23 та 24 січня в історії Запоріжжя: гімназія Павленко, американці та фабрика-кухня

23 та 24 січня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1908

Гімназія Павленко

24 січня 1908 року до Олександрівської міської думи подала прохання Павленко Тетяна Григорівна. Прохала дозволу на відкриття у місті другої жіночої гімназії, цього разу – приватної. Навчальний заклад відкрився у 1910 році. А з 1912-го – розмістився у щойно збудованому  на розі Базарної та Миколаївської (зараз – вулиця Святого Миколая) прибутковому будинку Лейби Певзнера.

Зазвичай в Олександрівську цей навчальний заклад називали за прізвищем директриси – «Гімназія Павленко».  Станом на 1916 рік тут навчалися майже 700 дівчат.

У грудні 1920 року гімназія була перетворена  в радянську трудову семирічну школу ім. Паризької Комуни. Згодом вона отримала 8-й номер. Під час Другої світової війни колишній будинок Певзнера був спалений. Після відбудови роботу школи в ньому не відновили.

1921

Місцеві вибори

24 січня 1921 року  міська виборча комісія прийняла і поширила Олександрівськом  Постанову «Про порядок виборів до Олександрівської міської ради». Мова про першу міськраду – міську раду  робітничих та червоноармійських депутатів 1-го складу (скликання).

Обирати будуть з 25 січня по 12 лютого – під час зборів  на олександрівських підприємствах, у профспілкових організаціях, військових частинах та на спеціальних районних виборчих пунктах. У результаті  наше місто отримає 165 депутатів першої  міськради.  Вперше вони зберуться вже 13 лютого у  «Народному домі».

1929

Американці та фабрика-кухня

В часи будівництва  у Запоріжжі живуть американці — члени Американської консультації Дніпробуду, інженери  компанії H.L.Cooper & Co. Для них були створені комфортні (особливо в порівнянні з пересічними дніпробудівцями) умови проживання. На Правому березі, поруч з територією майбутнього парку Енергетиків, було навіть Американське селище – невеличкий квартал з комфортабельними котеджами.

Але, звісно, стикалися американці й з труднощами. Наприклад, на деякі з них, стосовно умов харчування,  у січні 1929 року поскаржився  службовець Американської консультації З. Майерс. Заступнику головного інженера Дніпробуду Павлу Роттерту він написав наступне:

«Повідомлю Вас про те, що я незадоволений тією їжею, яку я одержую на фабриці-кухні. Немає білого хліба, немає кави о 6 годині ранку і яєчня подається зі шматочками шкаралупи. Будь ласка, зверніть особливу увагу на білий хліб».

«Увагу фабрики-кухні звернено», відповіли тоді американцю. На жаль невідомо, чи залишився він тим задоволений. Додам, що фабрика-кухня Дніпробуду була першим комбінатом громадського харчування в Україні. Її будівля була зруйнована під час Другої світової війни. Зараз на її місці – Палац культури Енергетиків.

1950

Віктор Жаров

24 січня 1950 року народився Віктор Жаров – легендарний запорізький журналіст. Віктор Іванович працював у газетах “Индустриальное Запорожье”, “Выбор”, “Наш город”, «Суббота; “Наше время плюс”, “Запорозька Січ”.

«Скрізь його публікації вирізнялися яскравим, жаровським. Я особисто цінував Вітю за мужність, незалежність суджень, що жив у ньому дух авантюризму. За власний класний репортерський стиль», – писав про Жарова ще один відомий запорізький журналіст Юрій Гаєв.

Віктор Іванович пішов у засвіти 12 серпня 2016 року після тривалої  тяжкої хвороби.

1990

ЛСУ

23 січня 1990 року Запорізький облвиконком ухвалює рішення про перепрофілювання ЛСУ на вулиці Перемоги. Досі Лікувально-санітарне управління вважалося елітною медустановою. Місцеві «обкомівські» палати здебільшого обслуговували, що називається «за блатом» – окрім ветеранів партії, війни та праці, тут ще лікувалися партійні функціонери разом із їх наближеними.

У січні 1990 року тут відкривають обласний кардіологічний центр зі стаціонаром на 200 ліжок.   4,5 тисячі осіб, яки раніше були на медобслуговуванні  в ЛСУ тепер обслуговуватимуться за місцем проживання. Залишили за медзакладом  «лише» 600 ветеранів партії, війни та праці.

До речі, кардіоцентр і в наші часи продовжує працювати на вулиці Перемоги.  Пам’ятають запоріжці й назву колишнього медзакладу. У маршрутках «по Перемозі»  ще досі можна почути: «Зупиніть на ЛСУ!».

2009

Човен-чайка

23 січня 2009 року Національний заповідник “Хортиця” презентував перший відреставрований експонат майбутнього музею судноплавства – унікальний козацький човен-чайку,  якого підняли із Дніпра  восени  1999 року. Він потонув у 1739 році біля узбережжя Хортиці у районі Наумової балки.

Підняту «чайку» розмістили у південній частині острова Хортиця у спеціально змонтованому ангарі.Реконструювали “чайку” у кілька етапів. 8 років за допомогою спеціальної технології рятували деревину. У результаті знадобилося 10 років, щоб корабель міг набути первісного вигляду.

«Судно, яке має понад сімнадцять метрів завдовжки й трьох метрів заввишки, збирали буквально по крихтах, — розповів на презентації завідувач відділу археології національного заповідника «Хортиця» Дмитро Кобалія, — Вирішено було повністю відновити лише один бік «чайки», а інший бік судна залишити у вигляді каркаса, щоб було видно його “начинку”. Практично всі дубові деталі, з яких побудована “чайка”, збереглися в первозданному вигляді. Реставратори замінили лише соснові дошки»

Такими були події 23 та 24 січня в історії Запоріжжя. Далі буде, не перемикайтеся! Всім величезна подяка за репости, коментарі та донати!

Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 23 січня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!