6 грудня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1952
Бібліотека на Спортивній
З 1944 року обласна бібліотека імені Горького працювала на вулиці Леппіка (зараз – Дніпровська). Для її потреб був облаштований одноповерховий житловий будинок. На той час загальна площа головної бібліотеки області складала усього 208 квадратних метрів.
Але 6 грудня 1952 року читачів бібліотеки нарешті приймає її нове приміщення. Для нього було відведено перший поверх нового житлового будинку-красеня на розі вулиць Спортивної та 12 грудня (зараз відповідно – Лобановського та Богдана Хмельницького). Споруду символічно прикрасили оздобленням у вигляді книг. Одна з них – угорі, увінчує будинок.
Ця кам’яна книга розгорнута та у, наприклад, 1952 році її можна навіть почитати. На її сторінках ось такий напис: «Щоб будувати – треба знати, щоб знати – треба вчитися, наполегливо та терпеливо». До речі, це перефразування одного з виступів Сталіна. «Декомунізація» цьому гаслу не загрожує, бо від нього до нашого часу майже нічого не залишилось.
Вхід до обласної бібліотеки на вулиці Спортивній можна побачити у кінофільмі «Весна на Зарічній вулиці». На початку стрічки саме до «будинку з книгами» приїжджає з вокзалу героїня Ніни Іванової – вчителька Тетяна Левченко. Щоправда, у фільмі будівля зіграла роль міського відділу освіти.
На вулиці Спортивній обласна бібліотека працювала до 1977 року – поки не переїхала до сучасної будівлі в районі Малого ринку. А її місце зайняла обласна дитяча бібліотека, зараз – «Юний читач».
1983
Аеропорт
У грудні 1983 року запорізький аеропорт уперше приймає важкий літак. Піонером стає реактивний пасажирський авіалайнер Ту-154, який прилетів до Запоріжжя із Києва. Приймання літака такого класу став можливим завдяки реконструкції злітно-посадкових смуг аеропорту.
“Тепер потік пасажирів, зможе вирости втричі”, – пише 1983-го запорізька преса. Адже літаки Ту-134, які зазвичай курсували між Запоріжжям та великими містами країни, могли приймати на борт лише 40 людей. А ось лайнери Ту-154 розраховані на більш ніж 160 пасажирів. У 1983 році ці літаки починають обслуговувати рейси Запоріжжя-Москва, Ташкент-Запоріжжя-Рига та Запоріжжя-Свердловськ.
2000
Дорога з “Пісків” на “Космос”
Останній місяць другого тисячоліття у Запоріжжі починається з довгоочікуваної події – зі старту будівництва об’їзної дороги, яка поєднає Радгоспну (зараз – Олександра Говорухи) та Автозаводську вулиці. Будуватимуть рівно три роки. Нову дорогу з “Космосу” на “Піски” відкриють у тому ж грудні, але вже 2003 року. У рамках будівництва було знесено будівлю колишньої школи, в якій останніми роками розташовувався Комунарівський будинок творчості.
2011
Білборд з Гітлером
11 років тому на розі проспекту Леніна (зараз – Соборний) та вулиці Української з’явився білборд із зображенням Адольфа Гітлера. Карикатурний керівник Третього рейху на тлі пам’ятника Йосипу Сталіну запитував: “Чим я гірший?”, і додавав: “Встановлюйте і мені пам’ятник”.
Як повідомив агентству “Інтерфакс-Україна” один з ініціаторів встановлення білборда – головний редактор газети “Субота плюс” Богдан Василенко, “таким чином журналісти газети вимагають позбавити Запоріжжя від ганьби – пам’ятника Сталіну”.
Пам’ятник Сталіну за ініціативою запорізьких комуністів був встановлений у травні 2010 року. Вже того ж року обурені українці його знищили. Спочатку, 28 грудня, пам’ятник «обезголовили», а 31 грудня і зовсім підірвали. Але у листопаді 2011 року пам’ятник Сталіну було знову встановлено на колишньому місці – перед будівлею запорізького відділення КПУ.
Білборд із карикатурою Гітлера провисів лише кілька годин і був знятий запорізькими комунальниками. А ось сумнозвісний пам’ятник Сталіну тоді залишився на місці. Після Революції Гідності вітрину обкому, де він стояв, закрили ролетами, і з вулиці пам’ятник не було видно. Але 25 листопада 2017 року, в день пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932—1933 років, запорізький пам’ятник Сталіну було остаточно зруйновано. Його уламки активісти принесли й кинули до підніжжя меморіалу жертвам Голодомору.
Друзі, вітаю всіх з Днем Збройних Сил України! Сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 6 грудня 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!