6 березня в історії Запоріжжя: перший директор “Запоріжсталі” та “М’ясні делікатеси”

6 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1894

Перший директор «Запоріжсталі»

6 березня 1894 року народився Ісаак Рогачевський. У 1934 році він був призначений директором новоствореного комбінату «Запоріжсталь». Окрім однойменного підприємства  до складу комбінату тоді увійшла  ще ціла низка заводів – феросплавний, шамотний, інструментальної сталі й ремонтний. Всім цим господарством  Рогачевський  керував понад три роки. Досить успішно – при його керівництві  встали до ладу чотири мартени, був збудований мартенівський цех, почалось будівництво домни №3, відкрився профілакторій на Хортиці.

Але 14 серпня 1937 року директор «Запоріжсталі» був заарештований.  За звинуваченнями у шпигунсько-диверсійній діяльності та економічному шпигунстві Рогачевського засудили до розстрілу. 15 жовтня 1937 року у підвалі Київського обласного управління НКВС на Липській вирок було виконано.

Вже посмертно, 25 квітня 1956 року, Рогачевський був реабілітований. У висновку прокурора Головної військової прокуратури СРСР зазначалося: «У матеріалах справи щодо звинувачення Рогачевського І. З. жодних об’єктивних доказів, які б свідчили про його шкідництво, диверсії, терористичні наміри та шпигунську діяльність, немає»

.

1927

Володимир Площенко

6 березня 1927 року у Кічкасі народився Володимир Площенко – майбутній очільник Запоріжжя. Він був головою  виконкому Запорізької міської ради протягом 10 років –  з 1961-го по 1971-й. Працю Площенка оцінили «угорі». У 1971 році він пішов на підвищення –  20 років очолював республіканське міністерство житлово-комунального комунального господарства.

За легендою, до такого кар’єрного стрибка Площенка приклав руку сам Щербицький – голова Ради міністрів УРСР та майбутній  перший секретар ЦК КПУ. Мовляв, відвідавши одного разу квітуче Запоріжжя, він сказав запорізькому градоначальнику: “Я тебе заберу до Києва і ти мені маєш зробити всі міста України таким, і як у вас Запоріжжя”.

Вже у XXI століття на будинку №42 по вулиці 40 років Радянської України (зараз – Незалежної України), де проживав Площенко, відкриють меморіальну дошку.

1977

Таксі

У березні 1977 року підвищуються тарифи на послуги таксі. Лічильник при посадці включається на 20 копійок, стільки ж коштує кілометр пробігу, а карбованець вже коштує пів години простою. До цього ж було так: 10 копійок за посадку, 10 – за кілометр шляху, один карбованець за годину очікування.

Заздалегідь, «до під’їзду», автомобіль таксі (таких тоді в місті – майже 500) замовити можливо. Але – не менш ніж за… дві доби! При цьому доводиться сплачувати комісійний збір – 30 копійок зверху та один карбованець за подачу машини за адресою.

На вулиці ж запоріжцям наказувалося (принаймні на папері) «ловити машинку» лише на спеціальних стоянках (у порядку живої черги) – на вокзалах «Запоріжжя-1» та «Запоріжжя-2», автовокзалі, проспекті, в аеропорту, біля Будинку одягу, універмагу «Україна», ресторану «Лахті», Критого ринку, на Маяковського, площі Радянській та вулиці Ворошилова.

До речі, у 1977-му запорізькі таксі – майже суцільно пофарбовані у лимоново-жовтий колір «Волги» 24-ї моделі. А ця марка автомобіля – найкрутіший весільний транспорт у Запоріжжі. Бажано в кількості двох штук на кортеж: біла – “наречена” та чорна – “наречений”. Але іноді молодята обходяться саме жовтими таксі. Їхній прокат для весіль коштує 5 карбованців на годину, ще 6 «рубчиків» візьмуть за подачу авто.

1978

Будівля авіаспортклубу

Архітектурна прем’єра березня 1978 року – будівля авіаспортклубу на проспекті Леніна, між вулицею Гагаріна та площею Жовтневою. Восьмиповерхова споруда виросла поруч із філією інституту «Промбудпроект». «Будівля фанерована помаранчевою плиткою і має широкі вікна», – представляє новинку преса. У приміщенні загальною площею 3,5 тисячі квадратних метрів оселяться Запорізький авіаспортклуб ДТСААФ. Тут готуватимуть спортсменів з літакового, парашутного та авіамодельного спорту.

1987

Тетяна Самоленко

6 березня 1987 року в Індіанаполісі відкривається перший в історії чемпіонат світу з легкої атлетики у приміщеннях. Серед тріумфаторів турніру опиниться і запоріжанка Тетяна Самоленко. До Запоріжжя представниця спортклубу «Металург» повернеться із двома медалями. У забігу на 3000 м, випередивши олімпійську чемпіонку Пуйке та чемпіонку Європи Бондаренко, наша землячка здобула золоту медаль. “Срібло” чемпіонату світу Тетяна здобула на 1,5-кілометровій дистанції.

1991

«М’ясні делікатеси»

32  роки  тому на розі проспекту Леніна  та вулиці Південноукраїнської відкрився магазин “М’ясні делікатеси”. Юним запоріжцям, напевно, вже неможливо уявити, що відкриття якогось продуктового магазину може спричинити величезний суспільний резонанс. Але це саме той випадок:)

 “М’ясні делікатеси” – перший (або один із перших) у місті комерційний продовольчий магазин. У березні 1991 рок тут абсолютно дивовижний для того  часу достаток – до десятка видів ковбас, копченостей, просто свіжого м’яса.

 Багато хто приходив  сюди ніби на екскурсію до музею, до музею делікатесів  – просто подивитись! Особливість магазину, яку найбільш  усього обговорюють запоріжці – тутешні ціни. Наприклад: «Шия свиняча сирокопчена» – 50 рублів 40 копійок, ковбаса «Радянська» – 57,40.

Порівняємо з цінами березня 91-го  в інших, звичайних,  магазинах. 57,40 – майже 100 буханців хліба. Або майже 30 кілограмів цукру (стільки, правда, не купити – лише по 1,5 кілограма на людину на місяць!). Або 8 «кіло» яловичини. Але, знову ж таки – 8 за «кіло» це у держмагазині, якщо зможете її там знайти. А на ринку просять  12-14 рублів за кілограм м’яса.

«Звісно, реакція на ціни неоднозначна. Від глухого невдоволення пенсіонерів до позитивних відгуків від тих, хто позбувся необхідності платити за делікатеси вдвічі дорожче на ринках», – каже пресі директор «М’ясних делікатесів» Т. Сухих.

Такими були події 6 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 6 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!