5 та 6 лютого в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1915
На фронт!
В лютому 1915 року газета «Придніпровський край» повідомляє: «З початку війни в Олександрівську зареєстровано 18 випадків втечі молодиків-учнів на війну». Але усіх їх, як повідомляють репортери, вдалося затримати ще на шляху на фронт. Проте є і такі, кого затримати не вдалося. Причому, це – дівчата!
Цитую газету мовою оригіналу: «Удачно удалось скрыться лишь двум девицам -дочерям служащих мастерских Южных ж. дорог, бежавши, как написали они с пути, „помогать раненым солдатикам“».
1952
На початку лютого 1952 року свою назву отримує нова вулиця міста, створена на місці колишньої Вознесенівки. . “Пересекающая проспект Ленина между кварталами № 82 и 83” вулиця була названа на честь Панфіловців. У 2016 році була перейменована на честь запоріжця Михайла Гончаренка – бійця 93-ї механізованої бригади, який загинув на Донбасі у 2014 році.
1956
Валерій Зотов
5 лютого 1953 року народився Валерій Зотов – непересічний запоріжець. Валерій Михайлович з 1978 року служив у органах Внутрішніх справ. Пройшов шлях від молодшого інспектора до керівника карного розшуку Запоріжжя. З 1991 по 1998 роки – начальник кримінальної міліції міста Запоріжжя, перший заступника начальника УВС. Серед нагород: орден Червоної Зірки та медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку».
На початку 2000-х Валерій Михайлович був одним з керівників міста. Входив до команди Олександра Поляка, працював у міськвиконкомі – начальником управління з питань внутрішньої політики, заступником міського голови.
У 2004-2006 роках – засновник та головний редактор тижневика «Іскра». Згодом багато років був головним редактором тижневика «Прав.Да» – інформаційно-аналітичного незалежного запорізького видання.
Вітаю Валерія Михайловича, здоров’я та перемог на всіх фронтах!
1957
Вулиця Билкіна
5 лютого 1957 міськвиконком приймає рішення про перейменування вулиці Коксохімічної на Запоріжжі-Лівому. З того часу вона має назву на честь Михайла Билкіна.
Билкін Михайло Якович – дільничний уповноважений 4-го відділення міліції міста Запоріжжя. Загинув у 1950 році, витягнувши з-під коліс потягу двох маленьких дівчаток
1988
Василь Омельченко
6 лютого 1988 року пішов у засвіти Василь Іванович Омельченко – доктор технічних наук, професор, багаторічний керівник моторобудівного заводу. Трудову діяльність почав у 1938 році на Запорізькому заводу імені П.І.Баранова (майбутній «Мотор»). На моторобудівному заводі пройшов шлях від техніка та майстра до директора заводу (з 1959 року) та генерального директора виробничого об’єднання «Моторобудівник» (1974-1988).
Серед звань та нагород Василя Івановича – Герой Соціалистичної праці, Заслужений діяч наук УРСР, Почесний авіабудівник, лауреат Державної премії УРСР, по два ордени Леніна та Трудового Червоного прапора.
На честь Василя Омельченка названа вулиця у Шевченківському районі Запоріжжя. На фасаді будівлі «Запорізької політехніки» є меморіальна дошка, що присвячена Омельченко.
2021
Пам’ятники Мовчановському та Іоанну-Павлу ІІ
6 лютого 2021 року біля католицького храму Бога Отця Милосердного у Запоріжжі був відкритий пам’ятник Феліксу Мовчановскому. Фелікс Францевич – рекордсмен за кількістю років на посаді голови нашого міста. Головою Олександрівська Мовчановський був з 1901 по 1911 та з 1916 по 1917 роки.
Феликс Францевич народився у 1853 році. Від середини 1870-х років – мешканець Олександрівська. Був одним з найзаможніших та найактивніших містян. Володів комерційним підприємством «Паровий лісопильний завод та лісна торгівля Ф. Ф. Мовчановського». Був гласним (депутатом) Олександрівського повітового земства та Олександрівської міської думи. Неодноразово обирався головою Олександрівська. Зробив значний внесок у розвиток промисловості, торгівлі, будівництва, освіти, медицини та інфраструктури міста. Був ініціатором створення та піклувальником декількох навчальних закладів міста, насамперед – унікальної школи хутора глухонімих. Саме при Мовчановському та за його сприяння в Олександрівську з’явилась електрика – була побудована перша у місті електростанція.
Ще при житті Фелікса Францевича олександрівці назвали на його честь одну з вулиць міста. Тоді вона звалася Мовчановською, зараз це – проспект Моторобудівників. Вже у наші часі – у 2016 році – на честь Мовчановського відкрили пам’ятну дошку на фасаді школи-інтернату «Джерело» та перейменували вулицю Копьонкіна.
Встановлення пам’ятника Мовчановському на території Вознесенівського району деякі запорізькі краєзнавці розкритикували. Мовляв, колишня Вознесенівка не мала ніякого відношення до Олександрівська, де жив та працював Фелікс Францевич. Але на мою думку місце розташування пам’ятника біля єдиного у Запоріжжі римо-католицького храму теж логічне. Бо Мовчановский – поляк за походженням і, звісно ж, католик. До того ж пам’ятник бус створений та встановлений за ініціативою товариства польської культури імені Святого Іоанна-Павла II при підтримці уряду Польщі.
До речі, того ж дня у Запоріжжі з’явився ще один пам’ятник. На території того ж Санктуарію Бога Отця Милосердного був відкритий пам’ятник Святому Іоанна-Павлу II. На відкритті була презентована і нова назва вулиці Заводської, на якій розміщується римо-католицький храм. Зараз вона має ім’я на честь Папи Римського – Іоана-Павла II.
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 5 лютого 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
