Ресторан "Козачий дозор"
18 та 19 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1908
Будинок Мінаєва
У березні 1908 до Міської управи звертається Олександр Мінаєв – відомий у місті власника трьох заводів по виробництву цегли та декількох будинків. Клопотав наш земляк за дозвіл – на перебудову двох вже наявних його будинків. Вони розташовувалися на розі вулиць Олександрівської та Пилипівської (зараз – Академіка Чабаненка).
Мета перебудови – надбудова других поверхів до одноповерхових будинків, будівництво між ними двоповерхової «вставки» та прибудова нового крила з боку Пилипівської. Проєкт реконструкції підготував інженер Іван Бучинський.
Дозвіл на роботи був отриманий і у результаті вулиця Олександрівська отримала один із найгарніших сьогодні своїх будинків. Його можна побачити у районі площі Університетської за пам’ятником-танком. Докладно про прибутковий будинок Мінаєва я вже розповідав – ось тут. Обов’язково прочитайте, якщо ще того не зробили!
1921
Завод «Комунар»
Ще у 1920 році був націоналізований завод Абрагама Копа у колишньому Шенвізе. Тоді він став заводом №3. Але весь 1920 рік підприємство майже не працювало. Воно відновило свою діяльність, як вважається 18 березня 1921 року.
Ось як про це зазвичай писали в радянській історіографії: «У день 50-річчя Паризької Комуни завод відновив роботу». Мабуть, інформація про те що саме в цей день завод почав працювати є невеличким перебільшенням. Річ у тому, що День Паризької комуни у ті часи був святковим та вихідним. 18 квітня працювати навіть заборонялося! А ось проводити мітинги – залюбки! Саме на одному з таких робітники заводу №3 «выразили желание присвоить заводу имя «Комунар»» – «в честь парижских коммунаров покрывших себя неувядающей, немеркнущей славой».
У 1921 у році на заводі будуть випускати те саме, що й випускали до націоналізації – знаряддя для сільського господарства. «За перше півріччя 1921 року на «Комунарі» було виготовлено: 10 букерів, 206 жаток, 7 молотарок, 12 елеваторів, 31 кукурудзяних молотарок», – повідомляла преса. Лише за 40 років цей самий завод почне випускати найвідомішу свою продукцію – мікролітражні автомобілі.
Запорізький автозавод вже давно не має ім’я «Комунар», проте ось та сама присвята паризьким комунарам і до сьогодні присутня у запорізькому просторі – живе в назві Комунарського район міста.
1944
Герої та вулиці
Так склалося, що в один день – 19 березня 1944 року – звання «Герой Радянського Союзу» було присвоєно одразу декільком людям, які пов’язані з Запоріжжям. Це – Костянтин Великий, Дмитро Білокопитов, Євген Дудикін, Василь Авраменко та Борис Номінас.
Костянтин Великий – запоріжець, рядовий, брав участь у форсуваннях Дніпра, відзначився у боях за на острові Хортиця та Розумівському плацдармі, де й загинув 26 листопада 1943 року. Ім’ям Великого названа одна з вулиць Запоріжжя.
Дмитро Білокопитов – рядовий, відзначився 2 жовтня 1943 року при форсуванні Дніпра в районі села Петро-Свистунове Запорізької області. Був тяжко поранений у цьому бою, помер від ран 4 жовня. Ім’я Дмитра Білокопитова носить одна з вулиць Запоріжжя.
Євген Дудикін – рядовий, сапер. Учасник форсування Дніпра та боїв за визволення Запоріжжя. Загинув 3- жовтня 1943 року на запорізькому плацдармі «Мала земля» – на Правому березі біля Дніпрогесу. Похований у братському похованні меморіалу «Скорботна мати» на вулиці Гребельній. Ім’я Дудикіна носить одна з вулиць Запоріжжя
Василь Авраменко – стрілець, учасник форсування Дніпра, відзначився у боях на правобережному плацдармі. Після війни жив та працював у Запоріжжя. Помер у 1972 році, похований на центральній алеї Капустяного цвинтаря. На честь Авраменка названа одна з вулиць Запоріжжя.
Борис Номінас – командир 5-ї понтонно-мостової бригади, забезпечував форсування Дніпра в районі сіл Військове (Дніпропетровська область) та Губенське (Запорізька область). Після відставки жив та працював у Запоріжжі. Помер у 1995 році, похований у почесному ряді Капустяного цвинтаря.
1958
Дитячий ботанічний сад
Ювілей – 65 років тому Запорізький міськвиконком приймає рішення про відкриття одного з найчарівніших куточків нашого міста. Звичайно ж, що на вулиці Чарівній! Це – дитячий ботанічний сад! Ботсад був створений за проєктом інженера «Зеленбуду» Юрія Гайдара, а першим його директором став Володимир Балюта.
Перші роботи по створенню ботсаду стартували восени 1958 року. 29 жовтня відбувся перший суботник – на пустирі та звалищі на території майбутнього Шевченківського району. Тоді школярі міста разом з колективом ботанічного саду розчистили завали й посадили перші дерева та кущі, розбили квітники. З того часу з року в рік кількість дерев та кущів збільшувалась. Нині сад квітує на площі у 14,6 га. Обов’язково завітайте при нагоді: Чарівна, 11.
1973
«Козачий дозор»
Відкриття березня 1973 року – ресторан «Козачий дозор». Заклад – дуже колоритний! Його будівлі стилізовані під українські хати, криті очеретом. Внутрішнє оформлення також витримане у національному стилі. Стіни яскраво розмалювали художники Миронови.
У національному стилі навіть посуд – глиняні горщики та тарілки, плетені кошики тощо. На столах – вишиті скатертини, а клієнтів ресторану обслуговують офіціанти у національному українському вбранні. Тутешні страви – звичайно ж з акцентом на українську кухню. Тут рекомендують обов’язково спробувати борщ з пампушками, печеню у горщиках, холодець та грибну юшку! А на відкритому дворику ресторану полюбляють куштувати кавказько-інтернаціональну страву – шашлик.
Усередині ресторану – два зали та бар. Також можна було посидіти і на свіжому повітрі – у літньому дворику ресторану. Популярна у ті часи деталь інтер’єру – дзеркальна куля під стелею, яка заливала ресторан незвичайним мерехтливим світлом. Під музику – яка, до речі, тут виконується наживо. «Тут грають Трояни!», – говорять про «Дозор», маючи на увазі відомих тоді місцевих музикантів братів Троянів. Замовлення пісні – «червонець», 10 карбованців!
Банкетна зала «Дозору» була місцем паломництва багатьох запорожців. Хоча й був жирний мінус – місце розташування: на околиці міста біля «розвилки» Сімферопольського шосе. Деякі з відвідувачів чомусь називали заклад навіть «Козацьким Позором». А можливо ця назва виникла вже в 1990-і роки, коли ресторан почав занепадати. Тоді ж і згорів під час пожежі. Вже давно рештки«Дозору» є таким містом, яке ревізор категорично НЕ рекомендує до відвідувань!
Хвилинка реклами
Тут могла бути ваша реклама!:)
2002
Кучма і «АвтоЗАЗ»
19 березня 2002 року в Запоріжжя завітав президент України Леонід Кучма. На заводі «АвтоЗАЗ» голова держави урочисто відкривав лінію збирання автомобілів Mercedes-Benz. Була колись в нас і така! На заводі Кучма вирішив поспілкуватися і з його робітниками. «Яку ви отримуєте зарплатню?», – спитав президент. Випередивши своїх підлеглих відповів голова Ради директорів підприємства Папашев: «520 гривень!». Ця відповідь обурила автозазівців. Після чого Папашев виправився: «320 гривень!». Але й ця спроба виявилася невдалою. «140 за місяць»!, – нарешті викрикнув хтось з робітників.
2011
Вулиця Муравченка
18 березня 2011 року у Запоріжжі відбувається «дерусифікація» однієї з міських вулиць – перейменовують Омську! Хоча, звичайно ж, 12 років тому у нашому місті ще нічого не «дерусифікують». На прохання колективу КБ «Прогрес» та ініціативної групи мешканців вулиці Омської вона отримує назву на честь Федора Муравченка.
«Такий крок – визнання заслуг нашого видатного земляка», – повідомляє міська влада. Муравченко – багаторічний генеральний конструктор «Прогресу», доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, лауреат державних премій СРСР та України, кавалер багатьох орденів та медалей, Герой України, почесний громадянин міста Запоріжжя.
Урочистий захід з нагоди перейменування відбувається 18 березня, – в день народження Федора Михайловича. Відбувається саме на вже колишній Омській. Ще при його житті, у 2009 році, була відкрита пам’ятна дошка на місцевому будинку №5 – у ньому жив Муравченко.
А ще будинок, де жив Федір Муравченко та район «Житломасив», на мою думку, одні з найцікавіших, принаймні у Шевченківському районі. Деякі його деталі виклав окремим постом – подивіться обов’язково!
Подивіться: цікаві деталі «Житломасиву»
Стоп-кадр
На фото – 19 березня 2018 рок. Вулиця Шевченка. Трамвай зійшов з колії. На щастя ніхто не постраждав.
Такими були події 18 та 19 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 19 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!