Бунтарі рідного міста зразка початку минулого століття – головні фігуранти так званої “Олександрівської справи”. У грудні 1905 року, вони заварили в Олександрівську серйозну “кашу” – зі стріляниною, бомбами, барикадами, жертвами…
Підсумок «Олександрівського повстання»: десятки загиблих, сотні поранених, 800 осіб – заарештовано. Перед судом постала 81 людина. Більшість з них одержали від 4 до 15 років каторжних робіт. Вісьмох засудили до страти через повішення. Але пізніше смертний вирок змінили на вічну каторгу. Вся ця вісімка є на цьому фото:
1. Степан Тополін – 25 років, токар, один із лідерів повстання, член Бойового страйккому. Вбитий під час втечі з Олександрівського централу у 1908 році. На честь нього названо запорізьку вулицю, на якій досі стоїть будинок, де він жив.
2. Василь Щукін – 27 років, ливарник.
3. Петро Григоренко – 31 рік, слюсар.
4. Іван Ясенко – 30 років, слюсар. Покарання відбував у Гірському Зерентуї та Катомарі. Звільнений за амністією у 1917 році. Помер 16.08. 1923 р. в Олександрівську.
5. Володимир Васильєв – 37 років, токар, один із лідерів повстання, голова страйкового комітету. Помер 1912 року в Катомарській в’язниці. На честь нього названо вулицю Запоріжжя, на якій він жив.
7. Федір Чубанов – 34 роки, котельник, помер у Катеринославській в’язниці.
8. Іван Биковський – 25 років, слюсар Синельниківського депо.
9. Іцек Коган-«Мороз», 32 роки, «професійний революціонер», член страйкому. Помер в Олександрівській в’язниці.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 23 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!