Площа Маяковського зі старим фонтаном
5 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1935
Електротехнічний коледж
У квітні 1935 року до Запоріжжя із Харкова переводять хіміко-алюмінієвий технікум. Другу світову війну навчальний заклад зустріне під назвою Дніпровського хіміко-алюмінієвого технікуму. А у 1944 році відродиться під ім’ям Запорізького алюмінієвого технікуму.
Саме під такою назвою технікум у 1954 році переїде до нової будівлі – на проспекті, між вулицями Мира та Панфіловців (зараз – Михайла Гончаренка). Проєкт споруди з колонами був розроблений харківським відділенням Міськбудпроєкту. Архітектор – Латишев.
У 1962 році навчальний заклад знову змінив «вивіску» – став індустріальним технікумом. Зараз же ж він відомий як Запорізький електротехнічний професійний коледж Національного університету «Запорізька політехніка».
1963
Сніг на голову
Зима 1963 року йти не поспішає – 5 квітня у Запоріжжі випадає сніг. На 8 годину ранку висота снігового покриву сягає п’яти сантиметрів. Дітлахи кидаються ліпити снігових баб, а вже наступного дня температура повітря підвищується до 10 градусів тепла! До початку травня взагалі стане спекотно – до +20 за Цельсієм.
1975
Фонтан на Маяковського
Навесні 1975 року розпочинається реконструкція фонтану площі Маяковського. «Ввечері сюди приходитимуть люди, щоби послухати музику у виконанні води», – пише тоді запорізька преса. Яскравість світлового забарвлення підсвічених струменів фонтану змінюватиметься залежно від чистоти та амплітуди звукових коливань музичної програми. За цим буде слідкувати система автоматичного управління.
«Кожен із трьох кольорів – червоний, синій та зелений – відповідає певному діапазону звукових частот», – розповідають запорожцям журналісти. Автори проєкту реконструкції – проєктувальники Прокопович, Куперман та Тимченко. «Кольоровий фонтан буде ефективним засобом музичної пропаганди естетичного виховання населення», – вважають будівельники.
1983
«ЗІІ» у фіналі!
У квітні 1983-го в Запоріжжі, мабуть, і не знайдеш нікого, хто був би популярнішим за місцевих гандболістів. На початку місяця гравці команди «ЗІІ» (Запорізький індустріальний інститут) пробиваються до єврокубкового фіналу – вирішального двобою за Кубка ІГФ.
У півфінальному протистоянні запоріжці перемагають команду «Рейнікендорфер Фюксе» із Західного Берліна. Перший матч суперники проводили на майданчику німців. Перед грою не обійшлося без невеликого психологічного накачування. Після приїзду до Берліна один із керівників делегації ЗІІ – полковник-ветеран – привів наших гандболістів до Рейхстагу і сказав: «Тут я зустрів перемогу 1945 року. Подаруйте й сьогодні мені свято, хлопці». З «лисами», як називали суперників наших студентів, запорожці боролися із потроєною енергією – вирвали перемогу з рахунком 19:15.
Матч-відповідь проходить у запорізькій «Юності» за аншлагу – 5100 глядачів! І знову перемога – 17:15. Майже половину запорізьких голів – вісім – «відвантажує» німцям Леонід Беренштейн. Він і стає найкращим гравцем півфіналу.
1984
Справа «алхіміків»
5 квітня Запоріжжі арештовують так званих «алхіміків». Запоріжці Олександр Василега та Олег Науменко «видобували» золото зі старих годинників та хронометрів. У бойлерній педінституту, де вони працювали операторами, облаштували невелику лабораторію – витоплювали дорогоцінний метал із годинникових корпусів та робили з нього натільні хрестики. Ювелірні вироби парубки здавали у «Скупку» при державному «Ювелірторгу». Там їх прізвища і привернули увагу міліції.
«Алхіміки» спробували виправдатися. Мовляв, закону не порушували – всі виготовленні вироби здавали в «Скупку», «повертали корисне золото державі». Не спрацювало – як пояснювала преса, побутові та ювелірні вироби у розплавленому вигляді вважають злитком, а це вже «валютні цінності». Судили «алхіміків» за порушення правил валютних операцій. Василега отримав 6 років позбавлення волі, Науменко – 4. Обидва – з конфіскацією майна.
2015
Вічна пам’ять
5 квітня 2015 року поблизу села Широкине підірвався на міні автомобіль із запорізькими військовими – бійцями 37-го окремого мотопіхотного батальйону. Тоді загинули двоє запорожців – старший лейтенант Дмитро Щербак та старший солдат Олег Макеєв.
Дмитро Щербак народився 25 листопада 1960 року у Запоріжжі. Закінчив школу пілотів ім. Покришкіна в селі Широке. У зоні АТО – з вересня 2014 року. Мав позивний «Пілот». З лютого 2015 року – коригувальник артилерійського вогню. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня. Похований на Капустяному кладовищі.
Олег Макеєв народився 12 лютого 1967 року у Запоріжжі. Підприємець. На військову службу призваний 6 вересня 2014 року – за власним бажанням у 37-й окремий мотопіхотний батальйон корегувальником артилерійського вогню. Посмертно нагороджений орденами «За мужність» III ступеня та «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня. Похований на Першотравневому кладовищі.
Вічна пам’ять Героям!
Такими були події 5 квітня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!