20 та 21 січня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1913
Перший пологовий будинок
21 січня 1913 року в Олександрівську відбувається знаменна для багатьох майбутніх містян подія. На засіданні санітарної комісії санлікар Іларіон Татаринов виступає з доповіддю про необхідність забезпечення міського населення акушерською допомогою.
Промова отримує відповідь – свою допомогу породіллям Олександрівська пропонує доктор Генріх Бер. У власній лікарні, на розі Покровської та Миколаївської (нині – Святого Миколая) він пропонує влаштувати пологовий притулок. Пропозиція приймається!
До речі, цікава деталь – у першому пологовому будинку Олександрівська породілля всіх станів обслуговували абсолютно для них безплатно. При цьому послуги лікарні Бера входили й догляд, і вся білизна, і перев’язувальний матеріал, і навіть ліки в разі потреби. Витрати пологового притулку компенсували міська влада. Зазначимо, що, наприклад, 1914-го року в пологовому притулку Бера отримали допомогу 106 породіль.
Пізніше у будівлі лікарні Бера багато років працював пологовий будинок №1. Його 1-ше післяпологове відділення було «імені Іларіона Татаринова».
1914
Аркадій Трощановський
21 січня 1914 року народився актор та режисер Аркадій Трощановський. Аркадій Федорович віддав театру Щорса (зараз – Магара) велику частину свого життя – працював у ньому з 1942 року. У 1973 році Трощановський отримав звання «Народний артист України».
Окрім гри на сцені запорізького театру, актор був залучений і до кінематографа – зіграв у фільмах «Родина Коцюбинських», «Довга дорога в короткий день», «Дума про Ковпака» «Переходимо до кохання». «Як режисер Трощановський тяжів до втілення п’єс, сповнених народного колориту, серед яких «Наталка-Полтавка» І. Котляревського, «Лимерівна» Панаса Мирного, «Королева тюльпанів» Ю. Мокрієва та інші», – пише офіційний сайт Театру Магара.
Помер Трощановський у 1986 році, похований на Південному кладовищі. На будинку, де жив Аркадій Федорович (Поштова, 32а) встановлена меморіальні дошки із рожевого граніту з барельєфним зображенням портретів актора.
1918
Націоналізація
На початок 1918 року в Олександрівську вже декілька років працює завод по виробництву авіаційних двигунів. Майбутній «Мотор» тоді ще має назву «Дека» – є олександрівським філіалом компанії «Дюфлон та Константинов». Але більшовики, звісно, проти. 20 січня 1918 року виходить декрет «Про конфіскацію заводу акціонерного товариства «Дека» в м. Олександрівськ». Він проголошував: «Завод, його обладнання, споруди, інвентар та матеріали – конфіскувати».
Але зверніть увагу, хто згідно з декретом повинен був стати власником заводу в Олександрівську – «Російська республіка». Так-так, документ за походженням, звісно, не мав ніякого відношення до України. Його затвердив російській Раднарком, серед підписантів – Ульянов-Ленін.
Пізніше в присвяченій Запорізькій області книзі серії «Історія міст і сіл Української СРСР» цю націоналізацію заводу пояснювали так: конфіскували «у зв’язку з категоричною відмовою правління заводу ДЕКА виплатити робітникам заробітну плату за грудень 1917 і січень 1918 рр. та небажанням визнати робітничий контроль». Але ми то з вами знаємо – просто люблять оті росіяни роззявляти рота на чужі паляниці.
1939
Вознесенівський район
21 січня – день народження Вознесенівського району. Саме в цей день, у 1939 році, указом Президії Верховної Ради СРСР була створена Орджонікідзевська районна рада. Активна забудова району почалася вже після Другої світової війни – на території колишнього села Вознесенівка. Саме на його честь у 2016 році центральний район Запоріжжя отримав свою сучасну назву – Вознесенівський.
Мій подарунок мешканцям Вознесенівського району – ретро-світлини їх району 1958 року.
1965
«Спартак»
20 січня 1969 року у Запоріжжі з’являється ще один спортивний об’єкт. Новий палац спорту відкривається на території стадіону імені “Комсомольської правди”. Тоді саме таке ім’я мав сучасний “Локомотив”. А сам палац спорту отримує назву “Спартак”. Його головна “фішка” – критий басейн. В наші часи палац стане спорткомплексом Класичного приватного університету.
До речі, лише через день у Жовтневому районі Запоріжжя проходить ще одне відкриття. На розі проспекту Леніна (зараз – Соборний) та Чекістів (Троїцька) відкривається ювелірний магазин “Рубін”.
1975 рік
Підземний перехід на Сталеварів
20 січня 1975 року урочисто відкривають підземний перехід на перехресті проспекту Леніна (зараз – Соборний) та вулиці Сталеварів. На входах до нього змонтовані яскраві світильники, для оздоблення “підземки” використали граніт та глазуровану плитку.
Це вже третій підземний пішохідний перехід у Запоріжжі. Перший у 1969 році відкрили біля універмагу “Україна”, другий 1971-го – побудували на перехресті проспекту та Анголенка (зараз – Базарна).
До речі, для історії міста “труба” на Сталеварів буде примітною ще однією деталлю. Після загибелі рок-музиканта Віктора Цоя саме тут протягом кількох років буде місце паломництва запорізьких шанувальників гурту “Кіно” – так звана, “стіна Цоя”.
1991
Павло Скляров
21 січня 1991 року пішов у засвіти Павло Скляров – екскерівник Запорізького моторобудівного заводу та Запорізької області. З 1949 по 1957 роки Скляров був директором заводу №478 (зараз – «Мотор-Січ»). З 1961 року – голова Запорізької ради народного господарства. З 1963 по 1964 роки – голова Запорізького облвиконкому. Згодом керував одним з будівельних трестів Запоріжжя. Заслужений працівник промисловості Української РСР.
На будинку адресою Лобановського, 24, у якому мешкав Павлов Скляров, у 2010 році була відкрита меморіальна дошка.
Такими були події 20 та 21 січня в історії Запоріжжя. Далі буде, не перемикайтеся! Всім величезна подяка за репости, коментарі та донати!
У статті використані фото Якова Чернова (надав Сергій Ставицький).
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 21 січня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
