19 та 20 травня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1908
КІЧКАСЬКИЙ МІСТ
У травні 1908 року ілюстрований додаток до газети «Южний край» приділяє увагу околицям Олександрівська. У виданні розміщують фото Кічкаського мосту та невеличку замітку про цю споруду. «Міст цей як за своєю системою, так і за грандіозністю є першим не тільки в Російській імперії, а й на всьому континенті Європи», – повідомляють журналісти.
Ще про Кічкаський міст газета повідомляє наступне:
«Крім подвійної колії, розташованої по верху моста, влаштовано і шлях для кінного руху, внизу по мосту. Проєкт склав інженер Василь Лата, виконав – Олександрівський південноросійський завод Брянського товариства. Ілюстрація зображує загальний вигляд мосту. Оскільки весь міст представляє одну арку, цей міст не заважає судноплавству. Будівництво його проводилося без вбивання паль у дно ріки».
1925
СМЕРТЬ НОВИЦЬКОГО
У грудні 1924 року видатний запорізький краєзнавець Яків Новицький був обраний членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук. Незважаючи на поважний вже вік (77 років) Яків Павлович активно працював – упорядкував новий збірник українських народних пісень, готував до друку працю «Острів Хортиця на Дніпрі», плекав багато нових задумів.
На жаль, всі плани вченого обірвала раптова смерть. Співробітник Етнографічної Комісії ВУАН розповідав про останні хвилини життя Новицького так:
«На початку травня місяця (1925 р.) занедужав на бронхіт, але весь час був на ногах, працював, читав, писав. 19 травня, повернувшись з праці коло першої години дня, почув себе слабим. Але швидко перемігся й сів пи сати у щоденник […]. Він устиг написати кілька слів усього, закашлявся – і помер моментально від паралічу серця».
Про останні роки життя Якова Павловича та його, на жаль зниклу могилу, можна почитати ось тут.
1934
МАГНІЄВИЙ ЗАВОД
20 травня 1934 року у Запоріжжя відбувається урочисте закладання нового промислового підприємства. Це, як повідомляє преса – “магнієвий завод, потужність якого дорівнює одній шостій усіх європейських заводів, узятих разом”.
Від моменту закладання підприємства до випуску його першої продукції мине лише півтори року. Перший магній тут отримають у грудні 1935 року. Саме підприємство спочатку отримає назву «Дніпровський магнієвий завод». Зараз – Запорізький титано-магнієвий комбінат.
1972
ДИТЯЧА ЗАЛІЗНИЦЯ
19 травня 1972 року у Запоріжжі відбувається історична подія – урочисте відкриття першої черги дитячої залізниці! Найурочистіший момент – о 14.00. В цей час головний кондуктор, учень 15-ї середньої школи Сергій Шведов дає свисток. Лунає гудок паротяга – блакитно-червоний експрес під керуванням досвідченого машиніста Федора Макарова та його юного помічника Сергія Гуца вирушає у свій перший рейс!
Так урочисту мить описувала запорізька преса 1972 року. А ось в інтернеті зараз купа дещо іншої інформації. Наприклад: «Перший потяг вів юний машиніст Геннадій Стасенко, який згодом став начальником локомотивного депо Запоріжжя-ІІ».
Перша черга залізниці, прорізавши густу стіну плавнів, простяглася на три з половиною кілометри – до пам’ятника воїнам, які 1943 року форсували Дніпро. На цьому відрізку у 1972 році знаходяться чотири станції – Жовтнева, Піонерська, Спортивна та Юних Чапаєвців.
Вже за перші шість місяців з моменту відкриття дитячою залізницею було перевезено понад 57 тисяч пасажирів. 1973 року ця цифра подвоїлася. Збільшилася і кількість молодих залізничників. Якщо 1972 року на ДЗ займалося лише 50 дітей, то з 1973 року їх кількість перевищила вже 900.
1982
КАФЕ «СОНЕЧКО»
19 травня у Запоріжжя перекривають рух транспорту проспектом Леніна (зараз – Соборний). Від центральної площі міста і до самої греблі марширують запорізькі піонери – учасники параду, присвяченого 60-річчю Всесоюзної піонерської організації.
В цей же день своєрідний подарунок запорізьким дітям робить моторобудівний завод. У парку Ленінського комсомолу (зараз – Клімова) урочисто відкривають кафе «Сонечко» («Солнышко»). Поруч з ним – дитяче містечко «Соняшне». Тут – невеличка фортеця зі стінами, які зроблені з колод, сторожевими вежами та підвісними мостами. Також у містечку – гірки, гойдалки та каруселі.
До речі, «Сонечко» працює і сьогодні – одне з найстаріших діючих кафе міста.
1986
ПАЛАЦ ПІОНЕРІВ
19 травня 1986 року урочисто відкривають споруду нового міського Палацу піонерів. До цього майже 30 років цей заклад працював у будівлі напроти «Машинки», там де зараз знаходиться Театр ляльок.
Новий палац піонерів, біля греблі Дніпрогесу, почали будувати у 1979 році. Але перші роки будівництво майже не рухалось, а в 1981 році й взагалі було призупинено. Знову будівельники активізувалися в серпні 1982 року. До речі, як тоді повідомляла преса, проєкт будівлі Палацу Піонерів був розроблений за гроші, які були отримані від зборів макулатури та металолому запорізькими піонерами.
І ось, у день Піонерії 1986 року, запорізькі піонери отримують символічного ключа від нового палацу. Його юним запоріжцям передає Б. Христич – бригадир мулярів тресту «Запоріжжитлобуд». Над новою спорудою злітають повітряні кулі та голуби, виступають колективи дитячої творчості. Палац піонерів відкрито!
Це – величезний комплекс. Тут є і кіноконцертний зал на 500 місць, і зал для лялькового театру на 120 глядачів, спортзал, два хореографічні та виставкові зали. На трьох поверхах Палацу піонерів безліч приміщень, де займатимуться понад 200 дитячих колективів та гуртків. Палац розрахований майже на 4 тисячі юних запорожців. Є навіть справжній планетарій із обсерваторією, церемоніальна площа та майданчик для піонерського багаття.
Сама будівля фанерована натуральним аккерманським каменем і прикрашена вітражами. Ошатний вигляд Палацу надають карбування та різьблення по дереву. З галерей та околиць новобудови відкривається шикарна панорама на греблю, Дніпро та острів Хортицю.
1986
ОБЕРХАУЗЕН
А 20 травня 1986 року у Запоріжжя з’являється ще один побратим. У цей день була підписана угода про партнерські відносини з німецькім містом Оберхаузен. Це – населений пункт на заході Німеччини, у федеральній землі Північна Рейн-Вестфалія. Раніше місто було відоме завдяки безлічі металургійних, машинобудівних та хімічних підприємств, але сьогодні Оберхаузен – це туристичний та культурний центр Німеччини
До речі, одна із площ Оберхаузена має назву на честь нашого міста – Saporoshje-Platz. Її прикрашає пам’ятний камінь, привезений із Запоріжжя.
1988
ДОМІВКА ДЛЯ МОЛОДІЖНОГО ТЕАТРУ
20 травня 1988 року запорізький Театр юного глядача отримує свою першу повноцінну домівку. Міська владає надає театру колишній Будинок політпросвіти на бульварі Центральному. До цього ТЮГ 9 років «квартирував» у палаці культури «Титан».
Своєю чергою «політпросвітяни» перебралися до нової будівлі – біля обкому, там де зараз працює «Байда».
Старий Будинок політпросвіти у своє розпорядження ТЮГ отримує в 1988 році вже у новому статусі. Тепер він – Молодіжний театр. До речі, у 88-му його вистави часто збирають аншлаги. Як повідомляють газети, квитки на спектакль Молодіжного театру «Я стою біля ресторану» продані на 2 місяці наперед! Популярні серед глядачів і вистави режисера Віталія Денисенка – «Езоп», «Електра», «Королівський особняк» та «Мауглі». До речі, у цьому ж 1988 році Денисенко стане головним режисером молодіжного театру.
Слугувати Мельпомені у колишньому Будинку політпросвіти будуть 17 років. 2005 року Театр молоді “розміняє житло” з обласним центром молоді. Останній вирушить до будівлі на бульварі Центральному, а театрали переїдуть до колишнього ПК Будівельників.
1989
ЖІНОЧИЙ ФУТБОЛ ТА МЕДАЛІ «ОРБІТИ»
Наприкінці 1980-х по всій країні відбувається незвичайний футбольний бум. 1989 року в СРСР зареєстровано вже 150 жіночих команд. Є така і в Запоріжжі – вона сформована при Запорізькому держуніверситеті й має назву «Університет».
У 1988 році запорізькі футболістки посіли сьоме місце в першому офіційному чемпіонаті УРСР. Найкращою бомбардиркою цього турніру стала наша землячка Олена Калюжна – учениця торгового училища. Троє запоріжанок за підсумками змагань отримали запрошення до молодіжної збірної України: школярки Олена Юрченко, Ірина Мінченко та Олена Плотнікова. До речі, у 8-10 класах навчається більшість гравців команди «Університет».
У травні ж 1989 року наші футболістки разом зі своїми наставниками Олександром Оболенцевим та Василем Гуковим беруть старт у першому чемпіонаті СРСР.
А поки футболістки лише розпочинають сезон, волейболістки його вже закінчують. У травні 1989 року запорізька «Орбіта» вперше у своїй історії стає призером чемпіонату СРСР із волейболу. У суперфіналі за третє-четверте місця наші землячки виявляються сильнішими за луганську «Іскру». До успіху “Орбіту” приводить головний тренер Володимир Бузаєв.
Такими були події 19 та 20 травня в історії Запоріжжя. Співавторами цього випуску стали Тетяна Тетієвська та Олена Пенькова. Дякую їм та всім добрим людям за підтримку та донати! Не перемикайтесь, далі буде!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Але продовжую вам розповідати про наше місто в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20 травня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!