28 грудня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1973
Нова типографія
Новосілля напередодні Нового року святкують запорізькі поліграфісти. Як пишуть газети, «згідно з директивами XXIV з’їзду КПРС» у Запоріжжі збудовано нову газетну друкарню на вулиці Українській.
Поліграфісти у захваті! Наприклад, стереотипер Анатолій Зінченко розповідає: «Море світла! Високі просторі приміщення залиті яскравою електрикою. У новому корпусі – гарна вентиляція, мікроклімат, максимальна механізація». Нові поліграфічні машини зможуть друкувати газети у 4, 6, 8 та 12 сторінок у дві фарби одночасно… «Таке обладнання з українських міст має лише Київ», – пишуть у 1973-му запорізькі журналісти.
Ще один передноворічний сюрприз для запоріжців – новий тролейбусний маршрут. Машини з «дев’яткою» на табличках відтепер курсуватимуть вулицею Перемоги – повз Палац спорту «Юність» та 5-у лікарню до Південного шосе. Перші «дев’ятки» розпочинають рух від ДК імені Кірова та фінішують у «Запоріжсталі», потім їдуть назад. Пізніше цей маршрут «закільцюють».
1974
«Книжка»
На початку грудня 1974 року запорізька влада надає назву новій площі міста – Інженерна. А вже напередодні Нового 1975 року відкривають перший та єдиний об’єкт, який згідно з адресою на ній знаходиться. Це – 10-поверхова будівля інституту проєктування підприємств електротехнічної промисловості, або “Діпроелектро”.
«Тут два швидкісні ліфти, кабінети для 700 інженерів та техніків, а також – обчислювальний центр, книжковий магазин, кулінарія та їдальня на 150 місць», – розповідають журналісти у 1974 році. Висота будівлі – 32 метри, загальна площа – 5700 «квадратів». Журналісти додають: “Споруда обладнана системою штучного клімату”. Саме для останньої потрібно і те, що більшість запоріжців буде вважати просто фонтаном перед «Діпроелектро».
Проєкт будівлі інституту виконаний власними силами – архітекторами Дружиніним та Штейнфаєром, архітекторами-конструкторами Лисенком та Костюжовим. Споруда має форму відкритої книги. «Це символізує науку та прогресу», – пояснює преса. Серед запоріжців будівля отримає і відповідне неофіційне ім’я – «Книжка».
1991
«Пісня-91»
Якими були музичні смаки запоріжців наприкінці 1991 року? Дізнаймося за допомогою газети «Наше місто» тих часів. Її журналіст пройшовся місцевими студіями звукозапису і дізнався, хто із виконавців має найбільший попит серед запорізьких меломанів. Перелік дуже різноманітний!
«Попса»: лідери симпатій запоріжців – гурти «Технологія», «Кар-Мен» та «Фрістайл». «Проте їм наполегливо наступає на п’яти майстер своєї справи дядько Слава Добринін», – пише Сергій Крапивка.
«Рок»: фаворіти – «Корозія металу» та «Громадянська оборона» з Єгором Лєтовим.
«Західна музика»: «Технотронік», Ем Сі Хамер, «Депеш Мод», «Лондонський оркестр», Мілен Фармер. «З того що трохи важче»: «Скорпіонс», «Назарет», «Квін», «Металіка», «Овер Кіл» (всі назви цитую за оригіналом).
2010
«Обезголовлення Сталіна»
Ввечері 28 грудня 2010 року було «обезголовлено» погруддя Сталіну біля входу до будівлі Запорізького обкому КПУ. Відповідальність за пошкодження пам’ятника взяла на себе Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери.
Фігурантами справи про відпилювання голови погруддю стали дев’ять молодих “тризубівців” із різних регіонів України. Серед них – запоріжець Едуард Андрющенко (тоді – студент історичного факультету ЗНУ, зараз – історик, журналіст та письменник). «Учасники акції розподілили між собою ролі: хтось пиляв силумінову шию болгаркою, хтось “добивав” кувалдою, хтось тримав двері (аби не вибігла охорона) тощо», – пригадував пізніше Андрющенко.
Учасники відпилу провели під вартою по три-чотири місяці. Згодом вони вийшли на волю на поруки нардепів та трудових колективів. Суд розглядав справу майже рік. Всіх дев’ятьох визнали винними у знищенні приватного майна. Роман Хмара отримав 3 роки з відстрочкою 3 роки, Василь Лабайчук — 3 (відстрочка 1), Едуард Андрющенко — 2 (відстрочка 1), Пилип Таран — 3 (відстрочка 1), Юрій Пономаренко — 3 (відстрочка 3), Василь Абрамів — 3 (відстрочка 2), Анатолій Онуфрійчук — 2 (відстрочка 1), Олексій Зануда — 3 (відстрочка 2), Віталій Вишнюк — 3 (відстрочка 1). Крім того, суд постановив виплатити компенсацію за знищений пам’ятник.
До речі, запорізькі комуністи одразу після відпилу заперечували пошкодження пам’ятника. Напівфігуру разом із постаментом швидко накрили тканиною. Наступного ранку відпиляну голову приварили на місце, закривши місце відпилу червоним прапором. А вже за три дні, у новорічну ніч, хтось переліз через паркан, повісив на скульптуру сумку з вибухівкою та зник. Від погруддя лишилися тільки уламки… Але то вже інша історія.
2018
Пам’ятник Пункіну
28 грудня 2018 року в Запоріжжі відбулося урочисте відкриття пам’ятника Якову Пункіну – видатному борцю та першому запорізькому олімпійському чемпіону.
Автор пам’ятника – скульптор Ельданіз Гурбанов. Раніше він створив запорізький пам’ятник Леоніду Жаботинському. Нову роботу Гурбанова відкрили поруч зі скульптурою двократного олімпійського чемпіона – на Алеї трудової слави.
«На фотографіях, які я вивчав, Пункін стояв у скромній стійці. Коли спілкувався з людьми, які його знали, вони підтвердили, що він був дуже простою і скромною людиною. Тому я вирішив зробити його у стійці, в якій він любив завжди стояти, але з піднятою рукою, як після перемоги на Олімпіаді», – розповів під час відкриття пам’ятника Ельданіз Гурбанов.
Скульптура виготовлена з бронзи, підставки під неї з токівського граніту. Загальна вага разом із підставкою — близько півтори тонни, висота — 2,9 метра.
Такими були події 28 грудня в історії Запоріжжя. Далі буде, не перемикайтеся!
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 28 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
