52 роки тому в запорізький палац спорту “Юність” прийшов великий хокей
Більшовики та махновці, бої за Хортицю та великий хокей — ці та інші історичні цікавинки Запоріжжя в новому випуску нашої традиційної рубрики.
1920
23 ЖОВТНЯ 1920 РОКУ в нашому місті, НА БАГАТО РОКІВ ВПЕРЕД, БУЛА ВСТАНОВЛЕНА БІЛЬШОВИЦЬКА ВЛАДА
З кінця 1917 року до осені 1920-го Олександрівськ, що називається, «ходив по руках». За три роки у місті, хто тільки не панував – гайдамаки, більшовики, махновці, німці з австрійцями, гетьманці, петлюрівці, денікінці та врангелівці. Останні покидають Олександрівськ в ніч на 23 жовтня 1920 року. У радянські часи, звичайно, будуть писати, що наше місто було звільнено від білогвардійців в результаті героїчного штурму червоногвардійців. «23 октября нами занят гор. Александровск», – повідомляв наступного дня рапорт командувача Південним фронтом «червоних» Михайла Фрунзе.
За версією ж врангелівців у жовтні 1920 року вони полишали Олександрівськ без будь-яких боїв. Ставка Врангеля у своєму офіційному повідомленні №652 від 11/24 жовтня повідомляла: «10/23 октября без боя и без давления со стороны противника нами оставлен г. Александровск». Саме 23 жовтня 1920 року заведено вважати днем, коли в нашому місті остаточно була встановлена влада більшовиків – на багато-багато років…
До речі, вже не вперше більшовики захопили Олександрівськ за допомоги махновців. На початку жовтня 1920 року «червоні» й «чорні» вчергове стали союзниками. Тому до нашого міста 23 жовтня 1920 року входили махновські «повстанці» та червоногвардійці 4-ї армії. Ось як про це доповідав Фрунзе: «В александровском направлении частями 23-й дивизии и Повстанческой армии, перешедшими в наступление 22 октября, разбит заслон противника». А так про це писав начальник штабу махновської Повстанької армії Віктор Білаш: «В десятом часу утра мы атаковали г. Александровск, имея упорный бой с марковским полком и частями 7-й кавдивизии. С помощью 23-й стрелковой дивизии, состоящей из 700 штыков и 50 сабель г. Александровск был взят».
На фото: махновці на вулиці Соборній в Олександрівську (1919 рік).
1938
24 ЖОВТНЯ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ ЄВГЕНА ЧЕРТКОВА
24 жовтня 1938 року у місті Запоріжжі народився Євген Чертков – в майбутньому почесний громадянин міста та відомий тренер з боротьби. За понад півстоліття тренерської кар’єри він підготував 114 майстрів спорту, 12 майстрів спорту міжнародного класу, 2 заслужених майстрів спорту з греко-римської боротьби. Серед них – чемпіони світу та призери Олімпіад.
За версією Міжнародної федерації об’єднаних стилів боротьби (FILA)Євген Чертков був визнаний кращим тренером світу 2010 року. Був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, а 2017 році — званням «Почесний громадянин міста Запоріжжя».
1941
В ЗАПОРІЖЖІ ПОЧИНАЄ РОБОТУ ОКУПАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ
23 жовтня 1941 року німецька окупаційна влада засновує в Запоріжжі Управління праці. Під контролем цієї установи в часи окупації перебувало все населення працездатного віку.
Вже наступного дня, 24 жовтня 1941 року, в Запоріжжі була запроваджена обов’язкова трудова повинність. Все населення міста віком від 15 до 55 років мало негайно зареєструватись в Управлінні праці. Взяти на роботу працівника без дозволу Управління не міг жоден керівник — ні директор державного заводу, ні керівник приватного чи кооперативного закладу або установи.
Запорізьке управління праці розташовувалося у будівлі так званої «Пушкінської школи», яка знаходилась в районі сучасної Площі Вернадського (екс-Пушкіна) – на місці сучасного Будинку Друку. В 1943 році будівля була зруйнована.
А ще 24 жовтня 1941 року відновлює свою роботу один з запорізьких заводів. Відновлення, звісно, досить умовне. До окупації це був авіаційний завод №29 (в майбутньому «Мотор-Січ). Німці надали підприємству іншого номера (№6) та перепрофілювали. Під час німецької окупації продукцією заводу будуть – підкови, граблі, запальнички, сокири та інші товари задоволення потреб сільського господарства.
1943
24 ЖОВТНЯ 1943 РОКУ РАДЯНСЬКІ ВІЙСЬКА ФОРСУЮТЬ ДНІПРО ТА УТВОРЮЮТЬ ХОРТИЦЬКИЙ ПЛАЦДАРМ
Восени 1943 року по Дніпру знов протягнулася лінія фронту. 14 жовтня радянська армія заволоділа лише лівобережною частиною Запоріжжя. А ось лівобережна частина міста та острів Хортиця ще довгий час залишалися під контролем гітлерівців. Завдання по їх звільненню покладені на війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала Малиновського.
24 жовтня Дніпро в районі Хортиці форсують частини 60-ї гвардійської стрілецької дивізії 12-ї армії Південно-Західного фронту (3-й Український фронт). З району Вознесенівки на острів переправляються 1300 бійців, 16 мінометів та 9 станкових кулеметів. Гвардійці займають плацдарм в один кілометр по фронту і 300 м в глибину. «25 і 26 жовтня плацдарм утримують лейтенанти Завгородній і командувач мінометним взводом Шилін. У ці ж дні зроблено ще дві невдалі спроби висадитися у південній і північній частинах Хортиці. Бої тривають весь листопад, до повного звільнення острова», – пише в книзі «Стежками Новицького» запорізький історик Дмитро Кобалія.
«Воїни-гвардійці утримували цей плацдарм майже два місяці, відбиваючи щоденно по 12 атак ворога. Саме Хортицька операція надала час військам 3-го Українського фронту зосередитися на головному місці форсування Дніпра навпроти с. Розумівки, яке розпочалося 25 листопада 1943. На честь воїнів 60-ї гвардійської стрілецької дивізії на східному узбережжі Хортиці (територія профілакторію заводу «Дніпроспецсталь») у 1973 встановлено пам`ятний знак», – повідомляє про ті події видання «Звід пам’яток історії та культури України: Запорізька область».
1964
В Токіо відбувається церемонія закриття Олімпійських Ігор
24 жовтня 1964 року в Токіо завершується чергова літня Олімпіада. Один із її головних героїв – запорізький спортсмен Леонід Жаботинський. Він сенсаційно здобув золоту медаль у змаганнях суперважкоатлетів. Напередодні Олімпіади фаворитом цих змагань називали іншого радянського спортсмена – світового рекордсмена Юрія Власова. Останній навіть очолив радянську команду на церемонії відкриття токійської Олімпіади – був прапороносцем. «Москвич Юрій Власов показав найвище досягнення в жимі – 197,5 кг, і в ривку – 172,5 кг. А українець Леонід Жаботинський штовхнув рекордну штангу вагою 217,5 кг. У сумі триборства Жаботинський набрав 572,5 кг і завоював золоту медаль олімпійського чемпіона, випередивши Власова на 2,5 кг», – так, цитуючи ТАРС, напише про результат цих змагань «Індустріальне Запоріжжя».
Символічно, що 24 жовтня, на церемонії закриття Ігор, радянську команду очолив саме переможець Власова – запоріжець Леонід Жаботинський. Тут запорожець відзначився знову – мало того, що ніс 16-кілограмовий прапор через весь стадіон в одній витягнутій догори руці, так ще й наважився порушити етикет. Правила останнього вимагали, щоб усі прапороносці схиляли прапор, проходячи повз імператорську ложу. Схилилися прапори всіх країн-учасниць Олімпіади. І лише радянський прапор не ворухнувся. Імператор Хірохіто в тиші, що настала, подивився на найсильнішу людину планети й мовчки знизав плечима…
«Я вчинив, як вважав за потрібне для громадянина своєї Батьківщини – проніс прапор гордо і красиво. І що, що там сидів імператор? На той момент я представляв увесь наш народ, ніс прапор нашої країни», – пояснював свій вчинок олімпійський чемпіон із Запоріжжя. До того ж важкий прапор Жаботинський ніс у травмованій руці, тому дещо побоювався, що при схилянні прапор може впасти…
За чотири роки, у жовтні 1968 року, Леонід Жаботинський був прапороносцем вже на церемонії відкриття Олімпіади в Мехіко. До речі, з Мексики Леонід Іванович повернувся ще з однією золотою олімпійською медаллю.
1971
23 ЖОВТНЯ 1971 РОКУ ЗАПОРІЗЬКА КОМАНДА «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ДЕБЮТУЄ У ЧЕМПІОНАТІ СРСР
23 жовтня 1971 року запорізький палац спорту «Юність» вперше у своїй історії приймає хокейний матч команд майстрів. В цей день запорізька команда «Дніпроспецсталь» дебютує у чемпіонаті СРСР серед команд серед команд другої групи класу «А» західної зони. Запоріжці в своєму першому матчі переграють хокеїстів череповецького «Металургу» – 5:4.
Свій перший сезон «Дніпроспецсталь» завершить на 9 місці – 23 перемоги, 4 нічиї, 25 поразок, шайби 192 – 222. Кращим снайпером команди тоді став Володимир Тропін (25+3).
Великий хокей гостюватиме в Запоріжжі недовго – вже 1974 року команда “ДСС” припинить своє існування. У чемпіонатах вона проведе лише три сезони. Кращий результат – 5-є місце серед команд другої групи класу «А» західної зони у сезоні 1972/73.
На сьогодні — все! Сподіваюсь, що далі буде. Для охочих подякувати за цю мандрівку в часі, підтримати появу нових матеріалів на цьому сайті, або просто підбадьорити мене кавою, нагадую номер карти:4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.). Дякую всім добрим людям за підтримку! Вона надихає не зупинятися!
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 2 жовтня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без виконання вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!