"Бетанія". Чоловічий корпус "Салем"
15 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1911
Bethania
У 1911 році на місці колишнього менонітського села Кронсвейде добудовують психіатричну лікарню «Bethania». Ініціатори її створення – наші земляки-меноніти. Джерела фінансування надсучасного та досить унікального для тих часів закладу – великі пожертви заможних менонітів, регулярні обов’язкові «податки» членів менонітських громад та платня від родин пацієнтів «Бетанії». Назва – на честь рідного міста біблейського Лазаря.
15 березня 1911 року лікарня приймає перших своїх пацієнтів-мешканців. А точніше – пацієнток. Бо в цей день відкривається жіночий корпус лікарні. Будівля має власну назву – «Bethel». Це теж на честь міста, що згадується в Біблії: Бейт-Эль — «Дім Бога» з івриту.

Жіночий корпус «Бетанії» розрахований на 16 пацієнток. Згодом, у серпні того ж року відкриють і корпус для чоловіків – Salem. У 1913 році збудують і головний корпус – великий двоповерховий, з жіночим та чоловічим відділеннями, аптекою, залами для відвідувачів та зібрань, кабінетами лікарів та адміністрації, їдальня. На території також розміщувалася низка споруд – господарчі будівлі, пекарня, водонапірна вежа, машинне відділення з паровою та динамо-машиною, пральня.

Першого року пацієнтами лікарні стали 53 особи. Серед їх захворювань – епілепсія, гострі та хронічні психічні розлади, органічні нервові розлади, обмежений розвиток.
Перший завідувач лікарні – психіатр із Риги Вальтер Штіда. Серед персоналу – 26 «прислужників» та «прислужниць» (медбратів та медсестер). Особливості лікування – гарячі та холодні ванни, приймання заспокійливих та снодійних препаратів, свобода пересування пацієнтів, можливість, якщо є бажання, долучитися до якоїсь праці по господарству лікарні. А ос, наприклад, поширену гамівну сорочку, для хворих тут використовували у виняткових випадках – лише коли поведінка пацієнта загрожувала життю когось оточення.
Через будівництво Дніпрогесу територія «Бетанія» опинилась у зоні затоплення. 11 травня 1927 року один з керівників лікарні Якоб Вібе повідомив, що закладу більше не існую. Більшість території лікарні зараз під водою Дніпра у межах Запоріжжя – у районі сучасного Великого Лугу.
1921
Запоріжжя
102 роки тому, 15 березня 1921 року, Олександрівський губвиконком прийняв рішення про перейменування Олександрівської губернії та міста Олександрівськ. Відповідно на Запорізьку та Запоріжжя. То ж маємо добру нагоду поговорити про імена нашого рідного міста докладно. Запрошую:
Імена міста: від Олександрівська до Великого Запоріжжя повз Московку
1927
Початок Дніпробуду
15 березня 1927 року розпочинається нова сторінка в історії Запоріжжя – пору з селищем Кічкас починають будувати Дніпрогес. «В цей день над скелею під назвою Любов на правому березі Дніпра замайорів прапор з написом «Дніпробуд розпочато»», – зазвичай так описують цю подію численні публікації.
Перша з них з`явилася вже наступного дня у центральній газеті «Правда». Видання повідомляло, що розпочаті підготовчі роботи – облаштування тимчасової контори, будинків для технічного персоналу та гуртожитку для робітників. До речі, останніх 15 березня 1927 року на Дніпробуді було лише 16 осіб, як що вірити книзі «Запорожский индустриальный комплекс». Проте у листопаді того ж року на будівництві Дніпрогесу працювали вже понад 12 тисяч людей. Урочисте закладання електростанції проведуть саме тоді – 8 листопада 1927 року.
А ось ту знакову скелю Любов під час Дніпробуду знищать майже вщент. На її основі зараз стоїть машина зала Дніпрогесу. Колись ця велика скеля була популярним місцем для побачень. Саме з цим, по одній із версій, і було пов’язано походження її цікавої назви.

1928
Дніпробуд через рік
А рівно за рік – 15 березня 1928 року – газета «Комуніст» пише про Дніпробуд та Кічкас наступне:
«Містечко стало у 5 разів більше. У ньому 1610 будівель. Над містом – великий прекрасний будинок управління головного інженера. На високому березі — лісопильний завод. Велика фабрика-кухня. У скелі — тимчасова теплова станція. Широко розкинулися великі механічні майстерні. Електрика, водопровід лазня, столові, театр, клуби, лікарні, поліклініка, громадські організації, заводи, залізниця, шосе. Про старий Кічкас забуто. Виросло нове велике промислове місто».

1952
Тетяна Пророченко
15 березня 1952 року народилася Тетяна Пророченко – одна з найтитулованіших представниць запорізького спорту.Протягом своєї спортивної кар’єри Тетяна здобула чимало нагород, серед них – дві олімпійські медалі!

До Запоріжжя Пророченко переїхала із Бердянська у 1972 році – навчатися у торговому технікумі. У нашому місті продовжила займатися бігом на короткі дистанції під керівництвом місцевого тренера Віталія Сая. Вже за три роки Тетяна швидше всіх пробігла 200-мітрівку на чемпіонаті СРСР.
У 1976 році запоріжанка вперше виступила на Олімпійських Іграх. У Монреалі в складі естафетної команди 4Х100 м Тетяна стала бронзовою призеркою. А чотири роки по тому, на Олімпіаді-1980, разом із подругами по команді 4х400 м Пророченко піднялася на найвищу сходинку олімпійського п’єдесталу. Запоріжанка першою розпочинала фінальний забіг на московській Олімпіаді та «забезпечила запас секунд, необхідний для успішного фінішу», як писала преса у 1980 році. За результатами того року Пророченко була визнана кращою спортсменкою Запорізької області.

По завершенню активних виступів на бігових доріжках Тетяна Пророченко працювала старшим тренером збірної команди України з легкої атлетики та в НОК України. На жаль, 11 березня 2020 року Тетяна Василівна пішла у засвіти після тривалої боротьби з важкою хворобою, їй було 67 років.
2004
Театр імені Магара
У березні 2004 року своє 75-річчя святкує Запорізький обласний український музично-драматичний театр. З цієї нагоди та за бажанням театрального колективу театр змінює свою назву. Відтоді він вже не «імені Щорса». Театр отримує назву на честь Володимира Магара.

Володимир Герасимович Магар – незмінний керівник театру з 1936 по 1965 роки. Він був режисером багатьох вистав та й сам виступав як актор вистав. Віталій Герасимович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медалями. З 1960 року – Народний артист УРСР. Помер 11 серпня 1965 року у Запоріжжі. Похований на центральній алеї Першотравневого (Південного) цвинтаря.
У 1966 році на честь Володимира Магара отримала назву одна з вулиць Космічного мікрорайону.

2013
Коричневий дощ
15 березня 2013 року запоріжці стурбовані – в Запоріжжі пройшов незвичайний дощ! Містяни, що під нього потрапили, скаржаться: «Краплі мають дивний буро-коричневий колір. Залишають такі ж плями на одязі та на автомобілях». По місту швидко поширилися чутки про можливу екологічну катастрофу.
Але міська влада намагається заспокоїти запоріжців. З посиланням на головного санітарного лікаря області Анатолія Севальнєва повідомляє, що причиною дивного дощу є циклон з… Африки!
«Дощ, дійсно, йшов з піском, який скоріш за все був принесений до нас із Сахари циклоном. У ніч на 15 березня була аномально висока температура, а вдень при охолодженні йшли опади разом із піщинками з Африки», – говорить Севальнєв.
Як запевняє обласна влада, «коричневий дощ не становить загрози для населення, ніяких забруднень довкілля не виявлено».
Такими були події 15 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надихають !
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 15 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архиви;
Чайка О. В. Історія психіатричної лікарні «Бетанія» / Музейний Вісник № 14. – Запоріжжя, 2014
Запорожский индустриальный комплекс / «Промінь, Дніпропетровськ, 1975.
