21 та 22 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1883
ГЕРХАРД ГАММ
22 квітня 1883 року у селищі Хортиця (зараз – Верхня Хортиця, місто Запоріжжя) народився Герхард Гамм – видатний інженер-конструктор менонітського походження. Початкову та середню освіту Герхард здобув у Хортиці. А на початку минулого століття навчався в одному з технічних інститутів Німеччини. По поверненню до Батьківщини з 1909 року працював техніком-інженером на заводі Копа в Шенвізе (зараз – «Автозаз»). На цьому підприємстві продовжував працювати й після його націоналізації. Жив поруч із заводом – на вулиці Пивоварній (зараз – Миколи Ласточкіна).
До речі, вже у 1923 році дружиною Гамма стала Анна Коп – онука Абрахама Копа, засновника того самого заводу, де працював Герхард і який ми зараз знаємо як «Автозаз».
А ще Герхард Гамм – один з батьків першого вітчизняного комбайна. За участь у його створенні 3 вересня 1931 року він був нагороджений орденом Леніна. У нагородному листі – «Гамм ЄГОР Христианович». На той час він був заступником головного інженера заводу «Комунар». Також Герхард фактично є фундатором конвеєрного виробництва на запорізькому заводі. Для створення конвеєра на «Комунарі» у 1930 році був відряджений вивчати досвід заводів США та Німеччини.
У квітні 1937 року, у часи сталінського Великого Терору, була заарештована низка керівників заводу «Комунар». Серед них – Герхард Гамм. До речі, то ді ж були заарештовані ще два менонітських інженери, які були нагороджені орденами Леніна за розробку першого радянського комбайна – Петер Дік та Корнеліус Паулс. 16 вересня 1937 року за обвинуваченнями у нібито причетності до контрреволюційної диверсійної організації Гамм був засуджений до розстрілу. Страчений у Дніпропетровську вже наступного ж дня. Реабілітований посмертно у 1958 році.
1915
«МЕЖОВІ ЦІНИ»
1915 році палає Перша світова війна. А війну, як це зазвичай буває, супроводжує й інфляція. Олександрівськ не стає винятком – ціни шалено зростають й тут. «Скорочення виробництва сільськогосподарської продукції та значне підвищення попиту на неї стимулювали зростання цін на товари першої необхідності», – розповідає про це запорізький історик Олександр Ігнатуша. 21 квітня Олександрівська міська дума намагається зробити з тим хоч щось – встановлює “межові нормальні ціни на предмети першої необхідності”.
Згідно з цим рішенням ціна за пуд пшениці мала не перевищувати 1 карбованець 15 копійок, сала – 8 карбованців, картоплі та солі – 40 копійок, цукру – 6 карбованців. За сотню яєць продавці не могли вимагати більше чим півтора карбованця. На кварту молока ціна обмежувалася 10 копійками, на пуд вугілля – 29 копійками. Але зафіксувати ціни адміністративним втручанням не вдалося. «Напередодні 1917 року вони перевищували довоєнний рівень вже майже вдвічі, – констатує Олександр Ігнатуша.
1930
ВІТАЛІЙ САЦЬКИЙ
22 квітня 1930 року у Пологах народився Віталій Сацький – багаторічний керівник «Запоріжсталі». З 1986 по 2012 рік – директор, генеральний директор та голова правління металургійного комбінату. У 1999 році отримав звання Героя України з врученням ордена Держави – «за визначні трудові досягнення у розвитку металургійної промисловості України». Сацький став третім українцем, кому надали це звання, після Бориса Патона і Любові Малої.
Був почесним громадянином Запоріжжя (зі 1999 року) та Запорізької області (з 2009). Помер 26 жовтня 2017 року. У 2018 році ім’я Віталія Антоновича було присвоєно Парку Металургів.
1942
СМЕРТНА КАРА ЗА ВІДМОВУ ВІД РОБОТИ
«Певні темні особи навмисно заважають Німецькому командуванню у відновленні краю», – повідомляє 22 квітня 1942 року газета «Нове Запоріжжя». Та додає: «Кожен громадянин та громадянка Запоріжжя зобов’язані цілком віддати себе та всі свої сили на користь загальної великої справи – звільнення своєї батьківщини від більшовицького ярма».
Одразу із цим повідомленням газета розміщує й наказ фельдкоменданта польової комендатури генерал-майора Гауля. Він – перед вами.
1956
НАТАЛЯ СУМСЬКА
22 квітня 1956 року народилася Наталя Сумська – відома акторка, телеведуча, лауреатка Шевченківської премії, Народна артистка України. З 1966 по 1973 роки Наталя була нашою землячкою – жила та навчалася Запоріжжі. Тоді у запорізькому театрі імені Щорса працювали її батьки – артисти В’ячеслав Сумський та Ганна Опанасенко-Сумська.
«Запоріжжя для мене – рідне, особливе місто, місто юності. Пам’ятаю, де ми жили у Запоріжжі: і будинок на вулиці Гоголя, і на Шкільній, 27… », – розповідала в одному з інтерв’ю Наталя Сумська. У нашому місті актриса здобула середню освіту – закінчила школу №44 (у районі обласної бібліотеки).
1971
АРКОВИЙ МІСТ
Навесні 1971 року міська влада заявляє про намір збудувати новий міст через Дніпро. Він має з’єднати правий берег та острів Хортицю. Будівництво Аркового мосту – один із пунктів реконструкції Дніпровського гідровузла. Вже киплять підготовчі роботи на будмайданчику Дніпрогес-2.
«Почати роботи потрібно вже зараз і вести високим темпом. Мета – перенесення руху пішоходів та автотранспорту з проїжджої частини греблі на новий міст, адже під час будівництва Дніпрогесу-2 доведеться підривати скельний ґрунт. Спорудження аркового мосту та шосе з обох боків вимагатиме не більше півтора року часу, і якщо зараз не прогаяти момент, то вже влітку наступного року у гідробудівників, що називається, будуть розв’язані руки», – пишуть запорізькі газети навесні 1971 року.
Проєкт Аркового мосту розробив інститут «Проектстальконструкція». Впровадити його в життя доручено республіканському тресту «Мостобуд №1». Вести роботи має мостозагін №12. Будівництво розпочинається 21 квітня 1971 року – з вилучення ґрунту з котловану під першою правобережною опорою майбутньої споруди.
Арковий міст відкриють у 1974 році.
1972
ГАСТРОНОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ»
22 квітня 1972 року урочисто закладають перший кубометр бетон у фундамент нової електростанції – Дніпрогес-2. Будівництво триватиме майже 8 років – останній гідроагрегат станції стане до ладу у квітні 1980 року.
А тим часом у Запоріжжі з’являється свій Центральний гастроном. Він відкривається у самому центрі – на бульварі Центральному, поруч з головною запорізькою площею. У 1972 році пишуть, що то найбільша продовольча крамниця у місті. Площа – 1800 квадратних метрів.
Це – «супермаркет» радянських часів. Тут ще непоширене тоді самообслуговування – у торговому залі гастроному запорожці освоюють металеві кошики для покупок. Є в «Центральному» й кафетерій – з гарячими сосисками, коктейлями, какао та кавою. Також, як пише преса, магазин приймає замовлення на доставлення продуктів додому чи на роботу.
Золотий скарб
А ще у квітні 1972 року у Запоріжжі знаходять… скарб! Під час традиційного квітневого суботника! Електрик «Металопобутремонту» Роман Ставицький 15 квітня копав ями під стовпи огорожі на вулиці Кірова та відкопав портсигар – у ньому 39 царських монет! Та й сам портсигар виявився із чистого золота найвищої проби. Його вага – чверть кілограма! Та й це ще не все. Поруч із першою знахідкою заступник секретаря парторганізації того ж підприємства Іван Отпущеніков відкопав банку, з якої посипалися золоті монети. Їх було 178, номіналом 5 та 10 карбованців. Знайдене золото (загальною вагою у два “кіло”!) було передано до Жовтневого РВВС, а звідти – до Держбанку СРСР.
1977
КОМУНАРСЬКИЙ РАЙВИКОНКОМ
21 квітня 1977 року Запорізький міськвиконком виділяє обкому КПУ ділянку на вулиці Чумаченка – для зведення будівлі адміністративної будівлі. Будівництво завершиться у 1981 році. Тоді тут розмістяться Комунарський райком компартії та Комунарський райвиконком. Зараз – Комунарська райадміністрація.
А до 1981 року головна будівля Комунарського району знаходилася прямо на центральному проспекті, поруч із ДК імені Жданова («Автозаз») та автовокзалом – будинок №11.
На сьогодні – все. Це були події 21 та 22 квітня в історії Запоріжжя. Співавторами цього екскурсу в історію по праву можу назвати нових патронів та меценатів цього сайту – Руслана Перепилицю, Людмилу Хоменко, Арсена Шаповала та Павла Чорного. Щиро вдячний їм та всім небайдужим добрим людям за підтримку! Це надихає не зупинятися та надає сил! Далі буде!
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 22 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; колекція Арсенія Герасименка; власні архіви;
Huebert, Helmut T., 1935- 1937 – Stalin’s year of terror/ 2009 by Springfield Publishers, Winnipeg, Manitoba, Canada.
Ігнатуша О.М., Запорізький край в роки першої світової війни / Сумська старовина. №№ xxviіі-xxіх. 2009.