29 грудня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1919
Денікінці та махновці
Наприкінці 1919 року Олександрівськ знову опиняється під владою махновців. Підрозділи 2-го корпусу махновської армії витісняють з міста денікінців, які володарювали тут з листопада.
Втечу «білих» та їх прихильників ось так описувала тодішня мешканка Олександрівська Марія Могілко-Гордєєва: «Знову вокзали та залізничні колії дощенту загачені ешелонами що від’їжджають. Зі свистом мчать козачі пісні. У відчинені двері теплушок можна побачити сиву даму в хутрі, що сидить на килимі в оточенні валіз і сімейства. Це залишки дворянства, що рятується від більшовицьких жахів. З ними їде і буржуазія з чековими книжками закордонних банків, де на них очікують заздалегідь відправлені капітали. Туди ж змітається і сміття інтелігенції, що вагається… А у хвості теплушок їде сіра худоба – російські солдати, що їдуть гинути під Перекопом, їдуть вмирати у невідомих закордонах».
Олександрівці тоді очікували приходу до міста більшовиків, але в Олександрівськ, вже втретє у 1919 році, ввійшли махновці. Та ж Марія Могилко у своїх спогадах «Недавнє минуле» написала й про їхній прихід. Фрагмент її мемуарів – нижче.
Заради об’єктивності лише додам: Марія Могилко-Гордєєва – росіянка, уродженка Санкт-Петербургу, з якого переїхала до Олександрівська у 1916 році разом з чоловіком-інженером. В нашому місті працювала викладачкою у жіночій гімназії. Про свої політичні вподобання писала так: «Я, вихована в ліберально-конституційному дусі, подала голос, звичайно, за кадетську партію “народної свободи”».
1966 год
«Дитячий світ»
29 грудня 1966 року держкомісією приймається до експлуатації новий 6-поверховий будинок. Під час будівництва його адресу позначали так – площа Пушкіна, будинок 22. Сучасна адреса – проспект Соборний, 148. Головна особливість будинку – магазин «Дитячий світ» на його першому поверсі. У магазині – відділи іграшок, взуття, одягу, канцтоварів та навіть кафетерій для маленьких запоріжців! З подвір’я – ательє прокату.
А ще в будинку 105 квартир. Їх перші мешканці відмічають новосілля вже напередодні Нового 1967 року.
Рівно за три роки – у грудні 1969 року – приймуть до експлуатації й сусідній будинок, ймовірно перший 12-поверхівий у Запоріжжі. Тут 44 квартири, а на першому поверсі багато років буде працювати книжковий магазин «Кобзар».
1971
Найдовший будинок та «Лахті»
А зараз перетнемо вулицю Українську та два роки часу. 29 грудня 1971 року держкомісія приймає до експлуатації корпус «А» нової 9-поверхівки. Вона – особлива! На початку 1970-х років архітектори кажуть, що це буде найдовший житловий будинок Запоріжжя. Він простягнеться вздовж центрального проспекту від вулиці Української до Запорізької.
Перша черга, або корпус «А» (зараз – Соборний, 146) – це 154 квартири. На першому поверсі згодом відкриють кафе, кулінарію, та магазин самообслуговування з 12 секціями – «М’ясо», «Риба», «Молоко»… А ще у грудні 1971 року вже закладають фундамент оригінальної двоповерхової прибудови до будинку – майбутнього ресторану «Лахті». Він відкриється за два роки.
Корпус «Б» (зараз – Соборний, 144) приймуть до експлуатації теж рівно через два роки – наприкінці грудня 1973 року. В ньому буде ще більше квартир – 197.
2002
Володимир Колесніков
20 років тому у Запоріжжі прощаються з Володимиром Колесніковим – академіком, першим заступником генерального конструктора КБ «Прогрес». Труну з тілом конструктора ставлять для прощання прямо в холі конструкторського бюро.
Колесніков загинув 23 грудня в результаті авіакатастрофи літака АН-140 в Ірані. Та трагедія забрала життя 6 членів екіпажу та 38 пасажирів – членів україно-російської делегації фахівців в галузі авіабудування. Всі вони прямували до Ірану, щоб взяти участь в урочистостях з нагоди здачі в експлуатацію літака IrAn-140.
ЗМІ повідомляли, що серед загиблих були також й члени родини представника запорізької компанії «Мотор-Січ» – Катерина та 7-річний Сергій Ясюненки.
Такими були події 29 грудня в історії Запоріжжя. Далі буде, не перемикайтеся!
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 29 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
