3 та 4 березня в історії Запоріжжя: “Лютнева революція”, Будинок Друку та лотерея Liberty

3 та 4 березня в історії Запоріжжя – про історичні події цих днів читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1917

Без царя

«З середини лютого 1917 року перестали регулярно приходити газети. Зате наполегливо стали поширюватися чутки про безлади та обурення, що піднялися у Петрограді. Наприкінці лютого чутки вже стали настільки переконливими, що не вірити їм було неможливо», – розповідала у своїх спогадах олександрівська  вчителька  Марія Могілко-Гордеєва.

Настрої  в Олександрівську часів так званої «Февральської» революції наша землячка описувала так: «Провінція причаїлася, не знаючи, як приймати ці звістки: одні пристрасно чекали перевороту, інші потай мріяли про упокорення “бунтівників”. Усіх цікавили питання: де цар? На чиєму боці армія?»

А потім у своїх спогадах Марія Могілко-Гордєєва вже повідомляла наступне: «4 березня з Земської Управи було всенародно прочитано акт зречення Миколи II від престолу». Цю новину містяни зустріли  всенародним тріумфуванням: «Люди йшли з усміхненими обличчями, в одному тріумфальному потоці змішалися робітники, селяни, студенти та солдати…. Спів марсельєзи заполонив усі вулиці. Натовп кинувся до в’язниці та випустив усіх політичних в’язнів. Одна маніфестація змінювала іншу. З кожної тумби, з кожного паркану говорили промовці».

«Так у нашому місті перестала існувати влада царської Росії. Зміна влади відбулася тихо, спокійно, без єдиного пострілу», – писав про ті події  інший наш земляк Гаврило Гордієнко, у 1917 році – учень місцевої вчительської семінарії. «Февральську» революцію в своїх спогадах він називав перехідним моментом,  який відмежовував минуле від сучасного – «перша, велика і необмежена свобода слова»!

1948

Ігор Надеїн

3 березня 1948 року народився Ігор Надеїн – заслужений тренер України з футболу. Ігор Олександрович примітна в історії запорізького футболу людина. Він керував двома найсильнішими командами Запоріжжя.

У «Металурзі» Ігор Надеїн працював тренером у 1988–1992 роках, та трохи у 2002-му. Саме з ім’ям Ігоря Олександровича пов’язана одна з найяскравіших сторінок біографії запорізького футболу – вихід «Металургу» до  вищої ліги чемпіонату СРСР.

Запорізьким «Торпедо» Надеїн керував з 1993 по 1997 роки,  та у 2001-му. Помер Ігор Олександрович Надеїн 25 грудня 2014 року в Запоріжжі, похований на Кушугумському цвинтарі.

1953

Будинок ДЕЗ

У 1953 році проспект Леніна (майбутній Соборний) – немов  величезний будівельний майданчик. В той час тут чого лише не будують. Наприклад, у березні тут вже виходять на фініш будівництва будинків з майбутніми кінотеатрами «Комсомолець» та імені Маяковського. А на проспекті між вулицями Міра та Південноукраїнською вже зустрічає свої перших мешканців  величезний та дуже привабливий будинок Дніпровського електродного заводу.

На фасаді у центрі є напис – «Дом культуры». Центральну часть  будівлі займає будинок культури ДЕЗ. На першому поверсі – 4 березня відкривають художній салон-магазин. При вході в день відкриття тут стоять дві скульптури – Ленін та Сталіна. Ніхто у Запоріжжі ще не знає, що останній вже при смерті.

1973

Будинок Друку

На початку березня 1973 року встає до ладу Будинок Друку («Дом печати») на площі Пушкіна. П’ятиповерхова будівля збудована будівельниками 2-ї ділянки тресту «Запоріжжилбуд». 50 років тому її стан, звісно, відрізняється від сьогоднішнього. «Це оригінальна будівля!», – запевнює при відкритті автор проєкту Леонтій Зайцев.

«Стояло завдання органічно вписати новий будинок в ансамбль площі Пушкіна, утворений Будинком побуту, Палацом одружень, 12-поверховою висоткою з «Кобзарем» та інститутом «Укрбудпроект» навпроти через проспект. Заодно – сховати друкарню з торця. Враження легкості створює висування верхніх поверхів Будинку Друку над нижнім», – розповідає архітектор журналістам.

Перші новосели в’їжджають до Будинку друку 4 березня. Це редакції обласних газет “Індустріальне Запоріжжя”, “Комсомолець Запоріжжя”, “Запорізька правда”, видавництво “Комунар” та обласна організація спілки журналістів. Для роботи «акул пера» та поліграфістів тут створено добрі умови. У будівлі, як повідомляють  – «просторі світлі кабінети, зала засідань на 150 місць з  сучасною кіноапаратурою та широким екраном, бібліотека на 25 тисяч книг із читальним залом, їдальня, відділення зв’язку, медпункт, перукарня, фотолабораторія».

Сьогодні у будівлі з назвою  «Будинок  Друку» журналістів та поліграфістів  вже майже не залишилося – як що не помиляюся, то лише редакція однієї газети.

1981

Кафе «Січ»

На початку березня 1981 року відкривається після реконструкції запорізьке кафе «Січ». Тільки не плутайте з рестораном «Запорізька Січ» на Хортиці». Кафе знаходиться на центральному проспекті – прямо на його фініші, у будинку напроти площі Леніна (зараз – Запорізька).

У меню закладу –  української кухні: борщ з пампушками, вареники, галушки, печеня …  На обід «по багатому» – з борщем та пампушками, м’ясним «другим» та узваром з пиріжками – як розповідають, вистачить і 1 карбованця. А ось повечеряти тут можуть  не всі – кафе зачиняється о 19:00

 1988

«Політ»

У центрі міста, в парку неподалік від ресторану «Росія», 1988  року все ще можна побачити літак Іл-18. Справжній – хіба що лише без моторів. Колись у  списаному авіалайнері працював дитячий кінотеатр «Політ». Тут за 10 копійок можна було переглянути мультфільми. Але у  1988-му  кінотеатр вже п’ять років як не працює. «Місце для афіші порожнє, а стіни каси, що сумно дивиться на світ забитими віконцями, стали місцем для нецензурної писанини», – пише у березні запорізька школярка Наталія Атаманенко. Сам же колишній літак із вибитими ілюмінаторами та зламаними стільцями став відхожим місцем. «Чому б не зробити в салоні Іла дитяче кафе?» – запитують запорожці. «Це неможливо, тут немає водопроводу та каналізації», – відповідає міська влада.

1990

Вибори

4 березня 1990 року запоріжці голосують – на перших в історії УРСР альтернативних виборах. Обирають депутатів Верховної та обласної рад.  Ймовірно саме  під час цієї виборчої кампанії містяни вперше  зіткнулися із чорним політичним піаром. Наприклад,  містом поширювалися рукописні (!) листівки, де місцевих активістів Руху порівнювали з чорносотенцями і навіть гітлерівцями. А одного з рухівських кандидатів  взагалі звинуватили у бажанні підірвати ЗАЕС. Як бачите, за три десятки років у  «методичках» мало що змінилося!

А тепер – до результатів. 86,6 %  обраних депутатів обласної ради – комуністи. А ось на виборах до Верховної Ради є одна сенсація. По Хортицькому виборчому округу 28-річний викладач педучилища Сергій Соболев переміг не аби кого, а першого секретаря Запорізького міськкому компартії Петра Ваната. До речі, 33 роки минуло, а Соболев і сьогодні депутатат  Верховної Ради!

Також від міських округів до першого складу українського парламенту потрапили директори «Запоріжсталі» та абразивного комбінату – Сацький та Порада, головний лікар 5-ї лікарні Анатолій Дубовський і ще декілька людей, яких зараз, мабуть, мало хто пригадає. Серед них – бригадир котельників ЗТЗ Володимир Романчук, начальник відділу слідчого управління Віктор Слісаренко, головний лікар обласної лікарні Євген Короленко та  військовий Валерій Ізмалков.

1993

Лотерея Liberty

У березні 1993 року багато хто із запоріжців намагається виграти поїздку до Нью-Йорку. У кіосках «Союздруку» та у розповсюджувачів цього місяця з’являються картки лотереї Liberty. Реклама зі Статуєю Свободи повідомляє: «Запоріжжя – перше місто, де походить американська лотерея». Та заманює – обіцянкою великих грошових виграшів та турне до Нью-Йорку.

Лотерея – миттєва. Достатньо  стерти захисне покриття на картці, щоб дізнатися про виграш (або програш).  Якщо три числа з шести збіглися, то ви виграли – 600, 1200, 2400, або 4800 карбованців. Їх можна відразу отримати у розповсюджувача лотерей.

Але є (чи обіцяють)  призи й більш суттєві – 10 та 20 тисяч. Їх, як пише реклама, видають в офісі на Свердлова (зараз – Покровська). Разом з реєстрацією для участі у розіграшу головного призу – подорожі у Нью-Йорк, на тиждень, для двох, «і 500 доларів на кишенькові витрати»!

Тім, хто у турне їхати не забажає, обіцяють компенсацію – аж 6 мільйонів карбованців! Повідомлень про переможців лотереї, яка наробила свого часу галасу,  я, здається, ніде не зустрічав. Цікаво, а вони взагалі були?

Такими були події 3 та 4 березня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 3 березня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!