15 серпня 1971 року до Запоріжжя нарешті добирається великий хокей. Але… Ненадовго!
До 1971 року хокей серйозних команд запоріжці знали лише за телевізійними трансляціями та газетними репортажами. Цього ж року в Запоріжжі створили власну хокейну команду майстрів – «Дніпроспецсталь».
Гравці «ДСС», яких збирали з різних клубів, вперше зібралися на тренуванні 5 липня 1971 року. Домашня арена нової команди – новісінький палац спорту «Юність». Він відкрився в 1970 році та має льодову арену. Розмір штучної ковзанки – 30 на 60 метрів. На цьому майданчику вже встигли прийняти чемпіонат країни з фігурного катання. Прийшла черга й хокею…
Ось як про це в інтерв’ю газеті «Істеблішмент» розповідав колишній адміністратор та начальник команди хокейної команди «ДСС»Леонід Закопайченко:
«Коли місто побудувало «Юність», основний внесок у його будівництво зробив завод «Дніпроспецсталь», який очолював Костянтин Сергійович Єльцов. І ось одного разу після засідання бюро міськкому партії, а я входив до його складу, Євген П’янков (перший секретар міськкому партії), Костянтин Сергійович і я сиділи на водній станції «Дніпроспецсталі». І я говорю їм: «Футбол у нас є, Палац спорту побудували, тому треба було б створити хокейну команду. Тим більше, що ви обидва – затяті його вболівальники». Вони подумали й підтримали мою думку. Потім усі обговорили та вирішили створити хокейну команду на базі нашого заводу».
Очолив «ДСС» старший тренер Борис Кушталов. Під його керуванням запорізькі хокеїсти 15 серпня 1971 року вийшли на свій перший матч. У «Юності» в товариському матчі зустрічались «Дніпроспецсталь» та «Олімпія» із Кирово-Чепецька.
Напередодні гри газета запорізького заводу «Електрометалург» повідомляла: «На заводі створено хокейну команду. Вона є першою та єдиною у нашому місті… До її складу увійшли 24 спортсмени. Це молоді хокеїсти, які грали у командах майстрів та юніорів. Вони й стануть тим зерном пагони якого зростатимуть і дадуть свої плоди. Наша хокейна команда «Дніпроспецсталь» братиме участь у чемпіонаті країни серед команд другої групи класу «А» західної зони та завтра у Палаці спорту «Юність» відбудеться перша товариська зустріч…»
За інформацією порталу «Хокей УРСР», перша гра «електрометалургів» завершилась з рахунком 7:6 на їх користь. Додам, що за куцими повідомленнями запорізької преси, перемогли теж запоріжці, але з іншим рахунком – 3:2.
А ось дебют «ДСС» у чемпіонатах країни відбувся в «Юності» 23 жовтня – у матчі проти череповецького «Металургу». Та гра завершилась на користь запоріжців – 5:4.
Свій перший сезон «Дніпроспецсталь» завершить на 9 місці – 23 перемоги, 4 нічиї, 25 поразок, шайби 192 – 222. Кращим снайпером команди тоді став Володимир Тропін (25+3). Про дебютний сезон «ДСС» Тропін в одному з інтерв’ю розповідав наступне:
«Спочатку жили у профілакторії «Дніпроспецсталі». Якось там робітники заводу кинули нам закид, мовляв, свій хліб хокеїсти їдять задарма. Зачепило нас це за живе, кажемо: “Приходьте на тренування, подивіться, який це хліб”. І що? За кілька днів, дивимося, ті мужики біля бортика хокейної арени стоять. Потім підходять до Кушталова і просять: «Товаришу тренере, хочемо вибачитися перед хлопцями, ми їм нісенітниці щодо хліба наговорили, всі вони на нашому робочому «тісті» замішані». Коли ж ми на старті сезону здобули низку перемог у другому ешелоні чемпіонату СРСР, палац спорту став заповнюватись напхом. І таке бувало, що за зайвим квитком люди ганялися далеко від “Юності”».
Великий хокей гостюватиме в Запоріжжі недовго – вже 1974 року команда “ДСС” припинить своє існування. У чемпіонатах вона проведе лише три сезони. Пробитися до Першої ліги команда, звісно, не змогла. Кращий результат – 5-є місце серед команд другої групи класу «А» західної зони у сезоні 1972/73.
«В один із не найкращих днів обком партії у Запоріжжі ухвалив рішення про розформування команди майстрів з хокею. Акцент було зроблено на футбол. Все розвалилося миттєво», – буде згадувати згодом один з гравців «ДСС» Сергій Мамонтов. А ось Володимир Тропін пояснював ліквідацію команди більш детально:
Основна причина, скажу так, загибелі «Дніпроспецсталі» була в тому, що в «Юності» вийшли з ладу холодильні установки. Під кригу під час будівництва, мабуть, у спробі заощадити на грошах, поклали труби з нержавіючої сталі, яких вистачало на заводі, а не чавунні, як це робиться скрізь. До того ж біля «Юності» поряд знаходилося трамвайне кільце з блукаючими електрострумами. Вони разом з аміаком і з’їли нержавіючу сталь. Команду після цього розформували, за два місяці знову зібрали, сподіваючись, що знайдуть гроші на реконструкцію холодильних установок. Але на жаль…».
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто. В мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує! Подякувати за статтю, або пригостити мене кавою, або підтримати появу нових статей чи взагалі роботу сайту можна за наступними реквізитами:
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 15 серпня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви.