30 та 31 січня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1789
Свято-Покровська церква
У 1787 році катеринославський архієпископ Амвросій дозволив будівництво в Олександрівському посаді нової Свято-Покровської церкви. Замість старої, яка була збудована 1773 року. 31 січня Павлоградське духовне правління повідомило Амвросію Катеринославському наступне, цитую мовою оригіналу:
“…что на место ветхой, заложенная к постройке новая деревянная Покровская церковь в посаде Александровском сооружением и производством работ совершенно уже окончена. Престол и жертвенник в ней в указную меру сделаны. Иконостас прежний деревянный прочный, писанный искусным иконописным художеством поставлен на обыкновенном месте. Священные облачения, сосуды, книги и прочтя утвари прежние все имеются.”
Нова церква була освячена 24 лютого 1789 року. Вона слугувала мешканцям Олександрівська майже 100 років – до 1886 року, коли замість неї побудували кам’яний Свято-Покровський кафедральний собор.
1914
«Романівська школа»
30 січня 1914 року Міському чоловічому початковому училищу Олександрівська присвоєно найменування “Імені Дома Романових”. В народі називали просто – «Романівська школа» чи «Романівське училище». У Олександрівську будівля початкового навчального закладу розміщалася на Тюремній площі. Сучасний адрес – Військкоматівська, 3.
У 1916 році школа була вже змішаною – вчилися хлопці та дівчата. Усього – 394 особи. У грудні 1920 року училище було перетворено на радянську семирічну трудову школу № 9.
1942
Пенсії
На початку 1942 року друкований орган окупаційної міської влади – газета “Нове Запоріжжя” повідомляє: “Відділ соціального забезпечення з 31 січня розпочав виплати пенсій та допомоги”.
1953 рік
Театр Щорса
30 січня 1953 року приймає перших глядачів нова будівля запорізького театру. Її зводили сім років на місці театральної споруди, яка сильно постраждала під час Другої світової війни.
Переродженням напівзруйнованого театру керував інженер Лущинський. Проєкт нової театральної будівлі виконав архітектор Семен Фрідлін. Скульптурами та барельєфами будівлю прикрашали скульптори Михайло Худас, Іван та Надія Носенки.
Будівлю зводили для нової театральної групи – колективу театру імені Щорса, який перебрався до Запоріжжя після війни. Поки чекали на новосілля, давали спектаклі у ПК Жданова (нині ПК “Автозаз”). Дочекалися у 1953 році. 30 січня у новому будинку відбулася прем’єра – перший театральний сезон тут відкрили виставою “Загибель ескадри”.
А керує театром у 1953 році головний режисер Володимир Магар – саме на його честь згодом буде перейменований театр Щорса.
1987
Пограбування «Комунару»
Три дні наприкінці січня 1987 рок у будинку культури автозаводу «Комунар» – аншлаг! І справа зовсім не у концертах чи виставах. Тут відбувається відкрите засідання Верховного суду України. Слухається справа про викрадені на автозаводі майже 678 тисяч карбованців – шалені гроші! На лаві підсудних – командир відділення заводської охорони Микола Гордієнко, фіндиректор заводу Сідько та завідувачка каси Кузьменко.
10 жовтня 1986 року з каси автозаводу зникли 677 685 карбованців – вся заробітна плата «комунарівців»! Пропажа наробила галасу на всю країну. Одним махом настільки значну суму грошей в СРСР до цього викрадали лише одного разу – при пограбуванні держбанку у Єревані.
Два набиті грошима мішки (140 «кіло»!) були знайдені через три дні на території… «Комунару». Їх виявив у заводській теплотрасі молодший лейтенант Анатолій Руденко – дільничій Орджонікідзевського райвідділу. Згодом затримали й крадія – мешканця Кушугуму та начальника караулу заводської охорони Миколу Гордієнка.
За версією слідства Гордієнко знеструмив сигналізацію, віддав команду перевантажити пульт і в цей час проник до заводської каси. В останній величезні гроші зберігалися у сейфі, який був… відкритий! Ключ від нього загубили ще три роки тому, а новий так і не змогли підібрати – сейф був виготовлений ще у ХІХ столітті! Мішки з грошима крадій відтягнув до теплотраси.
Гордієнка засудили до найвищої міри покарання – розстрілу. По півтора року тюрем отримали фіндиректор та завкаси – за злочинну недбалість. Згодом, Згодом «вишку» для Гордієнка пленум Верховного Суду замінив на 15 років ув’язнення.
1988
Викрадення Айвазовського
35 років тому – наприкінці січня 1988 року – ЗМІ повідомляють про ще один гучний злочин у Запоріжжі.. Із Запорізького художнього музею викрадають три цінні картини. Це «Вітрильник у морі» Івана Айвазовського, «Пристань» Олександра Маковського та «Сонячний день. Етюд до картини» Кіріака Костанді.
Розслідування викрадення результату не принесло… Лише у 1995 році до музею прийшов молодик, залишив пакунок і пішов. Коли співробітники відкрили пакет, то ахнули — там лежали зниклі у 1988 році картини! Досі залишається загадкою, хто вкрав картини та чому їх повернули. Нині вони зберігаються у закритих фондах музею.
Такими були події 30 та 31 січня в історії Запоріжжя. Далі буде, не перемикайтеся! Всім величезна подяка за репости, коментарі та донати!
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 30 січня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!