6 червня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1886
«ПРОТИПОЖЕЖНІ» ДАХИ
6 червня 1886 року Олександрівська міська дума приймає спеціальну постанову – про заміну солом’яних та очеретяних дахів будинків міста на залізні чи черепичні. Тобто на такі, які зроблені із вогнестійких матеріалів.
Такий протипожежний захід, судячи з усього, зрозуміли не всі містяни. У 1903 році міській владі довелося ще раз про нього нагадати – додатком до постанови. У документі йшлося, про те що наявні на той час дерев’яні, солом’яні й очеретяні дахи мають бути замінені протягом найближчих 3 років. Цей наказ поширювався на всі житлові та нежитлові будівлі Олександрівська та його передмість – Слободки та Калантировки.
1968
«КОСМІЧНІ» ВУЛИЦІ
6 червня 1968 року Запорізький міськвиконком приймає рішення №282 – «Про найменування вулиць у кварталах нової забудови Жовтневого району». Ця нова забудова знаходиться на території «Космосу» (тоді ще не було Комунарського району).
55 років тому свої назви отримують три «космічні» вулиці. Так на мапі Запоріжжя з’являється вулиця Комарова – «що проходить від Парамонова до балки Сухої». У 1968 році тут як раз були побудовані перші житлові будинки (№ 3, 4, 6 та 6-а). Ім’я вулиці – на честь радянського космонавта Володимира Комарова. Останній загинув у 1967 році під час завершення свого другого космічного польоту. Ймовірно вже найближчим часом вулиця Комарова буде перейменована.
Ще одна нова у 1968 році вулиця – Олімпійська. Таку назву отримує вулиця, що “проходить від вул. Комарова вздовж балки Сухої”. Ім’я – «на честь участі СРСР в Олімпійських іграх». В 1968 році проходила Олімпіада у Мехіко.
Також 6 червня 1968 року на «Космосі» з’являється вулиця Малиновського – «що проходить від Північно-Кільцевої до балки Сухої». Назва – на честь радянського маршала Родіона Малиновського. У 2016 році вулицю перейменували на Європейську.
1976
«ОКЕАН»
У 1970-і роки гастрономічні смаки громадян СРСР наполегливо намагаються обернути у бік риби. У спробах пом’якшити продовольчий дефіцит, наприклад, активно пропагують так званий «рибний день». Таким проголошують четвер. В цей день тижня в меню їдалень – лише страви з риби! За що четвер деякі громадяни починають люто ненавидіти.
Для тих же, хто вважає «рибний день» святковим – прямий шлях до крамниць «Океан», які у 1970-і масово відкривають по всьому СРСР. 6 червня 1976 року такий з’являється і в Запоріжжі. Він відкривається біля входу на територію Центрального ринку – у приміщенні вже колишньої овочевої крамниці «Дари ланів».
Це вже майже супермаркет – великий універсам, де продають виключно рибу, рибні та морепродукти. Площа – понад 600 «квадратів». Усередині – полиці з нескінченими батареями банок. В останніх – рибні консерви та салати з водоростей. Тут же й низькотемпературні прилавки з розфасованою у пакети рибою – свіжомороженим хеком, мойвою, скумбрією, тріски, сардинами … Також у продажу – фірмовий продукт фірми «Океан» – паста з однойменною назвою: рожева заморожена, виготовлена з м’яса криля.
У магазині – самообслуговування. Тут, із металевим кошиком у руках, уже можна самому брати з полиць товар. До наших днів «Океан» не доживе.
1976
ДИТЯЧА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ
6 червня 1976 року у Запоріжжі починає свою роботу обласна дитяча лікарня. Вона створена на базі дитячого відділення обласної лікарні для дорослих. Остання нещодавно переїхала до нових будівель – у районі траси Москва-Симферопіль). А її старе місце – колишню садибу Земської лікарні – як раз і віддали під обласну лікарню для дітей. Вона й досі знаходиться саме тут – у старій частині міста.
У 1976 році поруч зі старовинними будівлями земської лікарні ще й добудували сучасний на той час 6-поверховий лікарняний корпус. І як що у дитячому відділені обласної лікарні було лише 30 ліжок, то в окремій дитячій лікарні їх вже 630! У 1976 році тут одразу 14 лікувальних відділень. А ще – консультативна поліклініка, приймальне відділення, лабораторія, фізіотерапія, рентген, аптека та харчоблок. Новоствореною лікарнею керує головний лікар Юрій Калінін.
З Днем народження, ЗОКДЛ! Вітаю всіх причетних!
1977
БУДБАНК
Архітектурна прем’єра червня 1977 року – висотна будівля на розі вулиці Перемоги та проспекту Маяковського. «Запорожці та гості міста вже давно звернули увагу на цю оригінальну споруду», – пишуть про новинку журналісти. До цієї будівлі ось-ось в’їдуть новосели – співробітники обласної контори Будбанку СРСР.
Збудував висотку колектив «Запоріжцивілбуду» за проєктом архітекторів Жарікова, Шапошнікова та інженера-конструктора Романової. Нова будівля Будбанку – десятиповерхова, шириною 15 і довжиною 24 метри. На першому поверсі – просторий вестибюль та буфет. На другому – операційна зала з кімнатами для відвідувачів. З третього по дев’ятий поверхи – робочі кабінети працівників банку. Найвищий поверх повністю віддано під технічні служби. Для внутрішнього та зовнішнього оформлення будівлі використано довговічні природні та штучні матеріали: граніт, фельзит, інкерманський камінь, ситалова плитка, алюміній.
1989
«МОТОР» ІЗ КУБКОМ!
Гандбольний сезон -1988/1989 запорізька жіноча команда почала під новим ім’ям – «Мотор». Турбота одразу про два клуби вищої ліги виявилася непосильним завданням для Запорізького індустріального інституту. Тому місцевих гандболісток під опіку взяло виробниче об’єднання «Моторобудівник».
«Нові шефи зустріли нас виключно привітно. Ми відчули себе своїми серед моторобудівників і це не перебільшення. Зі свого боку постараємося вже найближчими роками створити висококласну команду», – казав у грудні 1988 року тренер «Мотору» Леонід Ратнер. А вже в червні 1989 року команда здобуває свій перший трофей – Кубок СРСР.
До речі фінальний турнір змагань проходив у новій домівці запорізьких гандболісток – у спорткомплексі “Стріла”. У півфіналі підопічні Леоніда Ратнера обіграли вільнюський «Егле», а у фіналі виявилися сильнішими за краснодарську «Кубань». Найкращою у складі своєї команди сам Ратнер називає Ірину Карабейникову.
Вже за рік, у 1990 році, запорізький «Мотор» здобуде вже другий свій Кубок СРСР.
2000
ПОЛЯК-МЕР!
6 червня 2000 року запорізькі ЗМІ повідомляють про результати виборів міського голови, які відбулися напередодні. З другої своєї спроби «мерські» перегони виграє генерал міліції Олександр Поляк. За переможця свої голоси віддали 47% виборців. Це – 99840 голосів.
Найближчого конкурента Поляка – виконуючого обов’язки міського голови Станіслава Селіна – підтримав 21 % виборців. До речі, вибори міського голови 2000 року до цього часу утримують своєрідний антирекорд. Явка на цих дострокових виборах була більш ніж скромною. З 638 691 виборця своїм електоральним правом скористалися лише 210 947 осіб – 33%!
Під час наступних виборчих перегонів, у 2002 році, міський голова Олександр Поляк отримає шалену підтримку від запорожців. За нього проголосують 252 269 містян – 65% виборців! Але Олександру Поляку не судилося керувати містом до кінця своєї другої каденції. 22 лютого 2003 року він раптово помер.
Такими були події 6 червня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 6 червня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; photobuildings.com, власні архіви;