5 березня в історії Запоріжжя: перші вулиці Бабурки та генплан від імператора

5 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1823

Генеральний план

5 березня 1823 року імператор Олександр I затверджує план забудови Олександрівська. Його креслення увійшло до збірки «Полное собрание законов…» та зараз досить поширене в інтернеті. Але не всі знають, що поширеним воно було не завжди та й  взагалі з дійсністю має дуже мало спільного – лише контури міста та дещо, що вже існувало до 1823 року: стару фортецю, вже заселені на той час ділянки міста, церкви, «слободу Вознесенскую»…

 Річ у тім, що ця мапа – не фіксація (за деякими виключеннями) вже наявного стану  міста, а саме його генплан: те яким воно повинно було стати. Насправді ж план 1823 року так і не був втілений у життя. Олександрівськ ще  багато-багато років забудовувався сам по  собі – без оглядки на цей документ. А причина цього, ви не повірите  – міська влада просто не мала у себе  того плану (за її словами, звісно ж)! А інтернету ж ще не було:) 

Копія плану була надіслана з МВС до Олександрівська у… 1864 році! До того часу наявне внутрішнє планування міста вже геть відрізнялось  від того, що імператор  затвердив аж  5 березня 1823 року.

1905

«Грозное брожение»

1905 рік – один з найбурхливіших в історії країни та зокрема Олександрівська.На початок березня робітники майже усіх промислових підприємств міста вже майже місяць як страйкують. Вимагають 8-годинного робочого дня, підвищення зарплатні, покращення умов праці тощо. 5 березня 1905 року одіозний місцевий жандарм ротмістр Будагоський рапортує Катеринославському жандармському управлінню:

«За последнее время среди александровских рабочих замечается начало грозного брожения, вызванное неумелым посредничеством фабричной инспекции, постоянным подстрекательством революционной среды и крайней нуждой среды рабочих. Надо ожидать, что всё это напряженное настроение выльется наружу в виде беспорядков… И я более не в силах воздерживать массы от насилий, хотя попыток в этом направлении я с себя не слагаю и при каждом удобном случае стремлюсь успокоительно воздействовать на рабочих».

Серед «подстрекателей революционной среды» Будагоський у своєму рапорті називає «соціал-демократичну партію». Її ротмістр характеризує як «єврейську» та таку що посилює свою діяльність у Олександрівську. «Наблюдаются постоянные сходки небольшими группами в разных местах города и почти ежедневные разбросы печатных прокламаций, массово доставляемых из Екатеринослава», – доповідає Будагоський.

1929

Театр Магара

5 березня 1929 року – фактично день народження Театру імені Магара. Найвідоміший запорізький театр був заснований у цей день у … Києві.  Свою біографію він починав як київський Театр малих форм (ТЕМАФ). Саме його у 1936 році очолив режисер Володимир Герасимович Магар. А рік потому змінилася назва театру – йому   було присвоєно ім’я Щорса

У травні 1944 року театр Щорса переїздить  до Запоріжжя. Спочатку працює на сцені літнього театру, потім — у Палаці культури ім.. Жданова (сучасний – ПК «АвтоЗАЗ»). У 1953 році у Запоріжжі відкривається нова театральна споруда, де й сьогодні працює колектив Театру імені Магара. Ім`я свого легендарного  режисера  театр отримав у 2004 році.

З днем народження!

1970

Перші вулиці Бабурки

5 березня 1970 року відбувається історична подія – запорізький міськвиконком надає назви першим вулицям нового Хортицького житломасиву.

Перші будинки  «Бабурки» лише пару місяців тому (31 грудня)  були прийняті до експлуатації. Тепер вони отримали адресу. Вулиці “вдоль восточной окраины 4, 8, 7 микрорайонов” надали ім’я Ворошилова. Згодом  район цієї вулиці буде мати й  неофіційну назву – «Варшава». У кінці 1980-х років  ім’я Ворошилова поступиться місцем  назві «Запорозького козацтва».

Отримала назву й нова вулиця «между 8 и 9 микрорайонами». З 1970 року й до сьогодні вона – Лахтинська. Вулиця між «12, 11, 10 и 4, 13, 9, 7 микрорайонами» стає Задніпровською. І географія тут майже ні до чого, назва на честь Першої Задніпровської Української радянської дивізії. У 2016 році вулицю перейменують на честь Василя Сергієнка – Героя України, Героя Небесної сотні.

Також на мапі міста 1970 року з’являється вулиця Ентузіастів – «між 7 и 8, 9 микрорайонами». А ще у зовсім юному житловому масиві вже є проспект – Ювілейний, «между 11, 13, 4 и 10, 9, 8 микрорайонами». Тоді ж з’являєтья і перша площа – «Козацька», «в 12 микрорайоне, примыкающая к проспекту Юбилейному».

1996

Даніїл Касьяненко

5 березня 1996 року народився Даніїл Касяненко – один з наймолодших запорізьких героїв, які поклали життя, захищаючи Батьківщину від російської навали. Він назавжди залишився 19-річним. 

До лав окремої  добровольчої чоти «Карпатська Січ» (93-тя окрема механізована бригада) Даніїл долучився одразу після заснування підрозділу. На передовій – у Пісках – був вже навесні 2015 року. В одному з  боїв отримав важку контузію, після шпиталю знов повернувся на лінію вогню. 6 серпня 2015 року  під час бою з терористами біля села Піски (околиці Донецького аеропорту) Даніїл отримав смертельні  осколкові поранення. Похований на Леваневському кладовищі  у Запоріжжі.

Даніїл посмертно нагороджений орденами «За мужність» та  «За заслуги перед Запорізьким краєм», званням «Почесний громадянин Запорізької області».  На будівлі  запорізької гімназії № 107, де навчався  Даніїл, встановлена пам’ятна дошка. Вічна пам’ять Герою!

2012

Вбивство у «Рибацькому стані»

5 березня 2012 року у Запоріжжі відбувається резонансний злочин. О 15:10  до ресторану «Рибацький стан» увірвалася група чоловіків. Вони поранили із вогнепальної зброї та жорстоко побили бітами співвласника закладу Миколу Бінька. Пораненого у тяжкому стані доставили до реанімації, але наступного дня він помер. Церемонія прощання з загиблим проходить 8 березня у Палці культури «Запоріжвогентрив»»

А тим часом  преса повідомляє, що Микола Бінько  – місцевий  кримінальний авторитет, який  відомий за прізвиськом «Коля Рєбьонок».  За його вбивство засудять членів так званої «банди лисих» – «злочинного угруповування, яке займалося вимаганнями, “кришуванням” видобутку металу в балці Середній, замовними вбивствами», як писали ЗМІ. 15 лютого 2018 року вісім  злочинців отримали вердикт суду – від 10 до 15 років ув’язнення, за  «бандитизм, здирство і навмисне вбивство за змовою». Ватажок банди ексміліціонер Анатолій Середін вироку не дочекався – 2 лютого 2013 року медики констатували його смерть у Запорізькому слідчому ізоляторі.

Такими були події 5 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 5 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!