у Хемніці. До подій 1917 року працював конструктором на заводі Копа в Айнлаге-Кічкасі. До речі, 1917 року одружився на Аганеті Коп – на донці Петера Абрагамовича Копа, директора того самого завод у Кічкасі та сина засновника «імперії Копів».

На тому підприємстві, але вже націоналізованому, Герхад продовжував працювати й після 1917 року. На початку 1920-х років Ремпель став одним з конструкторів першого вітчизняного трактора «Запорожець». Згодом деякий час працював конструктором на запорізькому заводі «Комунар».

На жаль, одного з батьків трактора «Запорожець» не оминула доля багатьох місцевих менонітів. Герхард Ремпель був заарештований 4 серпня 1937 року – нібито за «шпіонаж на користь Німеччини». Розстріляний 26 грудня того ж року, був реабілітований вже посмертно.

1950

Леонід Ключик

20 березня 1950 року народився Леонід Ключик – відомий запорізький футболіст та почесний громадянин Запоріжжя. Леонід Семенович є рекордсменом за кількістю матчів у складі запорізького «Металургу». За команду Ключік виступав  у в 1970 – 1971, 1974 – 1980 та  1983 – 1985 роках. За цей час він  зіграв у 386 поєдинках. В них Ключик забив 43 голи.

 З «Металургом» Леонід Семенович здобував звання чемпіона України (1970) та срібну медаль чемпіонату СРСР серед команд першої ліги (1972). Багато років Леонід Семенович був директором прославленої дитячо-спортивної школи ФК «Металург».

У 2020 році Леоніду Ключику було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Запоріжжя» –  «за активну діяльність та участь у реалізації державної політики у сфері фізичної культури та спорту, вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію футболу у місті Запоріжжі та Україні».

1970

Будинок побуту «Ювілейний»

20 березня 1970 року на площі Пушкіна відкривають «хмарочос» – будинок побуту «Ювілейний». Назва новинки – присвята ювілейному 1970 року. Великі цифри «200» на фасаді новенької будівлі підказують, що той ювілей це в першу чергу 200-річчя Запоріжжя!

У 1970 році новобудовою запоріжці ще пишаються. Називають її однією з найкрасивіших монументальних будівель міста. До речі, подейкують, що  споруду спочатку планували збудувати удвічі вищою – навіть складно це уявити!

На верхні поверхи підіймають ліфти: пасажирський та вантажний. На 9 поверсі – їдальня.  На 8-му – працюють годинникарі. На 7 поверсі – шевці з конвеєром з виготовлення та ремонту взуття. На 6 поверсі – цех фабрики «Індтрикотаж»: в’язали на машинах джемпера, жакети, спідниці, сукні  з пряжі. 5 та 3 поверхи – пошиття та ремонт одягу, шуб, білизни великих розмірів.  4 поверх  – ювелірна майстерня.

 На 1-му поверсі – демонстраційна зала, хімчистка, фотосалон та перукарня. В Будинку побуту 1970 року працюють 660 фахівців.

1976

«Ікаруси» і талони

У березні 1976 року на дорогах Запоріжжя з’являються одразу декілька нових «іномарок» Причому покататися в них може будь-хто. Тому що мова не про автівки, а про автобуси. Новинки помаранчевого кольору – угорські автобуси «Ікарус-280». Нові машини курсують 34-м та 9-м маршрутами.

До речі, у новеньких «Ікарусах» вже немає квиткових кас. Такі раніше були присутні  усюди в запорізькому громадському транспорті.  Кидаєш монетку в напівавтоматичну касу, повертаєш металевий важіль «до себе і назад» і відриваєш квиток, що виповзає з прорізу. У березні 1976 року від такого сервісу у Запоріжжі відмовляються остаточно.

Проїзд тепер здійснюється лише за разовими абонементними талонами. Вони приведені до єдиного вигляду  у всіх видах транспорту – відрізняються лише за кольором друку та цифрою, що означає вартість: у трамваї – три копійки, у тролейбусі – чотири, а в автобусі – п’ять.

Також на квитках  з’являється напис «Без компостера не дійсний» – талони, на відміну від касових квитків, необхідно компостувати.

1985

Перша 16-поверхівка

Навесні 85-го в районі Набережної (на Запорізькій вулиці), розпочинається будівництво першого у місті 16-поверхового житлового будинку.

«До цього запорізькі будівельники не мали змоги будувати будинки вище 14 поверхів: не було відповідної матеріально-технічної бази. Тепер освоїли технологію нового виду домобудівництва із монолітних залізобетонних конструкцій», – розповідає у березні директор «Запоріжгромадянбуду» В.І. Губенко.

Перша запорізька 16-поверхівка розрахована на 127 квартир. Пізніше поруч обіцяють побудувати ще три подібні «хмарочоси».

Такими були події 20 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!