bibl

6 грудня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.


1952

Бібліотека на Спортивній

З 1944 року обласна бібліотека імені Горького працювала на вулиці Леппіка (зараз – Дніпровська). Для її потреб був облаштований  одноповерховий житловий будинок. На той час загальна площа головної бібліотеки області  складала усього 208 квадратних метрів.

Але 6 грудня  1952 року  читачів бібліотеки нарешті  приймає її нове приміщення. Для нього було відведено перший поверх нового житлового будинку-красеня на розі вулиць Спортивної та 12 грудня (зараз відповідно – Лобановського та Богдана Хмельницького).  Споруду символічно прикрасили оздобленням у вигляді книг. Одна з них – угорі, увінчує будинок.

Ця кам’яна книга розгорнута та  у, наприклад, 1952 році   її можна навіть почитати. На її сторінках ось такий напис: «Щоб будувати – треба знати, щоб знати – треба вчитися, наполегливо та терпеливо». До речі, це перефразування одного з виступів Сталіна. «Декомунізація» цьому гаслу не загрожує, бо від нього до нашого часу майже нічого не залишилось.

Вхід до обласної бібліотеки на вулиці Спортивній можна побачити у кінофільмі «Весна на Зарічній вулиці». На початку стрічки саме до «будинку з книгами» приїжджає з вокзалу героїня Ніни Іванової – вчителька Тетяна Левченко. Щоправда, у фільмі  будівля  зіграла роль міського відділу освіти.

На вулиці Спортивній обласна бібліотека працювала до 1977 року – поки не переїхала до сучасної будівлі в районі Малого ринку. А її місце зайняла обласна дитяча бібліотека, зараз – «Юний читач».

1983

Аеропорт

У грудні 1983 року запорізький аеропорт уперше приймає важкий літак. Піонером стає реактивний пасажирський авіалайнер Ту-154, який прилетів до Запоріжжя із Києва. Приймання літака такого класу став можливим завдяки реконструкції злітно-посадкових смуг аеропорту.

“Тепер потік пасажирів, зможе вирости втричі”, – пише 1983-го запорізька преса. Адже літаки Ту-134, які зазвичай курсували між Запоріжжям та великими містами країни, могли приймати на борт лише 40 людей. А ось лайнери Ту-154 розраховані на більш ніж 160 пасажирів. У 1983 році ці літаки починають обслуговувати рейси Запоріжжя-Москва,  Ташкент-Запоріжжя-Рига та Запоріжжя-Свердловськ.

2000

Дорога з “Пісків” на “Космос”

Останній місяць другого тисячоліття у Запоріжжі починається з довгоочікуваної події – зі старту будівництва об’їзної дороги, яка поєднає Радгоспну (зараз – Олександра Говорухи) та Автозаводську вулиці.  Будуватимуть рівно три роки. Нову дорогу з “Космосу” на “Піски” відкриють у тому ж грудні, але вже 2003 року. У рамках будівництва було знесено будівлю колишньої школи, в якій останніми роками розташовувався Комунарівський будинок творчості.

2011

Білборд з Гітлером

11 років тому на розі проспекту Леніна (зараз – Соборний) та вулиці Української з’явився білборд із зображенням Адольфа Гітлера. Карикатурний керівник Третього рейху на тлі пам’ятника Йосипу Сталіну запитував: “Чим я гірший?”, і додавав: “Встановлюйте і мені пам’ятник”.

Як повідомив агентству “Інтерфакс-Україна” один з ініціаторів встановлення білборда – головний редактор газети “Субота плюс” Богдан Василенко, “таким чином журналісти газети вимагають позбавити Запоріжжя від ганьби – пам’ятника Сталіну”.

Пам’ятник Сталіну за ініціативою запорізьких комуністів був встановлений у травні 2010 року. Вже того ж року обурені українці  його знищили. Спочатку, 28 грудня, пам’ятник «обезголовили», а 31 грудня і зовсім підірвали.  Але у листопаді 2011 року пам’ятник Сталіну було знову встановлено на колишньому місці – перед будівлею запорізького відділення КПУ.

Білборд із карикатурою Гітлера провисів лише кілька годин і був знятий запорізькими комунальниками. А ось сумнозвісний пам’ятник Сталіну тоді залишився на місці. Після Революції Гідності вітрину обкому, де він стояв, закрили ролетами, і з вулиці пам’ятник не було видно. Але 25 листопада 2017 року, в день пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932—1933 років, запорізький  пам’ятник Сталіну було остаточно зруйновано. Його уламки  активісти принесли й кинули до підніжжя меморіалу жертвам Голодомору.

Друзі, вітаю всіх з Днем Збройних Сил України! Сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 6 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *