9 та 10 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
Віктор Веснін
9 квітня 1882 року народився Віктор Веснін – видатний архітектор, академік, голова Спілки архітекторів СРСР (1937-1949). Свого часу Веснін попрацював і над архітектурним обличчям Запоріжжя.
У 1927 році він був призначений головним архітектором Дніпробуду. В конкурсі на краще архітектурне рішення Дніпровської гідроелектростанції переміг проєкт саме Віктора Весніна, розроблений під його керівництвом колективом архітекторів. Окрім того, Веснін є й одним з авторів цілої низки проєктів забудови Запоріжжя 1920-1930-х років. Його, наприклад, можна назвати одним із батьків легендарного Шостого селища. Був консультантом Віктор Олександрович і під час повоєнної відбудови Дніпрогесу.
Серед усього іншого Віктор Веснін був одним із батьків правобережного Четвертого селища. На початку 1950-х років одна із вулиць цього селища (колишня «Великий Півкруг» та «Бакинських комісарів») отримала назву на честь архітектора – «Академіка Весніна».
Рекомендую до перегляду:
“Півкруг”: 12 ретро-фотографій чарівного куточка Запоріжжя
1936
Степан Кравчун
9 квітня 1936 року народився Степан Кравчун – багаторічнй керівник Запорізького автозаводу, один з засновників ФК «Торпедо», почесний громадянин міста Запоріжжя.
На ЗАЗі Степан Іванович почав працювати ще 1959 року. На заводі пройшов шлях від учня слюсаря до генерального директора. Генеральний директор виробничого об’єднання «ЗАЗ» з 1983 по 1996 роки.
Звання «Почесний громадянин міста Запоріжжя» надано рішенням міської ради від 01.08.2005 №11. Життя Степана Кравчуна обірвалося 25 листопада 2019 року.
У місті є три меморіальні дошки, які присвячені Степану Кравчуну. Дві з них встановлені на будинках, де жив Степан Іванович – Європейська, 16 та Чумаченка, 15-Г. Ще одна – на фасаді «Машинки», яку свого часу закінчив Кравчун.
1983
«Коператор»
9 квітня 1983 року у спеціалізованому магазині «Тік-Так» (пр. Леніна, 178) проходить виставка-продаж дуже модних «гаджетів» тієї епохи – електронних годинників. Тут запорожцям пропонують цілих 13 видів годинників. Ціна електронного «писку моди» досить велика – 40-50 карбованців! Найбільше претендентів на покупку збирає новинка – чоловічий годинник «Електроніка-5». На початку 1980-х це ще може дивувати наших земляків – крім самого часу, годинник показує ще й день тижня, число, місяць та рік.
Але магазин квітня 1983 року – безперечно, «Кооператор». Він як раз приймає своїх перших покупців. Найбільший у місті магазин системи споживкооперації відкривається на проспекті – навпроти кулінарії «Лахті». Його мета, як пишуть у 1983 році газети – постачати запорожцям продукцію, закуплену кооператорами у сільського населення.
У магазині площею 500 «квадратів» три торгові зали – гастрономія, бакалія та кафетерій. В останньому – барна стійка з кавовим автоматом, столики з квітами та серветками. Захоплення перших відвідувачів викликає така табличка: «Шановні покупці! У нашому магазині ви можете купити домашню ковбасу, запечену в керамічних горщиках». До речі, тут же, у стендах-холодильниках, є й інша дефіцитна ковбаса – продукція ковбасного цеху, також щойно відкритого на Запорізькому міськхарчкомбінаті
1984
«Мед»
А рівно за рік – у квітні 1984 року – коопторг запрошує запоріжців до двох нових магазинів. Вони отримали назви «Селянка» та «Мед». У «Селянці», як розповідає реклама, – широкий вибір ковбасних виробів, копченостей, м’яса, сала, сухофруктів та консервів. У спецмагазині “Мед” продають натуральний бджолиний мед та пригощають чаєм. Нові торгові точки чекають на запорожців за адресом проспект Леніна, 165.
1989
Микола Гринько
10 квітня 1989 року пішов у засвіти Микола Гринько – видатний актор театру та кіно, народний артист УРСР. Свою акторську кар’єру Микола Григорович розпочинав у нашому Запоріжжі.
У театрі імені Щорса багато років працювала мати Миколи Гринька – заслужена артистка УРСР Лілія Броневська. Після демобілізації у 1946 році до роботи в театрі долучився і сам Гринько. Працював помічником режисера, а згодом став і одним з провідних акторів.
Запорізька публіка дуже любила Миколу Гринька. Про популярність актора серед запоріжців відомий журналіст та викладач Юрій Ботнер розповідав таку історію:
«Якось Микола засидівся у Григорія (.Антоненка – теж видатного актора запорізького театру). Повертаючись нічним містом додому, задумався і навіть не помітив, що його оточили семеро незнайомих хлопців. «Роздягайся!» Спробував зробити крок, куди там. Підійшли ближче. Раптом один із грабіжників закричав: «То це ж Гриня з театру!» Хлопців немов вітром здуло».
1956 року актор переїхав до Києва. Вже у статусі киянина став відомим кіноактором. Упродовж 1960-1980-х років Микола Гринько зіграв у кінострічках понад 180 (!) ролей – головних та епізодичних, у фільмах різних жанрів. 1989 року життя актора обірвала лейкемія.
«Впевнений: на будинку № 65 по вулиці Дзержинського в Запоріжжі була б дуже доречна меморіальна дошка з таким текстом: «Тут десять років мешкав видатний український радянський та світовий актор, народний артист України Микола Григорович Гринько», – писав ще 20 років тому у своїй статті Юрій Ботнер. Але на жаль, пам’ять про видатного актора у Запоріжжі до цього часу ще ніяк не вшанували – ні у пам’ятних знаках, ні на мапі міста.
1989
«У травні 42-го»
У тому ж квітні 1989 року у Запоріжжі починається робота над художнім фільмом «У травні 42-го». Це по справжньому запорізьке кіно. Робота над фільмом проходила у Запоріжжі з квітня по вересень 1989 року. Зйомки велися у краєзнавчому музеї (у фільмі – управління НКВС), в околицях Малого ринку та в районі Домахи. Також можна бачити кадри з іншими куточками міста зразка 1989 року – на початку та наприкінці стрічки.
Фільм знімала Запорізька студія телебачення суто запорізькими силами. Режисер-постановник – Євген Березняк. Автори сценарію – Євген Березняк та Анатолій Ставничий. Оператор-постановник – Владислав Нетета. Художник-постановник – Ірина Кохан. Художник-гример – Лариса Воробйова. У ролях запорізькі актори – Віктор Гончаров, Геннадій Фортус, Віктор Попов, Наталія Середа, Любов Фріган, Олег Швець, Анатолій Тихомиров, Андрій Косодій, Віталій Денисенко, Євген Козьмик, Володимир Голик, Олександр Виженко, В’ячесла Афенченко, Євген Головатюк, Владислав Попу , Ніна Щербакова, Сергій Цевельов, Максим Березнер, Антон Соболєв, Іван Щербаков, Настя Березняк У фільмі співає Юрій Шкітун, музичне оформлення – гурт “Аванс”. Серед військових консультантів – Сергій Тіунов.
Цей художній фільм часто називають першим запорізьким – знятим у Запоріжжі виключно силами запорожців. Хоча перед цим на запорізькій студії ТБ вже було знято фільми «Василіса Прекрасна» та «Відповідати буду я». “У травні 42-го” вже знімався кіношним способом, покадрово, тому його називають першим запорізьким фільмом”, – каже режисер стрічок Євген Березняк.
Книга “Вогненний десант”, за якою знята стрічка, розповідає про реальні події, що сталися на Запоріжжі у 1942-му році та про воїнів-десантників, закинутих на окуповану територію і, на жаль, загиблих під час цієї операції. До речі, саме цим подіям та воїнам присвячений й один з пам’ятників Запоріжжя – він стоїть неподалік Базарної вулиці, у Платонівському сквері, напроти трьох висоток.
До речі, ви можете переглянути цей фільм. Його запис мені подарував наш земляк Олександр Щедрін – випускник істфаку нашого університету, юрист, дуже розумна, позитивна світла людина та великий поціновувач кіно. Ми з ним багато говорили про наше місто, його історію, кіно і Запоріжжя… Він дуже хотів, щоб у місті з’явилися вулиці Володимира Дахна та Миколи Гринька. На жаль, пан Олександр цього не дочекався. Сьогодні його поховали… Світла пам’ять, дякую за все, Олександре Петровичу!
1997
Рекордна перемога «Металургу»
26 років тому «Металург» здобув свою найбільшу перемогу у чемпіонатах України. Сталося це 10 квітня 1997 року у домашньому поєдинку проти симферопольської «Таврії». Запорожці відкрили рахунок вже на 62-й секунді гри. Автором швидкого голу став Валентин Полтавець. Загалом найкращий бомбардир запорізької команди у її сучасній історії зіграв тоді просто блискуче – записав собі в актив хет-трик.
Та й взагалі, під час пам’ятного поєдинку з «Таврією» всі гравці «Металурга» продемонстрували відмінне порозуміння і безліч гольових моментів. Невипадково авторами голів у ворота «Таврії» стали одразу шестеро (!) запоріжців. Окрім Валентина Полтавця, кримчанам забивали Яків Кріпак, Денис Олійник, Юрій Маркін, Ігор Лучкевич та Андрій Каряка. На вісім точних ударів «Металурга» сімферопольці відповіли лише одним у виконанні Єсіна – 8:1!
Склад «Металурга»: Гребенюк (Лутков 69), Куриленко (Акопян 73), Маркін (к), Богатир, Каряка, Ільченко, Лучкевич, Кріпак (Іванов 46), Олійник, Фокін, Полтавець. Головний тренер: Олександр Томах.
1998
«Губернатори»
10 квітня 1998 року до Запоріжжя приїжджає президент України Леонід Кучма. Він відправляє у відставку голову Запорізької облдержадміністрації В’ячеслава Похвальського. Останній очолював облвиконком, а згодом і обласну держадміністрацію майже 4 роки – з 21 липня 1994 року.
Того ж дня Кучма представляє нового голову Запорізької облдержадміністрації. Їм стає Володимир Куратченко – на той час перший заступник міністра промислової політики. Новий «губернатор» добре відомий запоріжцям. Куратченко закінчив запорізьку школу №70, ПТУ -15 та «Машинку», працював секретарем міськкому партії, був директором «Радіоприладу».
Очільником Запорізької області Куратченко буде недовго — до січня 1999 року. Буде в його біографії і друге «губернаторство», ще менш тривале — на посаді голови ЗОДА вдруге він пропрацює з листопаду 1999 року по червень 2000-го.
Такими були події 9 та 10 травня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 10 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
