27 та 28 січня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1905
Громадська бібліотека
28 (15-го – за старим календарем) 1905 року Олександрівська міська громадська бібліотека вперше відчинила двері для своїх читачів. Правда, тоді ці двері вели всього в одну кімнату. А як що точніше, то до «куточку» зали думських засідань у будівлі міської управи. Покращила свої «житлові умови» бібліотека лише 1908 року. Тоді вона отримала залу та дві кімнати у міському будинку на розі вулиць Покровської та Катеринославської (зараз – Поштова), поруч з Покровським собором.
Голова правління нової бібліотеки Олександрівська – колезький асесор Олександр Майдачевський. До речі, він двоюрідний прадід відомого зараз журналіста та письменника Юрія Макарова. Серед членів правління бібліотеки – поважні мешканці Олександрівська: міський голова Фелікс Мовчановський, директор Механіко-технічного училища Денис Поддерьогін, начальниця жіночої гімназії Зінаїда Яновська, відомий краєзнавець Яків Новицький тощо.
Послуги тільки відкритої бібліотеки були не з дешевих на той час – 3 рублі на рік або 30 копійок на місяць. Першого року роботи бібліотеки її фонд налічував 1190 книг. 500 з них подарував олександрійський видавець та книготорговець Борис Штерн. За перший рік роботи послугами бібліотеки скористалися 1109 осіб.
У наші часи це – Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека.
1938
Леонід Жаботинський
28 січня 1938 року народився Леонід Жаботинський – легендарний важкоатлет та найтитулованіший запорізький спортсмен.
До нашого міста важкоатлет перебрався на початку 1960-х. Тут його зустрічали такими словами: “Ну що ж, наші дівчата знають, за кого виходити заміж!”. Адже у Запоріжжі Жаботинський переїхав по любові. Приїхавши одного разу на змагання до нашого міста важкоатлет зустрів тут кохання всього свого життя.
Місто за порогами подарувало Леоніду не лише дружину Раю, а ще й двох синів та всесвітню славу. Вже бувши запоріжцем, спортсмен поставив свій перший світовий рекорд, уперше став чемпіоном СРСР та призером чемпіонату світу. А головне – став олімпійським чемпіоном. Навіть дворазовим – єдиним поки що серед запорожців!
14 січня 2016 року життя легендарного Жаботинського обірвалося. Леонід Іванович був похований на Капустяному цвинтарі Запоріжжя. Його ім’я носить одна з вулиць нашого міста – колишня Правди. Пам’ятник у вигляді Жаботинського на олімпійському п’єдесталі встановлений на початку Алеї трудової слави.
1945
Анатолій Шапіро
73 роки тому – 27 січня 1945 року радянські війська звільняють німецький концтабір Аушвіц (Освенцим). Першим відчиняє ворота сумнозвісного табору та входить на його територію запоріжець Анатолій Шапіро.
У нашому місті в 1934 році Анатолій Павлович закінчив інститут. Наприкінці 1930-х був завучем технікуму при заводі “Дніпроспецсталь”. 1939-го Шапіро став депутатом міськради й відразу очолив Міськплан – плановий відділ міськвиконкому. З цієї посади, попри бронь, у 1941 році пішов на фронт.
Повернувшись із війни, визволитель Освенцима, ще деякий час жив і працював у Запоріжжі, відновлював Дніпрогес. З 1992 року Анатолій Павлович жив у США, де й помер 2005-го року. У 2006 році Шапіро посмертно було надано звання Героя України.
9 травня 2008 року на честь Анатолія Шапіро була відкрита меморіальна дошка на будівлі міського УВС (на розі Леонова (зараз – Паковий бульвар) та проспекту). Тут колись розташовувався міськрада та міськвиконком, у яких працював Анатолій Павлович.
1999
Карташов – «губернатор»
27 січня 1999 року головою Запорізької обласної державної адміністрації вперше стає Євген Карташов. На момент призначення він працював заступником директора «Запоріжсталі» із зовнішньоекономічної діяльності. А взагалі велику частину свого життя Карташов присвятив партійній діяльності. З 1969 року працював в обкомі комсомолу, керував відділу пропаганди та культурно-масової роботи. З 1972 року по 1990 Євген Григорович – на різних посадах Комуністичної партії. Остання – завідувач ідеологічного відділу Запорізького обкому КПУ.
Керувати Запорізькою областю Карташов буде до 23 листопада 1999 року. Було знято з посади голови ЗОДА відразу ж після президентських виборів, що пов’язувалося з тим, що в області комуніст Петро Симоненко набрав голосів виборців більше, ніж президент України Леонід Кучма.
2003
Пересадка серця
28 січня у Центрі кардіохірургії обласної лікарні запорізькі лікарі під керівництвом професора Олександра Никоненка вперше пересадили серце. Це була друга подібна операція в Україні! Першу провели у Києві у 2001 році, але пацієнт тоді вмер за 10 днів після операції.
Запорізький пацієнт – Володимир Масалов із Матвіївки. Він страждав на хронічну серцеву недостатність та перебував у лікарні 4 місяці – доки не дочекався серця донора. 40-річний чоловік, який загинув в автомобільній катастрофі, тоді продовжив життя одразу трьом людям : серце пересадили Володимиру Масалову, нирки – 22-річному хлопцю та 56-річній жінці.
Операція з пересадки серця тривала 4 з половиною години. Проводив її провідний хірург Запорізької області, професор, завідувач кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету Олександр Ніконенко. У підготовці та проведенні операції також брали участь заввідділенням трансплантації Микола Поляков, заввідділенням кардіохірургії В’ячеслав Осауленко, анестезіолог Віталій Собакар, хірурги Дмитро Поліщук, Андрій Ніконенко, перфузіолог Олександр Підкапаєв та кардіолог Олександр Молодан.
18 квітня 2004 року 46-річний Володимир Масалов помер. Але не із-за серця. ЗМІ написали, що чоловік наклав на себе руки. Бачили, як він прийняв велику кількість пігулок. Розтин показав: медикаментозне отруєння. Масалов прожив із серцем донора 445 днів.
2011
«Славута»
28 січня 2011 року з конвеєра “Автозазу” зійшов останній автомобіль «Славута». Останній ЗАЗ-1103 був проданий на онлайновому аукціоні за 46930 гривень. Стартовою була тогочасна вартість автомобіля у салоні – 36000 гривень.
ЗАЗ-1103 «Славу́та» — легковий передньопривідний автомобіль з кузовом типу ліфтбек. Перші експериментальні зразки моделі 1103 були виготовлені «АвтоЗАЗом» ще у грудні 1992 року. Але тоді це був класичний 4-дверний класичний седан – з відокремленим від салону багажником та звичайною короткою кришкою на ньому. А вже як 5-дверний ліфт бек модель була презентована «АвтоЗАЗом» у 1995 році.
Масове виробництво «Славути» стартувало 17 березня 1999 року. За 12 років запорізький автозавод випустив 140 тисяч автомобілів ЗАЗ-1103. Ця модель стала для «АвтоЗАЗу» останньою на даний час суто власною розробкою.
2015
Андрій Лобода
27 січня 2015 року пішов з життя Андрій Лобода – відомий запорізький музикант, вокаліст, громадський діяч та журналіст. У 1995 році Андрій став одним із засновників та учасників гурту «Speedway». З 2004 року – вокаліст та фронтмен гурту «Хорта». Саме у складі «Хорти» він став автором неофіційного гімну міста – хіта «Це – Запоріжжя». З 2010 по 2013 роки Андрій був директором Запорізького обласного центру молоді.
Влітку 2014 року в музиканта діагностували рак підшлункової залози. На жаль – перемогла хвороба. Велика кількість запоріжців прощалася з Андрієм 28 січня 2015 року у Свято-Андрієвському соборі Запоріжжя. В останню путь музиканта проводжали аплодисментами.
15 грудня 2022 року робоча група по створенню реєстру урбанонімів міста Запоріжжя підтримала перейменування на честь Андрія Лободи вулиці Волзької у Шевченківському районі. Поруч з цією вулицею Андрій жив та по ній ходив до школи. Перейменування ще буде розглядатися депутатами Запорізької міської ради.
Такими були події 27 та 28 січня в історії Запоріжжя. Далі буде, не перемикайтеся! Всім величезна подяка за репости, коментарі та донати!
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 27 січня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
