Проїхатися Олександрівськом «з вітерцем» – справа не з дешевих!
10 лютого 1912 року губернатор Катеринославщини затвердив проєкт такси на послуги візників Олександрівська. Його підготувала Міська управа, використовуючи досвід інших міст.
Згідно з цією тарифною сіткою, проїхатися Олександрівськом «з вітерцем» – справа не з дешевих! Наприклад, найдешевша послуга – проїзд на однокінному екіпажі з міста (район сучасного Покровського собору) до Шенвізе (район сучасного «АвтоЗАЗу») – 20 копійок. Пояснюю, “на пальцях” – це десь “півкіла” яловичини у тодішніх цінах. Найдорожче – проїхати парокінним візником з Катерининського вокзалу («Запоріжжя-ІІ») аж за Південний вокзал («Запоріжжя-ІІ»), до Канкринівки (район вулиці Миколи Ласточкіна) – один рубль!
Є й погодинний тариф – 50 копійок за годину! А до нього ще надбавки: плюс 5-10 копійок за проїзд вночі та плюс «гривеник» за поїздку по вулицях без бруківки, з багнюкою. Ціна у святкові дні – договірна! У 1912 році тодішні таксисти вже беруть оплату й “за очікування” – 10 копійок понад 10 хвилин очікування клієнта, який викликав візника за адресою. А є ще й такий цікавий пункт: «На вимогу поліції візники мають доставляти безплатно п’яних і хворих громадян».
Є й «пільговики», чи то «пільговик» з правом на безплатний проїзд (“лише у справах”) – біржовий староста, сучасними словами це щось на кшталт «директор департаменту громадського транспорту». «Біржі» – місця дислокації візників, там місцеві “таксисти” чекали на своїх клієнтів. В Олександрівську була навіть ціла Біржова площа — головне місце міських візників. Зараз це район перехрестя вулиць Базарної та Святого Миколая.
До речі, «таксисти» Олександрівська дуже схожі на своїх майбутніх колег із Запоріжжя – «маршрутників». Вже за декілька місяців після затвердження тарифів вони почали говорити, що такса несправедлива – за проїзд треба сплачувати більше! І як їхні колеги із майбутнього, візники в цьому випадку аргументували підвищенням цін. Якщо у XXI столітті це – «на бензин та солярку», то 114 років тому – «на сіно, овес та висівки». Майже теж саме «пальне» – для коней!
«Денний заробіток ледь виправдовує утримання коней», – скаржилися візники у листах до Міської управи. А поки остання розмірковувала над тим що з цим робити, «таксисти» Олександрівська самовільно підвищили тарифи на 10-20 копійок. Так-так, історія – циклічна!:)
А такими були тарифи на послуги візників Олександрівська у 1905 році:
Друзі, підбадьорити солдата Акбаша та підтримати роботу сайту традиційно можна донатом. Дякую всім добрим людям за підтримку! Вона надихає та надає крила!:
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 2025. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без виконання вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
