13 та 14 березня в історії Запоріжжя: універмаг “Україна” та банк “Слов’янський”

13 та 14 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1910

Будинок Ісаака Біленького

13 березня 1910 року олександрівський міщанин Ісаак Біленький подає до міської управи клопотання. Разом з ним – проєкт будинку, який він хоче збудувати. Місце будівництва – Олександрівська вулиця, квартал № 16., дворове місце Біленького.  Сам будинок, як описується в клопотанні – 2-поверховий, критий черепицею,  житловий, але з магазином  та пекарнею у підвалі.

Дозвіл на будівництво був отриманий. Будинок був збудований та згодом отримав адресу «Олександрівська, 14». Саме за таким адресом, згідно з переліком виборців, родина Біленьких проживала ще у 1917 році – Ісаак Мойсейович (55 років), Тетяна Ісааківна (50 років) та Михайло Ісакович (27 років). До речі, ще 1914 року Біленький продав половину своєї великої ділянки на Олександрівський місцевому земству – під садибу Земської управи (зараз – краєзнавчий  музей).

Будинок Біленького, про який сьогодні розповідаю, дожив до нашого часу (Олександрівська, 18) Він далеко не в кращій своїй формі, але то притаманно майже всім старовинним будівлям Запоріжжя. На жаль! До речі, в біографії будинку була ще одна цікава сторінка. Як розповів запорізький історик Юрій Щур, над тутешнім балконом ще у 1941 році майорів жовто-синій прапор. У жовтні того року на другому поверсі будинку розташовувався місцевий «офіс» ОУН. Але то було недовго – нацисти швидко знищили оунівську штаб-квартиру на Олександрівській.

1919

Лібкнехта та Люксембург

13 березня 1919 року вперше з мапи міста зникають вуличні  назви  Соборна та Олександрівська. Того дня більшовики вперше їх перейменовують – на честь своїх німецьких «колег». Так центральна вулиця міста отримує назву Карла Лібкнехта.  А Олександрівська стає вулицею Рози Люксембург. Саме 1919 року Лібкнехт та Люксембург були заарештовані під час заворушень берлінських робітників та вбиті. Але цього разу вулиці на їх честь проіснували недовго. Того ж року  денікінці на деякий час захоплять  Олександрівськ та  повернуть старі вуличні назви.

За рік відділ міського господарства знову  згадає про рішення від 13 березня 1919 року. Обов’язкова постанова знову відновила вулиці Лібкнехта та Люксембург. «Усім домовласникам пропонується у тижневий термін змінити відповідним чином написи біля своїх будинків із назвою вулиць», – наголошувалося у тому документі.

З іменами Карла Лібкнехта та Рози Люксембург проіснують понад 30 років (з перервою на час німецької окупації). У січні 1952 року перша стане частиною проспекту Леніну, а друга отримає назву на честь Дзержинського.

1956

Анастасій Боборикін

14 березня 1956 року після тривалої хвороби помирає Анастасій Лукич Боборикін. На той час — директор «Запоріжсталі». На комбінаті Боборикін працював ще з 1932 року. Починав як звичайний технік. Запускав та був першим начальником тонколистового стану – колиски сталевого листа “Запоріжсталі”. Вже на посаді головного прокатника заводу двічі нагороджувався орденом Леніна – у 1945 та 1947 роках. З листопада 1948 року  – директор «Запоріжсталі». Під  керівництвом Боборикіна була  освоєно катання автомобільного листа, введено в дію чотири мартенівські печі, агломераційний цех, доменну піч № 5, а також першу чергу кисневого цеху.

1958

Універмаг «Україна»

13 березня «Запорізька правда» повідомляє про початок знаменного будівництва. Біля трамвайної зупинки «Вузлова» розпочали будувати центральний універмаг. Ще на початку року на місці будмайданчика стояли біленькі глинобитні хатки колишньої Вознесенівки, а у березні тут вже працюють будівельники – готується закладання фундаменту. «Це буде монументальний п’ятиповерховий будинок», – повідомляють журналісти.

Будівництво триватиме 5 років. Універмаг «Україна» (загальна площа в 10400 “квадратів”)  відкриють 5 листопада 1963 року.

1986

Яків Баш

14 березня 1986 року обривається життя почесного громадянина Запоріжжя Якова Баша. Відомий письменник та  член Президіума Спілки письменників України свій квиток до письменницького життя отримав на будівництві Дніпрогесу. На Дніпробуді Яків Башмак (справжнє прізвище)починав як тесляр-опалубник, одночасно писав для газети «Пролетар Дніпробуду». У 1931 році став літпрацівником цього видання. За ударну працю Якова нагородили стипендією Дніпробуду на навчання в університеті.

 У 1930-і роки Баш був членом комісії,  яка займалась написанням історії Дніпрогесу. Автор низки спогадів, нарисів та книг, що присвячені Дніпробуду. Зокрема це – нариси «Доба горить» (1931) та «Дні наступу» (1933),  повість «Сила» (1934), романи «На берегах Славути» (1941) та  «Гарячі почуття» (1947).

Звання “Почесний громадянин Запоріжжя” Якову Башу було присвоєно рішенням Запорізького міськвиконкому від 04.09.1970.

2000 рік

Банк «Слов’янський»

13 березня 2000 року за рішенням Головного управління податкової міліції України затримано керівництво запорізького банку “Слов’янський” (Запоріжжя). Заарештовані голова правління Олена Якименко, начальники управлінь Ніна Василевська та Михайло Іртлач. У Києві “взяли” віцепрезидента банку Бориса Фельдмана.

Як повідомляє у березні 2000 року пресслужба ГУНМ ДПА України, «керівники банку підозрюються в тому, що, зловживаючи службовим становищем, призначили собі та рідні завищені ставки за валютними депозитами (300-480%), а за гривневими вкладами – до 1630 % річних». Крім того, на думку податківців, банкіри штучно занижували прибутки, що дозволяло їм менше сплачувати податків.  

У самому банку події пов’язують з давнім позовом “Слов’янського” до податківців (ті намагалися застосувати штрафні санкції, але арбітражний суд прийняв сторону банкірів). ЗМІ пишуть, що банк обслуговує корпорацію “Єдині енергосистеми України”, а та пов’язана насамперед з  Юлією Тимошенко – у 2000 році вона в опалі.

Вже 2001 року Нацбанк зупинить діяльність «Слов’янського» та забере у нього ліцензію. Банк працював 22 роки. Був заснований у Запоріжжі ще  у 1989-му – під назвою «Трансформатор-Банк». Наприкінці 1990-х років входив до першої п’ятірки українських банків за розмірами капіталу (230 млн грн).

Такими були події 13 та 14 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 12 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!