“Шосте селище” та всі-всі-всі

Про те, де знаходиться і що являє собою Шосте селище знає багато хто – і запорожці, і не тільки. Куди менше людей знають про те, чому він називається «Шостий». Давайте розберемося!

Часто запитують: «А чому селище Шосте?» та «Де ж решта селищ – як мінімум, п’ять?». Насправді їх було значно більше. Цих пронумерованих запорізьких селищ – півтора десятки (і навіть трохи більше)! Усі вони з’явилися наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. І всі вони призначалися для будівельників та працівників Дніпрогесу та підприємств запорізького проммайданчика.

Перші п’ять селищ були розбиті на Правому березі. Найвідоміші та капітальні – №2 (від головної контори Дніпробуду, («Дніпроенерго) до вулиці Каховської) та №4 (з іншого боку нинішньої Гребельної, околиці сучасних бульвару Вінтера та Кіяшка). Тільки одна будівля нині нагадує про Третє селище – це станція «Дніпробуд-1» у районі вулиці Рельєфної (ЗСТО). І нічого не залишилося, наприклад, від П’ятого, який складався із землянок та бараків – знаходився вздовж Дніпра, нижче за сучасний Вінтер у районі «Сільпо»).

Інші з цих селищ знаходилися на Лівому березі. Починалися вони усім відомим Шостим, тягнулися до проммайданчика, а потім звідти розгорталися я до того ж селища №6.

«Сьоме» – територія за селищем №6, у бік Павло-Кічкаса, в районі колишнього юридичного інституту. Останні бараки селища були знесені наприкінці 1970-х.

«Восьме» – існує досі район між Північним шосе та вулицею Єнісейською.

№9 та 10 – вже неіснуючі барачні селища, нині – територія відвалів та промзони.

Селище №11 – «запоріжсталівський» (пізніше – при шамотному, нині вогнетривкому, заводі). Його супутником пізніше стало Нове 11-е селище, воно ж – Ново-Одинадцяте. Фактично вони існують і досі. Це район Фільтрової, Оптимістичної, Глазунова, Історичної, Вроцлавської, Вогнетривкої та інших вулиць Павло-Кічкаса.

Селище №12, а також Нове 12-е, воно ж -12-е Північне: забудовувалися в різні періоди, але проіснували до 1960-х років. Розташування – вздовж вулиці Скворцова, з північного боку. Нині – гаражі та промзона.

Селища №13-А та 13-Б – барачні, почали забудовуватися у 1930-ті роки Останні бараки знесли у 1980-ті. Зараз на їхньому місці – різні підприємства, житлової забудови немає. Територіально це зараз Заводський район: вулиці Цимлянська, Гаражна, Тролейбусна, Екскаваторна, Експресна тощо.

№14 – одне з найбільших селищ Дніпробуду. Займало більшу частину нинішньої території Вознесенівського району. Тутешню, переважно барачну, забудову знесли у 1970-ті роки. У межах колишнього Чотирнадцятого, наприклад, знаходяться вулиці Кам’яногірська, Матросова, Сєдова, Брянська, Суворова.

П’ятнадцяте селище – барочне й нині неіснуюче. Знаходився вже по сусідству з Шостим – за вулицею Рекордною, в районі Південного шосе та алюмінієвого комбінату.

Фото:
1) Робочі селища на плані Запоріжжя 1934 року.
2) Схема розміщення селищ Дніпробуду («Хроніка Дніпробуду»).