23 грудня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1905
Грудневе повстання
10 грудня (23 грудня за новим стилем) робітники Катерининських та Південних залізничних майстерень Олександрівська приєднуються до Всеросійського політичного страйку. За два дні під контролем робітничих дружин опиняються як самі майстерні, так і станції, при яких вони знаходилися – Катерининська (нині Запоріжжя-II) та Південна (Запоріжжя-I).
Про те, що страйкарі налаштовані серйозно свідчить назва їхнього керівного органу – Бойовий страйковий комітет. До страйккому входять токарі Південних майстерень Володимир Васильєв та Степан Тополін, робітники Іван Мінаєв та Петро Швець, інженер Олександр Іздебський, телеграфіст Іван Мірошниченко та “професійний революціонер, спрямований центром” Мороз (Коган).
Влада приходить до тями лише через кілька днів – “у рушницю” підняті жандарми, козаки, гарнізонні війська та чорносотенці – місцеві активісти так званого «Союза истинно-русских людей». Перший їх удар бере на себе Південний вокзал. У ніч на 13 (26) грудня козаки нападають на нього та заарештовують керівника страйкому Васильєва та чергового Буцанова. Ця подія дає старт збройному повстанню олександрівських робітників. Їхня відсіч має успіх лише на початку – вдається відбити Південний вокзал. Але практично відразу – до вечора 13 грудня – бунтівники втрачають Катерининські майстерні (майбутній ЗЕРЗ). Повстання тут жорстоко придушується: вбито півтора десятка повсталих.
Тим часом в околицях Південного вокзалу з’являються барикади. Вже з ранку 14(27) грудня тут вирують події – зі стрільбою, бомбами та жертвами. До вечора урядові війська та їх прихильники беруть гору. Підсумок протистояння: понад 50 загиблих, сотні поранених, близько 800 заарештованих.
Перед судом по «Олександрівській справі» постала 81 людина. Абсолютна більшість з них одержали від 4 до 15 років каторжних робіт. Вісьмох засудили до страти через повішення. Але пізніше смертний вирок замінили вічною каторгою.
Вже в радянські часи в Запоріжжя з’являться вуличні назви, присвячені тим подіям 1905 року та їх активним учасникам – Барикадна, Васильєва, Тополіна, Чубанова… Встановлять і два пам’ятники – на Барикадній, над могилою загиблих повсталих, і на Привокзальної площі.
1920
Залізнична катастрофа
У ніч із 23 на 24 грудня 1920 року біля Олександрівська сталася аварія поїзда “Більшовик” імені Сталіна. У катастрофі, що сталася на залізничному мосту через Мокру Московку (в районі майбутнього селища Чкалова), загинуло 29 людей. Останки загиблих поховали поряд із місцем події. Причому це були тіла лише шести загиблих. Інші 23 людини згоріли практично до тла.
Офіційна версія пов’язувала аварію “Більшовика” з диверсією махновців. Також є думка, що до того нібито був причетний “петлюрівський отаман Козлик”. Неофіційна, народна, версія розповідала, що потяг віз експропрійоване золото і тому став жертвою спланованого нападу.
Сам поїзд був агітаційним – на ньому працювала політсекція Олександрівського району та розташовувалася друкарня. Ймовірно, катастрофа трапилася через недбалість: поїзд відправили по вже підірваному напередодні мосту.
1930 року на могилі загиблих під час аварії поїзда “Більшовик” – поряд з мостом, де сталася пригода – був встановлений невеличкий обеліск. Орієнтовні координати: 47°49′08.5″N 35°14′55.1″E.
1935
День народження ЗТМК
23 грудня 1935 року у Запоріжжі відбувається випуск першого радянського магнію. Довгоочікуваний метал робітники бригади Костянтина Лозицького вичерпують із розплаву о 23.40. Ця подія дає офіційний старт діяльності нового підприємства – Дніпровського магнієвого заводу.
До речі, завод був збудований досить швидко. На пустир, де мали піднятися його цехи, будівельники прийшли лише у січні 1934 року. Урочисте ж закладення ДМЗ відбулося 20 травня того ж року. Тобто, від моменту закладання підприємства та випуску його першої продукції пройшло півтора року.
Пізніше підприємство отримає ім’я Дніпровського титано-магнієвого заводу. Зараз же відоме як Запорізький титано-магнієвий комбінат.
1991
Геннадій Жиздик
23 грудня 1991 року по дорозі із Запоріжжя до Дніпропетровська помер Геннадій Жиздик. Геннадій Опанасович – легендарна для запорізького футболу людина. У 1989 році Жиздик став біля керма “Металургу” та створив перший госпрозрахунковий футбольний клуб у Першій лізі СРСР. Лише за два сезони перший президент ФК “Металург” вивів запорожців до Вищої Ліги.
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 23 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
