1 та 2 серпня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1788
ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА
1 серпня 1778 року стартує будівництво нової Свято-Покровської церкви. У цей день павлоградський протоієрей Олексій Хандалєєв освятив закладку храму.
Нову споруду будували замість колишньої, вже підупалої та затісної, Покровської церкви – на тому ж місці й з тим самим іменем. У доробках Якова Новицького можна прочитати, що церкву будували на кошти «посадських мешканців і меценатів», серед яких більшість складали запорожці («Летючий, Зінчук, Гайдук, Карбула, Галичий, Нескреба, Самчика, Кінебас та інші»). Ймовірно тому будівля належить до унікального типу ярусних ротонд – храмів, які були поширені на землях запорозьких козаків. Дослідник із Придніпровської державної академії будівництва та архітектури Олександр Харлан навіть ввів у науковий обіг окремий термін для храмів такого типу – «додекагони». Основний об’єм таких церков – гранчастий, 12 граней.
Відкриття храму відбулося вже в лютому 1789 року. До нашого ця версія Свято-Покровської церкви вона не дожила – замість неї у 1890 році був відкритий кам’яний собор (майже на тому ж місці, де останній був відбудований вже в наші часи).
1811
ГЕРБ ОЛЕКСАНДРІВСЬКА
2 серпня 1811 року у нашого міста з’являється перший в його історії офіційний символ. В цей день були затверджені герби міст Катеринославської губернії, серед них – і Олександрівська.
Гербовник Вінклера описував герб Олександрівська так, цитую: «В зелёном поле крестом поставленные два ружья со штыками. В малиновом поле чёрный лук с тремя стрелами, вниз обращёнными, знаменуют силу нашего оружия и слабость силы татарской».
З цим гербом наше місто й дожило до розпаду Російської імперії. Хоча й була вірогідність його зміни на інший. 1862 року Борис Кьоне розробив проєкт нового герба Олександрівська. Його опис був наступним, цитую: «На золотом щите червлёный меч в столб, сопровождаемый в оконечности лазуревым луком и таковыми же на крест положенными двумя стрелами, обращёнными концами вниз. В вольной части герб Екатеринославской губернии. Щит украшен серебряной башенной короной о трёх зубцах и окружён двумя золотыми колосьями, соединёнными Александровской лентой».
Срібна баштова корона про три зубці у проєкті барона фон Кьоне символізувала повітове місто з населенням менше ніж 50 000 осіб. А колосся, що перевиті червоною стрічкою — місто, яке відрізняється землеробством і хлібною торгівлею. Сучасні на той час рушниці Кьоне замінив на меч, який більше властивій традиційній геральдиці. Червоний його колір символізував хоробрість, мужність і безстрашність. А герб Катеринославської губернії був символом адміністративної приналежності Олександрівська до Катеринославщини. Робота фон Кьоне так і залишилась лише проєктом – затверджена не була.
А ось герб зразка 1811 року в наші часи фактично став базою для створення сучасного герба Запоріжжя. Рушниці з багнетами на останньому замінили на золоті козацькі мушкети. Також до сучасного гербового щита додали обрамлення золотим картушем, якій вінчає символічне зображення ДніпроГЕСу. Нижня частина герба Запоріжжя містить те ж саме зображення лука з перевернутими стрілами.
1919
ІВАН АКІНФІЄВ
2 серпня 1919 року у Катеринославі пішов у засвіти Іван Акінфієв – видатний флорист, метеоролог, фенолог, педагог і громадський діяч. З 1905 по 1911 роки Акінфієв працював у нашому місті. Він керував Олександрівським комерційним училищем, був першим його директором. За його активного сприяння був зведена чудова будівля цього училища, обладнані навчальні кабінети, на високий рівень було поставлений й сам навчальний процес.
В Олександрівську Іван Якович також активно займався громадською діяльністю, організовував просвітницькі лекції та навіть був редактором видання «Адрес-календарь Александровска и его уезда». Його сучасники писали про діяльність Акінфієва в нашому місті так: «Нет ни одного просветительного и благотворительного общества в Екатеринославе и Александровске, где И.Я. Акинфиев не был бы учредителем, членом правления, активным работником, и всюду он вносил и денежные средства, и широкую инициативу, и почин, и умелое руководство делом, и массу духовного труда».
1958
ФЕДІР ЛОГІНОВ
2 серпня 1958 року пішов у засвіти Федір Логінов – видатний інженер-гідротехнік та керівник повоєнної відбудови Дніпрогесу. Він очолював Дніпробуду з 1944 по 1950 роки. У 1947 році був обраний депутатом Верховної ради України від Ленінського району Запоріжжя. У тому ж році Логінов став співавтором та редактором книги «Відновлення Дніпрогесу». 1951 року в Києві вийшла ще одна книга Федора Логінова – «Відродження Дніпрогесу».
1963
СВІТОВИЙ РЕКОРД ЖАБОТИНСЬКОГО
2 серпня 1963 року запорізький важкоатлет Леонід Жаботинський встановлює світовий рекорд. На змаганнях Спартакіади народів СРСР, які проходять у Москві, запоріжець підіймає у ривку 165 кг!
Це перший світовий рекорд у спортивній кар’єрі Жаботинського. . Останнє ж своє світове досягнення запоріжець встановить за 11 років – у 1974-му. Взагалі ж на рахунку Леоніда Жаботинського – 19 рекордів світу, 20 рекордів СРСР та 58 рекордів України!
1976
ЗАПОРІЖЦІ В МОНРЕАЛІ
1 серпня 1976 року урочисто закриваються XXI літні Олімпійські ігри. Вони проводились у Монреалі – найбільшому місті канадської провінції Квебек. Серед учасників монреальської Олімпіади – 9 представників Запоріжжя. Це майже вдвічі більше, ніж на всіх попередніх Олімпіадах. До речі, більше спортсменів до Монреалю з українських міст делегує лише Київ.
Ось вони, наші учасники Ігор-76 із Запорізької області: плавець Володимир Раскатов, веслярі Наталія Городилова та Ганна Карнаушенко, бігунка Тетяна Пророченко, метальник списа Василь Єршов та цілий загін представників гандбольної команди ЗІІ – Юрій Лагутін, Михайло Іщенко, Олександр Резанов та Сергій Кушнирюк. Також, у Монреалі змагалися два уродженці Запоріжжя – футболіст Віктор Матвієнко та гандболіст Микола Томін.
До речі, усі ці спортсмени додали до скарбниці збірної СРСР бали неофіційного командного заліку Олімпіади. Тобто всі з них зайняли у своїх дисциплінах позиції не нижче шостих місць. А деякі повернулися додому навіть з медалями.
Так олімпійськими чемпіонами у Монреалі сталі гандболісти Юрій Лагутін, Михайло Іщенко, Олександр Резанов, Сергій Кушнірюк та Микола Томін (на той час вихованець запорізького гандболу виступав за ЦСКА).
«Срібло» та бронзу» привіз до Запоріжжя Володимир Раскатов. 17-річний запоріжець з рекордом Європи став третім на 400-метрівці та другим в естафеті 4х200 (обидві дистанції вільним стилем.
Бронзову медаль в естафеті 4Х100 здобула запорізька легкоатлетка Тетяна Пророченко. З «бронзою» повернувся до України й на той час київський динамівець Віктор Матвієнко – вихованець запорізького «Металургу».
Метальник списа Василь Єршов у фіналі Олімпіади став шостим, а дует Городилова-Карнаушенко лише на секунду відстав від потрапляння на п’єдестал – наші землячки стали четвертими у змаганнях розпашних двійок.
2006
АГАФІЯ ПОКОРСЬКА
1 серпня 2006 року припинило битися серце Агафії Покорської – заслуженої артистки УСРР, яка працювала у запорізькому театрі імені Щорса (зараз – Магара). Останньому Агафія Лукінічна присвятила 32 роки свого життя – з 1932 по 1968 рік.
«Агафія Лукінічна була доброю, щирою та мудрою людиною… Багато головних ролей вона грала, але Магар дуже цінував її здатність створювати правдиві образи, де кожне слово було на вагу золота», – згадувала про Покорську народна акторка України Тетяна Мирошниченко.
В 1993 році Покорська пішла в монастир – стала схимонахинею Анною, насельницею Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря в Новомосковську. У 2006 році їй йшов 102-й рік…
На сьогодні – все! Співавтором цього випуску став Євген Ковальов. Дякую йому та всім добрим людям за увагу, підтримку та донати! Далі буде!
А ще, друзі, запрошую охочих на прогулянку Запоріжжям. У неділю, 6 серпня, о 16:00, починаємо екскурсію «Запорізький Бродвей». Будемо гуляти частиною Шостого селища – в районі стадіону “Славутич”, концертної зали Глінки та площі Запорізької. Долучайтеся! Кількість учасників – обмежена, тому не зволікайте з реєстрацією. Подробиці, умови участі та бронювання місць – ось за цим посиланням.
Друзі, продовжую вам розповідати про наше місто. В мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує! Подякувати за статтю, або пригостити мене кавою, або підтримати появу нових статей чи взагалі роботу сайту можна за наступними реквізитами:
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 27 липня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; власні архіви.