1 та 2 квітня в історії Запоріжжя: найбільший кінотеатр та катастрофічна “Велика вода”

1 та 2 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цих днів читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1845

«Велика вода»

2 квітня 1845 року – день катастрофічної повені у нашому краї. У народі вона отримала назву «Велика вода». Причиною стала велика кількість снігу взимку та стрімке потепління навесні.

Спогади про «Велику воду» можна неодноразова зустріти, наприклад, у працях Якова Новицького. «В сорок п’ятім годі. Тоді с Кічкаса плило чотирнадцять хат, а вознесенці у пічах ловили сомів», – переповідає краєзнавець свідчення вознесенівця Лутая. Є й така згадка: «Пронесло с порогов две водяных мельницы и с ближайшей колонии Кичкас 5 деревянных изб», – пише Новицький про 1845 рік.

 «Велика вода» тоді знищила менонітське селище Айнлаге (Кічкас) на правому березі Дніпра. Ось як розповідає про Айнлаге того дня у своїй статті «Кічкаський потоп» науковий співробітник Національного заповідника “Хортиця” Олег Власов:

«Вранці другого квітня 1845 року лунає страшний стогін і хряск – «Старий» звільняється від крижаних кайданів. Усі кидаються до будинків рятувати все, що можна… Тим часом у вузькому руслі між гранітних скель повільно та невпинно виростає крижаний затор. Вода, піднімаючись за ним, як за греблею, штовхає кригу на піщаний берег. За першими крижинами наповзають задні, здіймаючись одна на одну, як голодний хижий монстр. Раптом у цій греблі утворюється широка тріщина. Крига ламається і шалений потік несе її у Кічкаську долину – просто на Айнлаге. Село тоне, під нещадними ударами один за одним падають його дерев’яні будинки та мазанки. З високих схилів Степка чоловіки, жінки й діти зі сльозами на очах безпорадно спостерігають, як за кілька годин гине те, що вартувало стількох старань та було дорогим».

Менонітам тоді довелося будувати нове селище  – вже трохи далі від Дніпра. Село, яке існувало до 1845 року в менонітській історіографії зазвичай називають «Айнлаге I», а те що було збудовано вже після повені того року – «Айнлаге II». А про катастрофічну «Велику воду» багато років нагадував  так званий «Водомірний камінь».

На  кам`яній брилі майже в центрі селища мешканці Айнлаге на початку минулого століття позначили рівні найбільших повеней. Найвище всіх інших  (вище росту людини) тут був позначений  рівень води саме  під час «Великої води» 1845 року. Після завершення Дніпробуду брила опинилася під водою – на 20-метровій глибині.

1934

Кінотеатр «Перший художній»

2 квітня 1934 року газета «Червоне Запоріжжя» повідомляє про «нову культурна перемогу дніпробудівців» – на Шостому селищі відкрили новий кінотеатр! Його називають «Першим художнім», або «1-й Держкіно».

За міськими легендами він був найбільшим у країні.  У спогадах сучасників кількість його місць вражала – як цифрами, так і їх розмаїттям – від 1000 до 3000! Хоча у тому ж повідомленні «Червоного Запоріжжя» зазначено – розрахований на 900 глядачів.

Сама споруда була дуже оригінальною – ультрасучасною та конструктивістською. Автори проєкту – архітектори Іван Таранов та Яків Ліхтенберг. Багато хто з сучасників кінотеатру порівнював його незвичайну будівлю з великою черепахою. Наприклад, наш земляк Марк Нейштадт у своїй книзі спогадів «Тропа мого життя» писав наступне:

«Це було величезна, красива, за тими часами – шикарна, будівля, яка зовнішньо нагадувала черепаху. Кінотеатр цей відрізнявся прекрасною акустикою та вважався одним із найбільших у Європі».

Була ще ціла низка цікавих деталей – численні фоє, читальня, музична зала, більярд, ігрові кімнати  тощо. Перед сеансами тут грав симфонічний оркестр.

На жаль, оригінальна будівля не пережила Другу світову війну  – зазнала пошкоджень і у 1941, і у 1943 роках. Місце, де знаходився кінотеатр  сьогодні можна окреслити так – між Соборним, Незалежної України, Лобановського та Парковим бульваром. Після війни тут збудували будинок з сучасним адресом Соборний, 232.

1936

Школа №14

1 квітня 1936 року  газета «Червоне Запоріжжя» повідомляє, що школі, “що будується на південному базарі”, присвоєно ім’я Леппіка – відомого місцевого більшовика. До речі, сама ця школа – №14 – того часу знаходиться ще  поруч  із Привокзальною площею: у колишньому прибутковому будинку Мінаєва (зараз – Соборний, 6, медсанчастина Автозазу).

До нової будівлі на Південному селищі школа переїде вже того ж 1936 року (Сучасна адреса школи – Святоволодимірівська, 90).   А у будинку Мінаєва тоді облаштують готель «Південний».

1942

Школи та дітсадки

1 квітня 1942 року після тривалої перерви починають роботу школи Запоріжжя. Пауза була зумовлена важкою паливною кризою. Шкільні будівлі нічим було отоплювати і на холодний час року німецька окупаційна адміністрація припинила навчальний процес. Школярам довелося завершувати навчальний рік аж 1 вересня – з  канікулами лише у липні.

Також газета «Нове Запоріжжя» у 1942 році повідомляє: «З 1 квітня відкриваються два дитячих садки – для 120 дітей, віком від 4 до 6 років». У повідомленні наголошується:  «В ці садки в першу чергу будуть прийматися діти репресованих більшовицькою владою, напівсироти та діти працюючих».

1963

«Індустріальне Запоріжжя»

З квітня  1963  року з’являється  нова обласна газета –  “Індустріальне Запоріжжя “. Це називають реорганізацією вже наявного обласного рупора «Запорізька правда». Остання, продовжить друкуватися українською мовою, але буде, як повідомляють – «для сільського населення області», органом сільського обкому. А «Індустріалка»  буде виходити двома мовами – українською та російською мовами – як орган промислового обкому,  «для населення промислових міст».

1964

Школа №88

2 квітня 1964 року  міська влада надає номер новій школі. Вона з 1962 року будувалась на селищі Мирному. Новобудова отримала №88. Навчальний процес тут розпочався 1 вересня того ж року.

1978

Пологовий будинок №9

1 квітня відкривається новий пологовий будинок Запоріжжя – №9. Він знаходиться на вулиці Новгородській  Хортицького житломасиву. Преса повідомляє, що тут найсучасніше обладнання – барокамера для реанімації новонароджених та наркозна апаратура. До того ж  цей пологовий будинок  – найбільший в області  на той час. Він розрахований на 150 ліжок. 

1987

Єдиний талон

Нововведення 1987 року –  єдині талони на проїзд у міському транспорті. З 1 квітня запорожцям вже не треба купувати окремо квитки в автобуси, тролейбуси та трамваї. Тепер талон єдиний на всі види громадського транспорту. Раніше ціна була різна: три копійки за поїздку  трамваї, чотири – у тролейбусі, п’ять – в автобусі. Тепер скрізь одна  такса – «п’ятачок».

До речі рівно за чотири роки, у квітні 1991 року, вартість проїзду в громадському транспорті  виросте відразу втричі – до 15 копійок.

Такими були події 1 та 2 квітня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 2 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!