1 травня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1918
ГАЗЕТА «СІЧ»
1 травня 1918 року в Олександрівську виходить з друку перше число газети «Січ». Це перша українська газета нашого міста. Або, як наголошує саме видання, «взагалі перше видання українською мовою на теренах історичного Запорожжя». На її шпальті ще поясняють олександрівцям, як потрібно правильно читати українські літери, а на останній сторінці є навіть невеличкий російсько-український словник.
Також із першої шпальти повідомлялось, що «Січ» – «надпартійна демократична часопись українських організацій м. Олександрівську та його повіту». Редакція видання знаходилася на 3-му поверсі Земської управи (зараз – обласний краєзнавчий музей).
«У першому випуску «Січі» 1 травня 1918 р. було опубліковано запрошення від редакції до представників українського руху, зокрема Повітового Земства, міського самоврядування, політичних партій соціалістів-революціонерів та соціалістів-демократів, «Просвіти», товариства «Запорожець», Учительської спілки, Селянської спілки, товариств поштовиків та залізничників, Вільного козацтва, кооперативів тощо обрати по одному представнику до Видавничого комітету часопису «Січ». До складу редколегії тоді входили Р. Квітка, А. Павлюк та Г. Янчук. Видавець – Комітет українських організацій. Місце друку – Олександрівськ, друкарня школи глухонімих», – розповідає запорізький історик Юрій Щур.
Серед дописувачів видання були й представники австро-угорського легіону українських січових стрільців. Газета друкувалася в Олександрівську протягом травня 1918 року.
1932
ДНІПРОГЕС ЗАПРАЦЮВАВ!
1 травня 1932 року роки першу турбіну Дніпрогесу було введено до промислової експлуатації. З цього приводу центральна газета «Правда» писала: «Будівельники Дніпровської гідроелектростанції сьогодні отримали вирішальну та історичну перемогу: у день Міжнародного пролетарського свята – Дніпро став на службу соціалізму. Електрострум першого агрегату найпотужнішої у світі Дніпровської гідроелектроцентралі о 6 годині 50 хвилині вечора запалив лампочку Ілліча».
Право чергувати у першого агрегата під час його пуску надали ударникам Дніпробуду. «Останні пускові роботи на першому агрегаті вели старший інженер Штейнберг та старший машиніст Мороз, чергували біля регуляторів ударники Тарасов, Красун, Михайлішин Молчанов, Романенко… Обслуговували пульт управління інженери ударники Радкоп та Семенов», – повідомляли журналісти.
З пуском першої турбіни всі служби правого берега перейшли на споживання електроенергії Дніпрогесу. Лівобережна частина міста почала отримувати промисловий струм ГЕС у вересні 1932 року. Тоді до урочистого відкриття Дніпрогесу (10 жовтня) вже були готові всі п`ять агрегатів першої черги.
1933
ШЛЮЗ
1 травня 1933 року урочисто встає до ладу діючих і Дніпровський шлюз. Новеньким трьохкамерним шлюзом проходять перші пароплави! Першим йде судно «Софія Перовська». Слідом – «Червоний Жовтень». Серед їх пасажирів – голова ВУЦВК (уряду радянської республіки) Петровський, начальник Дніпробуду Вінтер та інші керівники будівництва, керівник шлюзу Микола Третяков, ударники Дніпробуду та журналісти.
Історичну подію репортери опишуть так: «О 16 годині 25 хвилин відкриваються колосальні ворота, судна втягуються у камеру, і ворота знову зачиняються. Камера швидко наповнюється водою, судна поступово підіймаються; потім вони переходять у другу камеру, а потім і в першу. Тисячі очей спрямовані на шлюз і стежать за найменшим рухом історичних пароплавів. О 18 годині настає найурочистіший момент. Відкриваються верхні ворота. «Софія» грудьми перерізає червону стрічку, протягнуту через верхній канал, та під захоплені крики «ура» і під оплески та звуки оркестрів випливає на широке лоно Ленінського озера…»
Начальник Дніпровського Шлюзу Третяков рапортує : «Робітничий клас підкорив Дніпро. Шлюз відкритий. Дніпро зімкнутий!”.
1938
НА «ЗАПОРІЖСТАЛІ»
1 травня 1938 року на «Запоріжсталі» – одразу дві урочисті події. На комбінаті відбувається пуск першого б Європі безперервного стану гарячого катання тонколистової сталі. В цей же день на «Запоріжсталі» задувають вже третю доменну піч. ЇЇ збудували за два роки – перший кубометр бетону у фундамент ДП-3 «Запоріжсталі» було укладено 10 травня 1936 року.
У 1938 році преса повідомляє що третя домна запорізького комбінату на той час найбільша у світі, її обсяг 1300 кубометрів. Через рік, у травні 1939 року, за одну добу доменники третьої печі виплавлять 1975 тонн чавун. Це стане світовим рекордом.
1965
ТРОЛЕЙБУС ДО «ЗАПОРІЖЖЯ-1»
Один зі святкових подарунків для запоріжців 1965 року – подовження тролейбусного маршруту №3. Ще у квітні одною з його кінцевих була «Площа Радянська». А у травні «трійки» курсують вже між ЗТЗ та «Запоріжжям-1». До головного вокзалу міста тролейбуси маршруту №3 будуть їздити аж до 2001 року. Потім маршрут ще раз подовжать – до 4-го Південного.
До речі, рівно за два роки – 1 травня 1967 року – перший тролейбус приїде і до вокзалу «Звпоріжжя-2». У кінці 1960-х там будуть кінцеві зупинки маршрутів №2 (від ЗТЗ) та №7 (з «Космосу»).
1969
ТРАМВАЙ ДО ПОРТУ ТА РІЧКОВИЙ ВОКЗАЛ
1 травня відкривається рух новою трамвайною ділянкою міста. Колію із центрального проспекту продовжили у бік порту. Спеціально для цього спорудили розворотне кільце. На той час це кінцева зупинка «Порт ім. Леніна». Сюди та звідси їздять трамваї маршрутів № 1, 2, 4, 7.
Ця кінцева знаходиться у нового річкового вокзалу – дуже сучасної на той час споруди зі скла та бетону.
1983
КУБОК IHF
1 травня 1983 року. Традиційна першотравнева демонстрація у Запоріжжі в цей день має свою особливість. Її головні герої – не ударники праці й партійні діячі, а спортсмени. А якщо бути точним, то гандболісти команди ЗІІ. Вони йдуть проспектом із щойно завойованим трофеєм – Кубком IHF (Міжнародної федерації гандболу).
Перший та наразі останній для усього чоловічого гандболу України єврокубок запоріжці здобули напередодні у двобої проти шведської команди «Карлскруна». Свого суперника команда тренера Семена Полонського спочатку здолала у гостях – 20:22. А 30 квітня обіграла й у палаці спорту «Юність» – 23:16!
Тріумфаторами євротурніру стали: Олександр Шипенко, Микола Жуков, Леонід Беренштейн, Сергій Дзевель, В’ячеслав Дідушенко, Геннадій Жарик, Олексій Тищенко, Сергій Кушнірюк, Олександр Резанов, Олександр Сокіл, Анатолій Саржевський, Георгій Зубков, Олег Дяков, Олександр Педан. Головний тренер переможців – Семен Полонський.
Подробиці за посиланням:
ЗІІ-1983: ЯК “КОЗАКИ” В ГАНДБОЛ ВИГРАВАЛИ
1986
КОЛЬОРОМУЗИЧНИЙ ФОНТАН
Травень 1986 року для Запоріжжя починається зі знаменної події. 1 травня о 21.00 на центральній площі міста відкривається кольоромузичний фонтан. Точніше, саму споруду фонтана відкрили ще рік тому – до 1 травня 1985 року. Як писали журналісти, це – багатоярусний басейн площею у 900 «квадратів» із чотирма водоспадами. Місцевий обсяг води – 1000 «кубів».
А з 1 травня 1986-го цей фонтан починає ще «співати та змінювати кольори». Чудову кольоромузичну картину створюють 700 струменів різної довжини та 280 різноколірних ламп! Проєктом фонтану займалося конструкторське бюро Єреванського політехнічного інституту. Головний розробник – професор Абрам Абрамян.
Архітектурну, сантехнічну та електрону частини будівництва розробляла Запорізька філія інституту «Укрсельпроєкт». Генпідрядником виступив «Укркольорметремонт». Будівельники – працівники Запорізького домобудівного комбінату, «Запоріжзалізобетону», «Укркольорметавтоматики», ДЕЗу та ДАЗу. На новинку в день її відкриття приходять помилуватися тисячі запорожців.
На жаль, наразі цей фонтан, вже декілька років не працює.
Такими були події 1 травня в історії Запоріжжя. Співавторами цієї мандрівки у часі стали – Тетяна Окул та Сергій Мочуляк. Щиро вдячний їм та всім небайдужим добрим людям за підтримку та донати! Не перемикайтесь, далі буде – події 2 травня вже тут!
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 1 травня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!