Комплекс "Запорізький дуб"
3 та 4 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1918
Зміна влади
«Утром 3 апреля загремела канонада. Немцы были у ворот», – так описувала в своїх спогадах 1918 рік тодішня наша землячка Марія Могилко-Гордєєва. Насправді «у ворот» Олександрівська того дня були підрозділи австрійської армії, серед них – і УСС (українські січові стрільці).
Перед цим Олександрівськ покинули більшовики та їх тодішні союзники-анархісти. Цей відступ Могилко-Гордєєва описувала так:
«Положение Красной Армии настолько ухудшилось, что началось отступление. Перед отступлением был взорван Кичкасский мост, краса и гордость здешних мест. Сначала ушли красногвардейцы, затем Маруся Никифорова со своим отрядом, которая ограбила напоследок пол-Соборной улицы. Затем потянулись различные мелкие отряды. Кого тут не было! И лялинцы, и спиридоновцы, и Иваницкого отряды, и, наконец, банда Мокроуса, и пр. и прочие. Все они самочинно брали контрибуцию и следовали дальше…Александровцы ждали союзников-немцев и украинские войска».
«Немцы вошли в Александровск 3 апреля 1918 года и расположились в немецком предместье и на станции», – пригадувала Марія. А наступного дня в Олександрівськ ввійшли вояки армії УНР – «со знаменами и хоругвями, в красных доломанах с остроконечными плечами и разноцветными языками на шапках».
Слід зауважити, що при описі події, Марія користувалась ще старим стилем календаря. За новим – австрійці увійшли до Олександрівська 16 квітня. І до цих подій я ще планую цього місяця повернутися.
1959
Художня школа
3 квітня – день народження Запорізької дитячої художньої школи. Вона була створена рішенням міськвиконкому від 3 квітня 1959 року. Спочатку працювала у напівпідвальному приміщенні на вулиці 40 років Радянської України (зараз – Незалежної України). Першим директором новоствореної школи було призначено художника та педагога Євгена Михайловича Мірошниченка.
1996 року ЗДХШ отримує нове приміщення. Зараз школа працює за адресою проспект Маяковського, 3-А.
“Містика Запоріжжя”, Бакуліна Ліза(14 років), ЗДХШ.
1974
Вулиця Сталеварів
На початку квітня 1974 року розпочинається будівництво ще одного підземного переходу на центральному проспекті Запоріжжя – на його перехресті з вулицею Сталеварів. Будівництво завершиться майже за рік – третій підземний перехід міста відкриють вже 1975 року.
Одночасно починається і реконструкція самої вулиці Сталеварів – на ділянці від Правди (зараз – Жаботинського) до 40 років Радянської України (Незалежної України). «Вона перетвориться на парково-пішохідну магістраль. Тут будуть розбиті квітники та посаджені декоративні дерева. Після виконання цих робіт загальна ширина тротуарів досягне 11,5 метра», – розповідає у 1974 році головний архітектор міста Сергій Василевський.
1975
Стоп-кадр
На фотографії – квітень 1975 року. У Запоріжжі спускають на воду новий «Метеор».
40-50 років тому по Дніпру ще курсують «теплоходи на підводних крилах». Із порту імені Леніна у 1970-і роки «Метеори» і «Ракети» мчать пасажирів уверх по Дніпру – до найближчих населених пунктів, Дніпропетровська (12 рейсів на добу!), Кременчука, Канева, Черкас, Києва. До Дніпропетровська, наприклад, у квітні 1975 року, можна домчати по Дніпру за 2 карбованці 46 копійок та за одну годину часу. «Ракети» до Києва стартують о 7:00, та прибувають до столиці о 19:10. Вартість квітка – 7,59.
З річкового вокзалу Запоріжжя «підводні крила» стартують на Одесу, Очаків, Херсон, Нікополь та населені пункти Запорізької області. А у квітні 1977 року тут на рейси виходять і перші «Комети». На швидкісному теплоході цього класу із Запоріжжя можна добратися навіть до Євпаторії – за 15 годин.
Недоліки флоту на підводних крилах – не дуже комфортна подорож при сильному хвилюванні чи невеликому штормі та «прожерливість» суден. На 10 годин шляху потрібно три тони дизпалива.
1981
«Я – Хортиця»
У квітні 1981 року на великі екрани виходить художній фільм «Я – Хортиця». Перший публічний перегляд кінострічки відбувається у запорізькому палаці культури «Орбіта». Знімали ж фільм у Запоріжжі, та й про події, що відбувалися у серпні 1941 року теж у нас. Головні герої кінострічки – школярі із загону «Юні чапаєвці», який у 1941 році діяв на окупованому нацистами острові Хортиця. Молодь добре знала острів, його потаємні тропи, численні плавні й не могли стояти осторонь – допомагала чим могла червоноармійцям. І на початку вересня тим навіть вдалося, хоч і ненадовго, але вибити гітлерівців з Хортиці.
Найпочесніші гості запорізької кінопрем’єри 1981 року – вихованці запорізької Дитячої залізниці. За рік до прем’єрного показу фільму станції-платформи ДЗ отримали імена «юних чапаєвців»: Володі Литяги, Христофора Ємельянова, Льоні Панфіловського, Віллі Писаревського. Також юні запорізькі залізничники брали участь і у зйомках фільму про хортицьких школярів. А машиніст ДЗ Юра Жданов навіть зіграв одну з головних ролей – втілив на екрані образ Льоні Панфіловського.
До речі, у фільмі є декілька «кіноляпів» – від Запорізького дуба нібито на острові Хортиця до Дніпрогесу, який пошкодила у фільмі німецька авіація. А ще це вже четвертий фільм, знятий у Запоріжжі, де одну з ролей грає Микола Рибніков.
1990
Тролейбус у вогні.
Надзвичайна пригода квітня 1990 року – біля зупинки «Вулиця Гагаріна» під час руху спалахнув тролейбус із пасажирами. Полум’я охопило машину в одну мить, почалася паніка – люди буквально вистрибували з дверей, на виходах продиралися навіть по тілах людей, що не втрималися на ногах. Дякувати Богу, обійшлося без жертв. «Ну, подумаєш – зайнялося. Паршива ізоляція. Ось і все», – здивував своїм коментарем журналістів начальник тролейбусного парку №1 Григорій Котенко.
2002
Стадіон «Металург»
Навесні 2002 року запорізький «Металург» приймає своїх суперників на стадіоні «Торпедо». Рідна арена клубу – центральний стадіон «Металург» – доживає свій вік. На початку квітня 2002 року розпочинається демонтаж його Західної трибуни.
Свого остаточного вигляду центральний міський стадіон набув у 1973 році. Тоді після масштабної реконструкції була відкрита і Західна трибуна – з місцями для вболівальників та преси, з роздягальнями для футболістів та суддів, досить сучасна та для свого часу. Але ще до завершення 1970-х у цієї центральної трибуни стадіону виникають проблеми. 1980 року санстанція фіксує – вийшла з ладу вентиляція. Потім почалися багаторічні проблеми з гідроізоляцією…
У 1995 році на Західну трибуну припинали пускати глядачів. Дивом вдалося відстояти допуск у її приміщення футбольних команд. Але у березні 2002 року спеціальна комісія міськвиконкому через аварійний стан стадіону взагалі заборонила проведення масових заходів на стадіоні «Металург». На старе місце глядачі й футболісти повернуться аж у 2006 році. Але, то буде вже зовсім інший стадіон – «Славутич-Арена». Про це звичайно я розповім свого часу.
Такими були події 3 та 4 квітня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надихають на нові цікаві статті!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 20 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!