БУДИНКИ ЗАПОРІЖЖЯ: СОБОРНИЙ, 234 та соборний, 193
Сьогодні у мене для вас подвійна порція улюбленого міста! Розповідь від мене у супроводі фотографій від Ігоря Лаврова. Красивих фотографій, бо інших у родині Лаврових не роблять!:)
Головні герої світлин – будинки перед площею Запорізькою (Соборний, 234 та Соборний, 193). Проєкт «близнюків», що завершували забудову центрального проспекту Запоріжжя, був затверджений у 1952 році. Працювало над ним Харківське відділення «Міськбудпроєкту». Батьком будинків зазвичай називають одного із керівників цього відділення – видатного архітектора Георгія Вегмана, знакову для архітектури Запоріжжя постать. По аналогії з Вегманом-батьком, можна назвати й матір будинків. Співавторкою їх проєкту низка джерел називає архітекторку Есфірь Бельман.
До речі, у наших сьогоднішніх героїв є спільне ім’я – «Ворота міста». Хотів написати «неофіційне ім’я», але здається ОСББ одного із будинків вже саме так і називається. Щоб не доводити до сказу перфекціоністів, додам: назва — умовна та символічна. Формально будинки не відкривають собою місто, та й ніколи цього не робили. Але ж у 1950-і роки правобережна частина Запоріжжя була ще зовсім невеличкою. Та й, наприклад, навіть зараз від мешканців Правого берега можна почути щось на кшталт : «Поїхати до міста», коли вони збираються до лівобережної частини Запоріжжя.
Самі будинки дійсно є симетрично-дзеркальними відображеннями один одного, двома частинами одного архітектурного ансамблю. І вважати їх своєрідними парадними воротами, звісно ж, можна. Вони формують в’їзд до Соцміста (або «Нового міста») з боку греблі Дніпрогесу.
«Парадні ворота» й виглядають відповідно – дуже «по-парадному». А то й «по-багатому»! Фасади цих будинків, як я люблю робити із пам’ятками — можна розглядати довго-довго. Цікавих деталей там безліч! Що, звісно, притаманно будівлям збудованими у повоєнні часи розквіту радянської неокласики, яку зазвичай у народі називають «сталінським ампіром». Тим самим, який «затаврували ганьбою» у 1955 році та фактично заборонили.
У листопаді 1955-го побачила світ відома постанова Ради міністрів СРСР та ЦК КПРС «Про усунення надмірностей у проєктуванні та будівництві». Що то за «надмірності»? Запоріжцям це можна пояснити просто й наочно. Згадайте чи подивіться на «вознесенівську» ділянку Соборного проспекту – від вулиці Вячеслава Зайцева (екс-Лермонтова) до вулиці Героїв Крут (екс-12 квітня). Це дещо занедбана, але справжня виставка отих самих «надмірностей». Або згадайте всі башти на Соборному проспекті. Згадали? Ось це прямо одна з найстрашніших з усіх тих «надмірностей»!
«В Запоріжжі, особливо на проспекті Леніна, мають місце надмірності в проєктуванні та будівництві… Досить сказати, що на проспекті Леніна на будівлях споруджені нікому не потрібні башти, кожна з яких коштує сотні тисяч карбованців. Ці башти – чиста витівка архітекторів». Ось так, вже в тому ж листопаді 1955 року, поставило хрест на запорізькій неокласиці і баштах в Запоріжжі видання «Архітектура та будівництво» – «орган Управління в справах архітектури при Раді міністрів УРСР, Академії архітектури УРСР і Спілки архітекторів УРСР». В ті часи це – вирок!
Перші жертви цього вироку в Запоріжжі зараз перед вами. В кінці 1955 року «Ворота міста» знаходились на фініші свого будівництва. Згідно з проєктом головними акцентами будинків повинні були стати дві башти із багатим декором та. Ці верхівки вже навіть були готові, залишалося лише змонтувати їх над будинками. Але після листопаду 1955 року, то вже було, як зараз кажуть, не на часі.
У тодішній місцевій пресі, по цім майже добудованим будинкам проїхали немов катком по свіжому асфальту. З карикатурами, фейлетонами та навіть віршами: ««Растили колонны, лепили узоры, цветочки-веночки плели позолотой, витки-завиточки творили с охотой. Но давит на крышу грядой недоделок строительство шпиля, как будто в подвохе – не в стиле, не в духе эпохи…».
Так і стоять до сьогодні – красиві, але насправді недобудовані «Ворота міста».
Сучасні фото: Ігор Лавров.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 9 жовтня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!