25 та 26 квітня в історії Запоріжжя: тролейбус на Правий берег та ЗЕРЗ

25 та 26 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1891

Олександр Канкрін

25 квітня 1891 року у селі Григорівка Олександрівського повіту Катеринославщини (зараз – Запорізький район Запорізької області) помер граф Олександр Канкрін. У 1856 році  він обирався маршалком («предводителем», рос.) дворянства Олександрівського повіту. Згодом увійшов до складу першого Олександрівського повітового зібрання.  У 1866-1869 роках – голова повітової управи Олександрівського земського зібрання.

Саме  за діяльність Олександра Канкріна на останній посаді  Олександрівське міське товариство вирішило вшанувати  його званням почесного громадянина міста – «за його всебічну працю на користь м. Олександрівська». У 1869 році Іван Канкрін став першим в історії нашого міста його почесним громадянином.

До речі, Ім’я на честь родини Канкріних зараз носить залізнична станція «Канкринівка». Таку ж назву мало й село у передмісті Олександрівська. Територія колишньої Канкринівки  зараз знаходиться у межах міста Запоріжжя – у Комунарському районі.

1905

ЗЕРЗ

25 квітня 1905 року – день народження Запорізького електровозоремонтного заводу. Саме в цей день в Олександрівську були відкриті залізничні майстерні Катерининської залізниці. Їх призначення – капітальний ремонт паровозів та виготовлення запчастин до вагонів та паротягів.  

На той час підприємство складалося з 11 корпусів. У них знаходилися службові приміщення,  центральна комора,  та наступні цехи: паровозозбиральний, котельний, малярський, механічний, колісний, ковальський, ливарний.

Вони були обладнані за останнім словом техніки. На території заводу навіть було щось на кшталт своєї трамвайної лінії – між цехами по колії пересувався вантажний електричний візок.

У період пуску в майстернях працювало близько 300 людей. До кінця 1905 року кількість робітників значно збільшилась – до 692 осіб.

У 1920 році майстерні стали паровозоремонтним заводом. 28 грудня 1961 року на заводі відремонтували останній паровоз  і повністю перейшли на обслуговування електровозів.

1905

Будівля пожежної команди

26 квітня 1905 року в Олександрівську відбуваються торги на будівництво будівлі пожежної команди міста. Їх переможцем стає забудовник Кузьмінський. Він пообіцяв збудувати будівлю вже до жовтня 1905 року та оцінив свої послуги у 21 900 рублів.

Будівництво відбувалось на вулиці Троїцький, у дворі  Міської управи, за проєктом місцевого техніка Миколи Білоусова. У обіцяні терміни Кузьминський не вклався – будівництво та облаштування двоповерхової будівлі з високою пожежною каланчею завершилось лише наприкінці 1906 року.

Без каланчі та трохи перебудована будівля пожежної команди Олександрівська дожила до наших днів. Сучасна адреса – Троїцька, 30.

1923

Справа канібалів

У квітні 1923 року у Запоріжжі працює виїзна сесія республіканського Ревтрибуналу. У нашому місті слухається резонансна справа – про канібалізм та продаж людського м’яса на міському  базарі у 1922 році, під час Голоду. Як повідомляє республіканська газета «Вісті ВУЦВК», на лаві підсудних троє обвинувачених – дві жінки та чоловік. Вони вбили 10  людей. 26 квітня ревтрибунал виносить вирок: «Засуджено із застосуванням амністії до 6 років і 8 місяців ув’язнення».

1937

Григорій Вуль

25 квітня 1937 року народився Григорій Вуль – без перебільшення легендарна постать в історії запорізького спорту. По-перше, Вуль – видатний футболіст запорізького «Металургу». Він виступав за команду з 1959 по 1969 рік – 12 сезонів! За цей час зіграв 380 офіціальних матчів, забив 7 голів. 8 сезонів був капітаном команди. У складі «Металургу» здобув титул чемпіона УРСР 1960 року.

Працював Григорій Семенович і футбольним тренером.  Керував дитячими та юнацькими командами, був головним тренером запорізьких «Металурга» та «Торпедо». У 1984 році Вуль торпедівців до турніру майстрів –  до чемпіонату Другої ліги  СРСР. А  в 1990 році в парі з Володимиром Кочегаровим привів «Металург» до чемпіонського титулу СРСР серед команд  СДЮШОР.

У 1994 році Григорій Семенович став виконавчим директором жіночого запорізького баскетбольного клубу «Козачка-ЗАлК». За час його роботи в клубі «козачки» 9 разів  ставали чемпіонками України! 

Григорій Вуль пішов у засвіти  7 червня 2013 року в Запоріжжі. Похований на Осипенківському кладовищі.

1958

Тролейбус на Правий берег

26 квітня 1958 року свій перший рейс здійснює тролейбус нового міського маршруту – №3. Вперше в історії Запоріжжя він їде на Правий берег та проїжджає по греблі Дніпрогесу. «Трійки» курсують між Шостим селищем та заводом ЗТЗ – як пишуть газети «від проспекту Сталіна (зараз – Металургів) до головної прохідної трансформаторного заводу». Також преса повідомляє, що на маршруті – три розворотні кільця: «на вулицях Богдана Хмельницького, Рекордній і Кремлівській».

Довжина нової лінії (загальна) – 14.4 км.  Найбільший внесок (по-перше, фінансовий) у її створення зробили підприємства Правого берегу – ЗТЗ, Дніпровський механічний завод та «Дніпроенерго».  У перші дні на лінії працюють 5 тролейбусів.

Урочистий пуск нового маршруту відбувається біля палацу культури Енергетиків. Символічну червону стрічку перерізає голова Запорізького міськвиконкому Воробйов. Перший тролейбус у бік ЗТЗ веде «товариш Дряєв» – «найкращий водій Української РСР», як пишуть журналісти. На зупинці «Трансформаторний завод! Його хлібом-сіллю та квітами зустрічають мешканці Правого берега!

Маршрут №3 існує і до сьогодні, але значно виріс за довжиною. У різні роки його продовжували до площі Радянської (Університетської), вокзалу «Запоріжжя-1» та до Південного житломасиву.  У 1970-і роки змінилась і  правобережна кінцева  – з кільця на вулиці Кремлівській (Сергія Синенка) перемістилася до вулиці Піщаної.

2015

«Бі-Бі-Сі» на Хортиці

25 квітня 2015 року відомий британський телеканал ВВС розпочав  на острові Хортиця зйомки одного із своїх документальних фільмів. «Короткометражка» про Хортицю стала частиною циклу програм «Острова світу» для BBC Travel й каналу BBC World.

Для цього циклу було вибрано шість островів, розкиданих по всьому світу – серед них опинилися острови Уганди, Мозамбіку, Індонезії та  Канарські острови. Героєм однієї з програм стала і наша Хортиця.

«Нам здалося, що Хортиця буде саме таким цікавим островом, і ми не помилилися. Тут є якась особлива аура. Сам острів дуже гарний, і, мабуть, немає такої людини, якій Хортиця не сподобалася б», – розповідав про свої враження від зйомок їх учасник та телеведучий Андрій Кравець.

Робота над фільмом тривала майже 5 місяців, а триває короткометражка лише 4 хвилини 20 секунд. 19 вересня 2015 року фільм було опубліковано на офіційному сайті телеканалу BBC. Згодом в інтернеті з’явилася й україномовна версія програми. Вона – перед вами.

Такими були події 25 та 26 квітня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надихають!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 26 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!