Віртуальна міні-екскурсія – розповідаю про запорізький будинок з адресом “Олександрівська, 8”


Перехрестя вулиць Олександрівської та Покровської. В часи Олександрівська на відстані одного кварталу від нього – центральна Соборна вулиця і Покровський собор. Прямо у  перехрестя Олександрівської та Покровської  – Міщанська управа міста. Поруч  з обох боків – Земська та Міська управи.  Тобто, місце непересічне  – одне з центральних, публічне та жваве. Тому дуже вдале для розташування прибуткової нерухомості. І вона, дійсно, тут була!

На передньому плані – вулиця Олександрівська та Міщанська управа.

17 травня 1906 року до міської управи Олександрівська надійшло клопотання про дозвіл на будівництво двоповерхового цегляного будинку  на розі Олександрівської та Покровської. Надіслав його олександрівський купець Іван Куржупов. А вже через рік на цьому жвавому місці вже був збудований його прибутковий будинок –  нерухомість для отримання прибутків від надавання в оренду  її приміщень. Такий бізнес був у ті часи в Олександрівську,  та й в  цілому по країні, дуже поширеним і вигідним. Прибутковий будинок окупався за лічені роки, а потім приносив стабільний та  солідний прибуток.

Проєкт прибуткового будинку Куржупова виконав земський технік Алексєєв. Сама будівля стала однією з найпомітніших в Олександрівську. Навіть потрапила на одну з поштових листівок з краєвидами нашого тодішнього  міста.

У забудові невеличкого тоді Олександрівська двоповерхова будівля і її територія виділялася розмірами. І, звичайно ж, зовнішнім виглядом – побудована з темно-червоної цегли, з потужним кутовим ризалітом у вигляді вежі та з декоративними фронтонами. Помітним прибутковий будинок Куржупова робила й одна з його деталей,  яка не дожила до наших днів. Кут будівлі (а можливо й не один) колись увінчував металевий шатроподібний  купол. Ще одна первісна деталь – арка для в’їзду у двір з боку Покровської – нині закладена.

Як і більшість іншої дохідної нерухомості Олександрівська будинок Куржупова побудований в так званому «цегляному стилі». Простими словами – збудований виключно з цегли й має неоштукатурену поверхню. Цей спосіб будівництва дозволяв скоротити термін зведення, а також здешевити і його, і подальше обслуговування будинку.

Будинок Куржупова з боку Покровської. Фото: Масксим Свіщов.

До речі, прибуткова нерухомість – головне джерело прибутків Івана Опанасовича Куржупова. На місцевому ринку послуг оренди він був одним із провідних гравців. Тільки в нашому місті йому належало чотири прибуткові  будинки. Більше – тільки у відомого олександрівського купця Якова Лящінского та братів Мінаєвих, найактивніших забудовників Олександрівська. Втім, Куржупов володів ще й будинками в Харкові, а також маєтками в Полтавській і Курській губерніях. В цілому статок Куржупова оцінювалося в півмільйона рублів – величезні на початку минулого століття гроші!

Прибуткові будинки Івана Опанасовича  були збудовані на центральних вулицях Олександрівська – на головній Соборній і на сусідніх з нею Олександрівській та Катеринославській. Причому, побудовані вони були ще й в найжвавіших місцях цих вулиць. Наприклад, прибутковий будинок на Катеринославській (нині – Поштова, 31) розташовувався напроти входу до Свято-Покровського собору. Частину цієї будівлі Куржупов здавав під приватне реальне училище.

Будинок Куржупова на вулиці Поштовій (№31).

Ще один навчальний заклад займав і частину будинку на розі Олександрівської та Покровської. Нерухомість Куржупова  тут орендувала міська влада – для розміщення учительської семінарії. Варто зазначити, що  сам Куржупов  мав пряме відношення до цієї самої влади.  Іван Опанасович неодноразово обирався міським гласним – депутатом міської думи. А також купець був членом, який збіг, Училищної комісії Олександрівська!

Олександрівська вчительська семінарія в’їхала до будинку Куржупова відразу ж після свого утворення – в 1912 році. Через рік спеціально для неї на подвір’ї будинку був побудований і двоповерховий флігель. Тут розміщувалися класи, столярний цех, канцелярія, музей та бібліотека. У навчальному закладі вчилися майбутні  вчителів  початкових шкіл. Виключно юнаки. Приймали на навчання тільки їх –  обов’язково після отримання  початкової (двохкласної) освіти.

Майбутні педагоги тут вивчали закон Божий, російську мову і літературу, церковно-слов’янська мова, математику, історію, географію, природознавство, фізику, малювання, музику, педагогіку з елементами психології і методику початкової освіти. Вивчати всі ці науки місцеві семінаристи мали 4 роки. Особлива увага приділялася й практиці. При семінарії була створена зразкова школа. Перші свої уроки старшокурсники читали саме тут.

Штат викладачів семінарії в різні роки становив від 9 до 11 осіб. Частина з них мала університетські дипломи. Серед викладачів варто виділити Романа Квітку. Роман Іванович пізніше працював першим директором педагогічного вишу в Запоріжжі!

У бурхливі пореволюційні часи Олександрівська вчительська семінарія стала одним з центрів українського національного руху в місті. Мабуть, вперше в історії міста саме в цьому навчальному закладі замість  Закону Божого і церковно-слов’янської мови почали вивчати українські  мову, літературу та історію. При семінарії навіть були відкриті відповідні кафедри. Та й серед самих семінаристів було багато прихильників незалежності України та  Директорії УНР. Вони так активно долучалися до лав воєнізованих формування, що на якийсь час семінарії довелося навіть закрити старші класи – не вистачало учнів!

Будинок Куржупова (на Олександрівський) у 1970-і роки.

У 1920 році Олександрівська вчительська семінарія була реорганізована в педагогічну школу. У свою чергу остання пізніше стала педтехнікумом, а потім і педінститутом – тим самим, який зараз є Запорізьким національним університетом.

До речі, в прибутковому будинку Куржупова базувалася не тільки вчительська семінарія. Деякий час тут працював ще один навчальний заклад. Необхідність його відкриття була викликана Першою світовою війною. У 1916 році в будинку Куржупова відкрилося  нове  міське училище початкової освіти  – «П’ятикласне для біженців», як свідчать документи. У народі його частіше називали просто – «біженська школа». Учнів тут було чимало. Наприклад, в тому ж 1916 році – 334 особи!

Крім навчальних закладів у великому куржуповському будинку знаходилося місце і для багато чого  іншого. Так в одному з оголошень в газеті «Південний край» Іван Куржупов зазивав потенційних орендарів так: «У двоповерховому будинку здаються в найм приміщення – під концерти, бали, маскаради, танцкласи, вечори, весілля, клуби, ресторани, столові і біограф». Останнє слово простіше пояснити іншим, більш нам знайомим – кінотеатр. І він дійсно тут працював – кінематограф «Колізей», один з найвідоміших в Олександрівську!

У  1920 році будівлю було націоналізовано. Ще до цього часу, немов не витримавши випробування лихоліттям,  пішов у засвіти й  Іван Куржупов.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021 року № 295, об’єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятку архітектури місцевого значення.

На цьому сьогоднішня мандрівка у часі добігла свого кінця! Любіть Запоріжжя, бережіть його та його пам`ятки! Та нехай минають їх вороги, бездушні посадовці та неуважні художники!

Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил та дарують натхнення!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Але продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 17 травня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *