101 рік тому, 8 грудня 1921 року, народився Яків Пункін – першій запорізький спортсмен, який став олімпійським чемпіоном. Пропоную познайомитись з деякими фактами біографії видатного запоріжця.
Яша Пунькін (насправді саме так колись писалося його прізвище) народився у пологовому відділенні колишньої лікарні Генріха Бера. Остання пізніше буде відомою як пологовий будинок №1. Красиву будівлю лікарні Бера досі можна побачити на розі вулиць Покровської та Святого Миколая. Вона – пам’ятка архітектури із Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Батько легендарного спортсмена – Григорій Пунькін, вантажник олександрівської пристані. В Олександрівську про його силу складали легенди. «Він міг підняти на плечах коня чи корабельний якір, носив по глибокому снігу десяток захоплених цим хлопчаків», – пише про батька чемпіона у своїй книзі «Яків Пункін. Життя в боротьбі» Валерій Смірнов. У 1924 році Григорій Пунькін навіть перемагав на губернській спартакіаді з важкої атлетики, у програму якої того часу входила й французька (класична) боротьба. На жаль, в одній зі спортивних сутичок силач отримав пошкодження нирки. Згодом ця травма стала причиною його передчасної смерті – у 29-річному віці. Рідний будинок Григорія знаходився у нижній частині вулиці Троїцької – №8.
Мати Якова– Сарра Пунькіна – у дівоцтві мала прізвище Мінкіна. Саме у будинку її батьків і жила родина Пунькіних після смерті Григорія. Своє дитинство майбутній олімпійський чемпіон провів на Базарній. Будинок його дитинства знаходиться на цій вулиці за першим номером.
Яків Пункін – вихованець запорізької школи №8 імені Паризької комуни. Вона була зовсім поруч з будинком майбутнього чемпіона – на розі тодішніх вулиць Артема (зараз – Святого Миколая) та Анголенка (Базарна). Розташовувалася школа у будівлі колишнього прибуткового будинку Певзнера та гімназії Павленко.
Боротьбою Яків Пункін почав займатися у 1935 році. До речі, на вулиці, де жили його пращури по батькові – на вулиці Чекіста (колишній Троїцькій). До того ж ще й у будівлі, в якій колись одружились його батьки – в колишній Хоральній синагозі. У 1934 році тут вже працює Будинок фізкультури – з секцією французької боротьби. Сучасна адреса: Троїцька, 27.
Перший тренер Пункіна – Олексій Фердинандович Фешотт. Свого часу він був одним з найкращих спортсменів нашого міста. Фешотт вигравав губернську спартакіаду з боротьби та важкої атлетики (до речі разом з Григорієм Пунькіним), був чемпіоном Запоріжжя з фехтування, другою ракеткою України у великому тенісі та майстром зі стендової стрільби.
В 1937 році Пункін отримує свою першу професію – працює токарем на заводі Войкова. Через рік перейшов працювати на завод №29 імені Баранова (зараз – «Мотор-Січ»).
Вже через п’ять років після початку тренувань Яків Пункін здобув свою першу велику перемогу у спорті. 1940 року він першим серед запорізьких борців стає чемпіоном України.
22 червня 1941 року Яків Пунків зустрічав вже зі зброєю у руках. Ще у квітні того року запоріжця призвали до РККА та відправили до танкової школи у білоруському Волковиську. А вже в липні 1941-го року контужений Пункін потрапив до німецького полону. У німецьких концтаборах Яків провів майже чотири роки. У 1945-му, коли його звільнили, запоріжець важив усього 30 кілограмів. Хто б тоді міг подумати, що за сім років Пункін виграє борцівський турнір на Олімпійских іграх?
Але так і сталося – на Олімпіаді-1952 у Гельсінкі Пункін виграв всі п’ять сутичок серед борців-«класиків» у напівлегкій вазі (62 кг). Три з них – на туше: чисто поклав на лопатки своїх суперників! До олімпійського золота Пункін додав ще й звання Заслуженого майстра спорту СРСР. Пізніше запоріжець став п’ятиразовим чемпіоном СРСР та дворазовим переможцем першостей, що проводились у рамках Всесвітніх фестивалів молоді та студентів. Ще раз він виграв ці змагання, бувши вже тренером збірної СРСР.
На Олімпіаді Яків Пункін змагався у якості спортсмену запоріжсталівського спортклубу «Металург». Тут же він багато років працював і як тренер. Будівля того спортклубу зараз більше відома як офіс футбольного клубу «Металург» та дитяча футбольна школа – на вулиці 12 квітня. Жив же олімпійський чемпіон на вулиці з символічною назвою Спортивна (зараз – Валерія Лобановського), у будинку № 13.
Яків Пункін пішов у засвіти 12 жовтня 1994 року. Похований на Першотравневому кладовищі міста Запоріжжя. У 2018 році на Алеї трудової слави був відкритий пам’ятник Якову Пункіну. У день 100-річчя від дня народження олімпійського чемпіона була відкрита пам’ятна дошка на будівлі обласного спортивного ліцею. На жаль, до цього часу міська влада так і не втілила у життя рішення громадських слухань 2019 року – досі не перейменувала на честь видатного запоріжця вулицю Дивногорську (до речі, названу на честь російського містечка Дивногорськ)…
У статті використані фотографії Сергія Лаврова та з архівів Валерія Смірнова
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 8 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!