21 та 22 квітня в історії Запоріжжя: Центральний гастроном та Арковий міст

21 та 22 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1883

ГЕРХАРД  ГАММ

22 квітня 1883 року у селищі Хортиця (зараз – Верхня Хортиця, місто Запоріжжя) народився Герхард Гамм – видатний інженер-конструктор менонітського походження. Початкову та середню освіту Герхард здобув у Хортиці. А на початку минулого століття навчався в одному з технічних інститутів Німеччини. По поверненню до Батьківщини з 1909 року працював  техніком-інженером на заводі Копа в Шенвізе  (зараз – «Автозаз»). На цьому підприємстві продовжував працювати й після його націоналізації. Жив поруч із заводом – на вулиці Пивоварній (зараз – Миколи Ласточкіна).

До речі, вже у 1923 році дружиною Гамма стала Анна Коп – онука Абрахама Копа, засновника того самого заводу, де працював Герхард і який ми зараз знаємо як «Автозаз». 

А ще Герхард Гамм – один з батьків першого вітчизняного комбайна.  За участь у його створенні  3 вересня 1931 року він був нагороджений орденом Леніна. У нагородному листі – «Гамм ЄГОР Христианович». На той час він був заступником головного інженера заводу «Комунар». Також Герхард фактично є фундатором конвеєрного виробництва на запорізькому заводі. Для створення конвеєра на «Комунарі» у 1930 році був відряджений вивчати досвід заводів США та Німеччини.

 У квітні 1937 року, у часи  сталінського Великого Терору, була заарештована низка керівників заводу «Комунар». Серед них – Герхард Гамм. До речі, то ді ж були заарештовані ще два менонітських інженери, які були нагороджені орденами Леніна за розробку першого радянського комбайна – Петер Дік та Корнеліус Паулс.  16 вересня 1937 року за обвинуваченнями у нібито причетності до контрреволюційної диверсійної організації Гамм був засуджений до розстрілу. Страчений у Дніпропетровську вже наступного ж дня. Реабілітований посмертно у 1958 році.

1915

«МЕЖОВІ ЦІНИ»

 1915 році палає Перша світова війна. А війну, як це зазвичай буває, супроводжує й інфляція.  Олександрівськ не стає винятком – ціни шалено зростають  й тут. «Скорочення виробництва сільськогосподарської продукції та значне підвищення попиту на неї стимулювали зростання цін на товари першої необхідності», – розповідає про це запорізький історик Олександр Ігнатуша.  21 квітня Олександрівська міська дума намагається зробити з тим хоч щось – встановлює “межові нормальні ціни на предмети першої необхідності”.

Згідно з цим рішенням  ціна за пуд пшениці мала не перевищувати 1 карбованець 15 копійок, сала – 8 карбованців, картоплі та солі – 40 копійок, цукру – 6 карбованців. За сотню  яєць продавці не могли вимагати більше чим півтора карбованця. На кварту молока ціна обмежувалася 10 копійками, на пуд вугілля  – 29 копійками. Але зафіксувати ціни адміністративним втручанням  не вдалося. «Напередодні 1917 року вони перевищували довоєнний рівень вже майже вдвічі, – констатує Олександр Ігнатуша.

1930

ВІТАЛІЙ САЦЬКИЙ

22 квітня 1930 року у Пологах народився Віталій Сацький – багаторічний керівник «Запоріжсталі». З 1986 по 2012 рік – директор, генеральний директор та голова правління металургійного комбінату. У 1999 році отримав звання Героя України з врученням ордена Держави – «за визначні трудові досягнення у розвитку металургійної промисловості України». Сацький став третім українцем, кому надали це звання, після Бориса Патона і Любові Малої.

Був почесним громадянином Запоріжжя (зі 1999 року) та Запорізької області (з 2009). Помер 26 жовтня 2017 року.  У 2018 році ім’я Віталія Антоновича було присвоєно Парку Металургів.

1942

СМЕРТНА КАРА ЗА ВІДМОВУ ВІД РОБОТИ

«Певні темні особи навмисно заважають Німецькому командуванню у відновленні краю», – повідомляє 22 квітня 1942 року газета «Нове Запоріжжя». Та додає: «Кожен громадянин та громадянка Запоріжжя зобов’язані цілком віддати себе та всі свої сили на користь загальної великої справи – звільнення своєї батьківщини від більшовицького ярма».

Одразу із цим повідомленням газета розміщує й наказ фельдкоменданта польової комендатури генерал-майора Гауля. Він – перед вами.

1956

НАТАЛЯ СУМСЬКА

22 квітня 1956 року народилася Наталя Сумська –  відома акторка, телеведуча, лауреатка Шевченківської премії, Народна артистка України. З 1966 по 1973 роки Наталя була нашою землячкою – жила та навчалася  Запоріжжі. Тоді у запорізькому театрі імені Щорса працювали її батьки – артисти В’ячеслав Сумський та Ганна Опанасенко-Сумська.

«Запоріжжя для мене – рідне, особливе місто, місто юності. Пам’ятаю, де ми жили у Запоріжжі: і будинок на вулиці Гоголя, і на Шкільній, 27… », – розповідала в одному з інтерв’ю Наталя Сумська. У нашому місті актриса здобула середню освіту – закінчила школу №44 (у районі обласної бібліотеки).

 

1971

АРКОВИЙ МІСТ

Навесні 1971 року міська влада заявляє про намір збудувати новий міст через Дніпро. Він має з’єднати правий берег та острів Хортицю. Будівництво Аркового мосту – один із пунктів реконструкції Дніпровського гідровузла. Вже киплять підготовчі роботи на будмайданчику Дніпрогес-2.

«Почати роботи потрібно вже зараз і вести високим темпом. Мета – перенесення руху пішоходів та автотранспорту з проїжджої частини греблі на новий міст, адже під час будівництва Дніпрогесу-2 доведеться підривати скельний ґрунт. Спорудження аркового мосту та шосе з обох боків вимагатиме не більше півтора року  часу, і якщо зараз не прогаяти момент, то вже влітку наступного року у гідробудівників, що називається, будуть розв’язані руки», – пишуть запорізькі газети навесні 1971 року.

Проєкт Аркового мосту  розробив інститут «Проектстальконструкція». Впровадити його в життя доручено республіканському тресту «Мостобуд №1». Вести роботи має мостозагін №12.  Будівництво розпочинається 21 квітня 1971 року – з вилучення ґрунту з котловану під першою правобережною опорою майбутньої споруди.

Арковий міст відкриють у 1974 році.

1972

ГАСТРОНОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ»

22 квітня 1972 року урочисто закладають перший кубометр  бетон у фундамент нової електростанції – Дніпрогес-2. Будівництво триватиме майже 8 років – останній гідроагрегат станції стане до ладу у квітні 1980 року.

А тим часом у Запоріжжі з’являється свій  Центральний гастроном. Він  відкривається у самому центрі  – на бульварі Центральному, поруч з головною запорізькою площею.  У 1972 році пишуть, що то найбільша продовольча крамниця у місті. Площа  – 1800 квадратних метрів.

Це – «супермаркет» радянських часів. Тут ще непоширене тоді самообслуговування – у торговому залі  гастроному запорожці освоюють металеві кошики для покупок. Є в «Центральному»  й кафетерій – з гарячими сосисками, коктейлями, какао та кавою. Також, як пише преса,  магазин приймає замовлення на доставлення продуктів додому чи на роботу.

Золотий скарб

А ще у квітні 1972 року у Запоріжжі знаходять… скарб! Під час традиційного квітневого суботника! Електрик «Металопобутремонту» Роман Ставицький 15 квітня копав ями під стовпи огорожі на вулиці Кірова та відкопав портсигар – у ньому 39 царських монет! Та й сам портсигар виявився із чистого золота найвищої проби. Його вага – чверть кілограма! Та й це ще не все. Поруч із першою знахідкою заступник секретаря парторганізації того ж підприємства Іван Отпущеніков відкопав банку, з якої посипалися золоті монети. Їх було 178, номіналом 5 та 10 карбованців. Знайдене золото (загальною вагою у два “кіло”!) було передано до Жовтневого РВВС, а звідти – до Держбанку СРСР.

1977

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙВИКОНКОМ

21 квітня 1977 року  Запорізький міськвиконком виділяє обкому КПУ ділянку на вулиці Чумаченка – для зведення будівлі адміністративної будівлі. Будівництво завершиться у 1981 році. Тоді тут розмістяться Комунарський райком компартії та Комунарський райвиконком. Зараз – Комунарська райадміністрація.

А до 1981 року головна будівля Комунарського району знаходилася прямо на центральному проспекті, поруч із ДК імені Жданова («Автозаз») та автовокзалом – будинок  №11.

На сьогодні – все. Це були події 21 та 22 квітня в історії Запоріжжя. Співавторами цього екскурсу в історію по праву можу назвати нових патронів та меценатів цього сайту – Руслана Перепилицю, Людмилу Хоменко, Арсена Шаповала та Павла Чорного. Щиро вдячний їм та всім небайдужим добрим людям за підтримку! Це надихає не зупинятися та надає сил! Далі буде!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 22 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!