23 та 24 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
Георгіївський ярмарок
23 квітня – день відкриття в Олександрівську традиційного Георгіївського ярмарку. Вона відкривається щорічно на «весняного Георгія», як кажуть у народі. Або у День святого Георгія!
Взагалі щорічно в Олександрівську проводять чотири ярмарки. Окрім Георгіївської, це – Петропавлівська (29 червня), Покровська (1 жовтня) та Стрітенська (2 лютого). Тривають ярмарки буває що і по тижню. Місце їх проведення традиційне – Ярмаркова площа, яка на початку минулого століття була перейменована на честь Тараса Шевченка. Зараз на її місці – парк Клімова у Шевченківському районі.
1857
Пилипівська церква
24 квітня 1857 року Священний Синод дозволяє збудувати в Олександрівську ще одну православну церкву. Місце для будівництва – мирське міське кладовище.
Відкриють храм аж у 1873 році. Його Освячення відбудеться напередодні дня апостола Пилипа. Звідти й назва церкви – Пилипівська. Таку ж назву згодом отримає і вуличка, яка вела до храму. Зараз колишня вулиця Пилипівська має назву вулиця Академіка Чабаненка.
Сам храм до нашого часу не дожила – була знищена більшовиками ще до Другої світової війни. Разом зі старим вже на той час кладовищем. До речі, безпосередньо у церковній будівлі знаходився склеп. Там був похований головний меценат храму, купець і навіть колись міський голова Павло Захарін.
Місце де знаходилася Пилипівська церква зараз знаходиться відразу за другим корпусом «Запорізької політехніки» (той що на вулиці Гоголя).
1914
КЛІФ
У 1914 році московський журнал «Къ спорту!” повідомляє: у квітні в Олександрівську відбулося два футбольних матчі. Ймовірно, що матчів могло бути і більше, але преса зберегла згадку лише про цю пару ігор. «23 квітня на спортивному майданчику (!) товариства «Кліф» відбулася зустріч між командами: 1-га «Кліф» та 1-ї команди гімназії», – повідомлялось про перший матч. «Свою останню у весняному сезоні зустріч та ж команда «Кліф» провела 24 квітня з командою з учнівською збірною усього міста», – йшлося про другий матч.
Обидва матчі «Кліф» виграв – відповідно 4:0 та 3:1. Склад команди-переможниці: голкіпер Фліт, бекі Толстоногов І (капітан) і Кононов, хавбеки Молчанов, Іпатов і Лукашевич, форварди Березовський, Дятленко, Салімонов, Толстоногов ІІ, Кондракін».
До речі, цей самий «Кліф» історіограф запорізького футболу В.С. Косенко називав найсильнішою командою Олександрівська 1914 року. Навіть, переможцем першого футбольного чемпіонату міста, який за інформацією Косенка, нібито відбувся 1914 року. То ж трохи про грандів місцевого футболу 120-річної давнини.
Назва «Кліф» розшифровується, як «Клуб любителей игры в футбол». Організатор команди – Іван Дедушинський, відставний офіцер та інженер олександрівського заводу Бадовського. Команда була сформована лише навесні 1914 року на базі до того найсильнішого футбольного колективу міста (іноді називали збірною міста) – команди «Олександрівська» («Александровская»).
За даними Косенка, «Кліф» у 1914 році був єдиною командою з власним, як би зараз сказали, стадіоном – мав єдиний впорядкований майданчик з огорожею і лавами для глядачів. Ймовірно, він знаходився там же де грала свої матчі «Олександрівська». Ця команда – нижче на фотографії 1912 року.
На світлині є підпис – «Південний сад». Це залізничний сквер поруч неподалік від Південної станції (Запоріжжя-1), чи точніше – «Народный Сад Общества трезвости у ст. Александровск». Є дані, що 1913 року там був обладнаний футбольний майданчик. Зараз на місці саду … стадіон! Той що автозазівський, «Торпедо».
1935
Майбутня школа №5
У квітні 1935 року газета «Червоне Запоріжжя повідомляє»: завершена реконструкція будівлі запорізької школи №4. Споруда на розі вулиць Тургенєва та Гоголя «підросла» – будівельники надбудували другий поверх.
Як одноповерхова будівля була побудована ще наприкінці позаминулого століття. З того часу які тут лише навчальні заклади не працювали – і Торговельна школа, і Жіноча гімназія, і Комерційне училище, і П’яте-шосте змішане нижче міське училище, і трудшкола імені Бабеля. У 1930-і роки, як йшлося вище – школа №4.
Під час Другої світової війна будівля була спалена. Її відбудували у 1949 році. Тоді вона теж трохи побільшала – до неї добудували ще одну двоповерхову секцію. У 1950 році до цього будинку переїхала школа №5. Багато років тут знаходилися її класи. Зараз – Зоологічний музей ЗНУ.
1954
Школа №32/ Класичний ліцей
23 квітня 1954 року міськвиконком прийняв на баланс нову будівлю школи №32. Споруда знаходиться на розі вулиць Мира та Правди (зараз – Жаботинського). До того як переїхати сюди 32-а школа працювала на місці теперішнього Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Запорізькій області («обласне ДАІ» на Незалежної України)
З 1990 року у колишній вже будівлі 32-ї школи знаходиться Класичний ліцей ЗНУ. До речі, про будівлю. Вона збудована за проєктом архітектора Миколи Вавіровського. За тим же самим проєктом у Запоріжжі збудовані споруди ще двох навчальних закладів – Запорізький обласний спортивний ліцей на вулиці Патріотичній та школа №52 на вулиці Шевченка.
1969
Турбаза «Хортиця»
Виявляється йому вже за півсотні років! Мова про готель «Хортиця» на однойменному острові. Відкриває її Українська республіканської ради з туризму в 1969 році. Тоді це ще, як пишуть газети – «комфортабельна турбаза на 260 місць». Літом тут обіцяють приймати туристів по путівках, взимку – працювати як готель. Потягнуться сюди й місцеві мешканці – до тутешнього ресторану!
1986
Безалкогольні весілля
23 квітня 1986 року «Комісія по радянських традиціях, святах та обрядах при Раді Міністрів Української РСР» схвалила «Приблизні сценарії після обрядових урочистостей що виключають при їх проведенні вживання спиртних напоїв». І це вона ще трохи забарилася. Бо свята які принаймні називають безалкогольними в Запоріжжі, наприклад вже відбуваються.
Ще у 1985 році таке перше весілля відбувається у дискоклубі «Діалог» Палацу культури Енергетиків. Нетрадиційне свято організовує комітет комсомолу заводу «Перетворювач» – для молодих фахівців підприємства Сергія Максютенка та Ольги Морозової. «Хто засудить це? І чому? І навіщо взагалі горілка на весіллі? Чому найурочистіший день, початок сімейного життя звикли заповнювати п’янкою, перетворювати на балаган?» – одностайно вітають рішення молодят запорізькі газети. Як рапортують вони ж – батьки нареченого та нареченої на безалкогольне весілля погодилися відразу ж. «Радість має входити до будинку твереза», – зізнається журналістам мати Сергія.
На гуляння без спиртного батьки витрачають 400 рублів. І це – на 40 гостей. З холодними стравами та гарячими закусками, з десертом та випічкою. “Зі спиртним витрати збільшилися б вдвічі”, – розписує переваги безалкогольного святкування одруження преса. І все-таки «деяка скутість» гостей є: «Адже психологічний бар’єр – бути веселим не лише тоді, коли вип’єш, долається не відразу». Втім, комсомольський комітет заводу всіляко намагається прикрасити лимонадне весілля — дарує молодим ключі від нової квартири.
Це були події 23 та 24 квітня в історії Запоріжжя. Співавторами цієї мандрівки у часі сьогодні стали – Яна Андрєєва, Олена Панасенко, Тетяна Тарасенко, Віра Діденко та Денис Морозов. Щиро вдячний їм та всім небайдужим добрим людям за підтримку! Далі буде!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 24 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
