3 та 4 серпня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1910
ЧОЛОВІЧА ГІМНАЗІЯ
Лише у вересні 1909 року в Олександрівську відкрилась чоловіча прогімназія – неповний середній навчальний заклад для хлопців. І ось вже 3 серпня 1910 року – нова історична для закладу подія. Прогімназія перетворюється на повноцінну чоловічу гімназію! Замість 4-річного курсу навчання тепер тут можна здобути 8-класну освіту.
Того ж 1910 року починають будувати й окрему оселю цього навчального закладу – поруч з Комерційним училищем, де спочатку і «квартирувалась» чоловіча гімназія. У 1911 році розкішна будівля на розі вулиць Жуковської та Дніпровської буде вже урочисто відкрита! Автор проєкту та керівником будівництва – міський технік Михайло Кондратьєв. У своєму первісному стані будівля чоловічої гімназії була оригінальним зразком новаторської архітектури доби пізнього модерну.
Незмінним директором Олександрівської чоловічої гімназії був статський радник Кирилов. Навчання тут коштувало 80 карбованців на рік. У 1916 році, наприклад, гімназія мала 608 учнів та 23 вчителі. У 1920 році навчальний заклад реорганізували в трудову школа №11. У 1930-ті роки будівля вже колишньої чоловічої гімназії була передана Педагогічному інституту. Зараз в ній – 1-й корпус ЗНУ. Споруда була пошкоджена й під час Другої світової війни. Відбудована у 1950-і роки зі значними втратами рис оригінального модернового вигляду.
1928
ВУЛИЦІ МІСТА
3 серпня 1928 року в Запоріжжі з’являються відразу декілька нових вуличних назв. Нові назви отримують, наприклад вулиці в околицях площі Шевченка (зараз – парк Клімова). Так вулиця Мовчановська (на честь міського голови Олександрівська) отримує ім’я «8 березня». Частина цієї вулиці у 2008 році поміняє й цю назву – на «проспект Моторобудівників». До речі, під час німецької окупації вона була Спасівською.
Пафосну назву «Проспект Революції» у серпні 1928 року надали вулиці Хрестовій. До наших часів вона декілька раз змінить своє ім’я – буде Хімічною та Копьонкіна, і у 2016 році стане вулицею Фелікса Мовчановського.
Також 1928 року на мапі міста з’являється вулиця Колективна – колишня Петропавлівська та Червона. Зараз – Омельченка.
Ще дві вулиці, які в 1928 році отримали нові назви, зараз розташовуються в Олександрівському районі. Саме з тих часів колишня вулиця Басейна має ім’я Івана Франка. Колишня назва існувала з 1905 року нагадувала згідно з документами про “бассейн, образовавшийся от валов бывшей крепости, и наполняющийся дождевой водой”. Ще одна перейменована вулиця – колишня Раковського (вона ж – екс-Ливарна). З 1928 року – Червоногвардійська, зараз – Перша Ливарна.
1938
ГЕРХАРД РЕМПЕЛЬ
4 серпня 1937 року «чекісти» заарештовують Герхарда Ремпеля – нашого земляка та видатного інженера-конструктора. Герхарда обвинувачують у «шпіонажі на користь Німеччини». Ремпель був розстріляний 26 грудня того ж року. Після смерті Сталіна інженер був реабілітований вже посмертно.
Народився Герхард Ремпель у 188 році в Розенталі (нині частина Верхньої Хортиці, Запоріжжя). Вивчав інженерно-технчну справу в Німеччині, закінчив університет у Хемніці. До подій 1917 року працював конструктором на заводі Копа в Айнлаге-Кічкасі.
На цьому підприємстві, але вже націоналізованому, Герхад продовжував працювати й після 1917 року. На початку 1920-х років Ремпель став одним з конструкторів першого вітчизняного трактора «Запорожець». Згодом деякий час працював конструктором на запорізькому заводі «Комунар».
1959
ЗАПОРІЗЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Влітку 1959 року остаточно завершується будівництво Запорізького телецентру. Ще роком раніше запрацювала Запорізька телевізійно-ретрансляційна станція з 180-метровою телевежею. Але майже рік вона займалась лише ретрансляцією – перші запорізькі телеглядачі мали змогу дивитися програми тільки Дніпропетровського та Харківського телецентрів.
Втім 1959 року починає працювати й Запорізька студія телебачення. 4 серпня відбувається історична подія. Студія починає регулярне віщання власних програм – в ефір виходить перша передача «Добрий вечір»!
1962
«ЧАЙКА» ТА «ДУБОВИЙ ГАЙ»
У серпні 1962 року у центральному парку «Дубовий гай» відкривають стаціонарний ресторан. Він отримує назву «Чайка». До нашого часу цей заклад не доживе. Спочатку змінить ім’я на «Дубовий гай», а потім зачиниться й взагалі буде занедбаний та знесений.
До речі, у серпні 1962 року парк «Дубовий гай» займає площу 155 гектарів. Він – сьомий в Україні за розмірами. Тутешні атракціони – колесо огляду, віражні літаки, колесо «сміху», «молот», гойдалка та дитяче містечко. Є й човникова станція – з 20 човнами. У парку обслуговують його відвідувачів 30 кіосків-автоматів із продажу газводи, ситра, морозива й бутербродів. «…Одинадцять парків у місті. І в кожному з них у суботні та недільні вечори багатолюдно та весело», – пишуть у 62-му запорізькі журналісти.
1972
ПЕТРО ТРЕТЯК
3 серпня 1972 року народився Петро Третяк – запорізький артилерист, один із героїв, які загинули під час російсько-української війни. Був заступником командира гаубичної артбатареї з виховної роботи у складі 55-ї окремої артилерійської бригади. Замполіта Третяка називали «Серцем артбригади».
«Він умів вислухати, втішити, зробити майже неможливе, щоб розв’язати будь-яке питання. Товариші по службі називали його серцем бригади, бо більше ніхто в частині не міг так вислухати та дати слушну пораду. Він був порядною людиною, відданою своїй справі, хоча завжди сім’я залишалася для нього на першому місці», — згадує героя дружина Оксана.
Загинув Петро Третяк 6 серпня 2014 року під час виходу з оточення під Красним Лучем. Машина із запорізькими артилеристами тоді натрапила на блокпост терористів – наші земляки прийняли бій. «Майор їхав на «броні» і відстрілювався, прикриваючи товаришів. Він бився до останнього патрона», – розповідав заступник командира бригади по роботі з особовим складом підполковник Ігор Немінський.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року Третяк нагороджений орденом Б. Хмельницького III ступеня (посмертно). Надано звання«Підполковник» (посмертно). Нагороджений також орденом «За розвиток Запорізького краю» III ступеня. На будинку, де він мешкав, встановили меморіальну дошку. На честь Петра Третяка в Запоріжжі була перейменована вулиця Ватутіна.
2007
ВОЛОДИМИР ПЛОЩЕНКО
3 серпня 2007 року на будинку №42 по вулиці 40 років Радянської України (зараз – Незалежної України) відкривають меморіальну дошку. Вона присвячена Володимиру Площенку, який жив у цьому будинку. Площенко – уродженець Кічкасу та багаторічний очільник Запоріжжя. Він був головою виконкому Запорізької міської ради протягом 10 років – з 1961-го по 1971-й. Працю Площенка оцінили «угорі». У 1971 році він пішов на підвищення – 20 років очолював республіканське міністерство житлово-комунального комунального господарства.
За легендою, до такого кар’єрного стрибка Площенка приклав руку сам Щербицький – голова Ради міністрів УРСР та майбутній перший секретар ЦК КПУ. Мовляв, відвідавши одного разу квітуче Запоріжжя, він сказав запорізькому градоначальнику: “Я тебе заберу до Києва і ти мені маєш зробити всі міста України таким, і як у вас Запоріжжя”.
На сьогодні – все! Дякую йому та всім добрим людям за увагу, підтримку та донати! Сподіваюсь, що далі буде!
А ще, друзі, запрошую охочих на прогулянку Запоріжжям. У неділю, 6 серпня, о 16:00, починаємо екскурсію «Запорізький Бродвей». Будемо гуляти частиною Шостого селища – в районі стадіону “Славутич”, концертної зали Глінки та площі Запорізької. Долучайтеся! Кількість учасників – обмежена, тому не зволікайте з реєстрацією. Подробиці, умови участі та бронювання місць – ось за цим посиланням.
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто. В мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує! Подякувати за статтю, або пригостити мене кавою, або підтримати появу нових статей чи взагалі роботу сайту можна за наступними реквізитами:
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 4 серпня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви.
