14 квітня в історії Запоріжжя: Дніпрогес-2 та кафе “Вернісаж”

14 квітня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.

---

1904

Олександр Трегубенко

14 квітня 1904 року народився Олександр Трегубенко – перший директор «Дніпроспецсталі». Олександр Федорович керував «ДСС» з 1939 по 1962 роки. А на металургійний комбінат до Запоріжжя молодий ще спеціаліст потрапив  на початку 1930-х років. Разом із будівельниками він брав участь у будівництві корпусу заводу інструментальних сталей (ЗІС), який пізніше перейменували в “Дніпроспецсталь”. У жовтні 1932 року плавильний майстер Трегубенко брав участь у виплавлені першої сталі на заводі.

Олександр Трегубенко – заслужений металург УРСР, лауреат Ленінської премії, був нагороджений двома орденами Леніна та трьома Орденами Трудового Червоного прапору.

Помер 20 червня 1963 року. За клопотанням колективу «Дніпроспецсталі» вже 15 серпня того ж року на честь Трегубенка була перейменована вулиця Фестивальна. Олександр Федорович з 1949 року жив у будинку №185 на проспекті Леніна – на перехресті з вулицею, що названа його іменем.

1948

Цирк

До 1972 року запоріжці ходять до цирку зовсім не туди, де він знаходиться зараз. З 1930-х років міський цирк працює у парку Металургів. Його зазвичай називали  «цирком-шапіто» – будівля його була дерев’яною та, звичайно ж, приймала глядачів лише у теплий час року.

Другу світову війну некапітальна будівля неподалік від греблі Дніпрогесу не пережила. Але 14 квітня 1948 року обласна влада  наказує: «Цирк негайно відновити!». Як йшлося в постанові облвиконкому: «З метою покращення культурного обслуговування робітників, ІТР та службовців найбільших підприємств «Запоріжсталі», «Запоріжбуду», «Дніпробуду» та інших підприємств Ленінського та Орджонікідзевського районів міста Запоріжжя».

Місце для будівлі цирку обрали колишнє – на базі металевого каркаса знищеного довоєнного цирку. Та й проєкт майже не змінився – теж дерев’яна та літнього типу споруда. Хоча у 1948 році преса пише: «Зараз цирк буде мати вигляд краще довоєнного. Він розрахований на 1600 глядачів. Навколо нього облаштовуються квіткові клумби, відновлюється фонтан, будуються павільйони та кіоски».

Відновлення за методом «народного будівництва» – силами робітників місцевих підприємств та учнів училищ. Вже влітку 1948 року відновлений у парку Металургів цирк прийняв свої перших повоєнних глядачів. Першим директором цього цирку став Михайло Бушель.

У сучасну капітальну будівлю міський цирк переїде теж у квітні – у 1972 році. Про це я  обов’язково розповім  – вже скоро.

1980

Дніпрогес-2

О 23:59 14 квітня 1980 року починає роботу восьмий (останній!) гідроагрегат Дніпрогес-2. Будівництво нової електростанції завершено на 169 дні раніше запланованого терміну!

Сам проєкт Дніпрогес-2 був розроблений ще у 1969 році – українським відділенням інституту «Гідропроєкт». Тоді ж розпочалися перші підготовчі роботи – спорудження піщаної дамби будівельного котловану. По завершенню бетонування перемички цього котловану у 1971 році стартували вибухові роботи. Перший кубометр бетону в фундамент машинної зали Дніпрогес-2 заклали у квітні 1972 року.

«Для того, щоб одночасно вивести весь вироблений на будівництві Дніпрогесу-2 ґрунт і бетон знадобилося б 150 тисяч 10-тонних «МАЗів», – повідомляє преса у 1980 році. І це не перебільшення – у  ході спорудження ГЕС  було переміщено 1,5 млн кубометрів  скельного ґрунту, укладено 750 тисяч кубометрів бетону, змонтовано 60 тисяч тонн обладнання. Офіційну статистику гострослови коментують жартами на кшталт: «Якщо перерахувати списаний бензин і солярку по ходках самоскидів, то за обсягом вивезеного ґрунту у нас поруч з новою ГЕС має бути  не один, а два нові шлюзи».

А ще преса доповідає: «Вперше у вітчизняній практиці на старій греблі з наявною вже станцією збудовано другу ГЕС!». Взагалі на Дніпровському гідровузлі відтепер працюють вже 18 гідроагрегатів. Його загальна потужність у порівнянні з 1969 роком зросла у 2,5 раза – до півтора мільйона кіловат!

1984

Третя поспіль «бронза» ЗІІ

У квітні 1984 року  завершує черговий сезон гандбольна команда Запорізького індустріального інституту. Вихованці тренера Семена Полонського демонструють варту заздрості сталість – втретє поспіль виграють бронзові медалі чемпіонату СРСР. Попереду  лише  гранди радянського гандболу – ЦСКА та мінський СКА.

Запорожці урочисто вшановують бронзових призерів на центральному  стадіоні – у перерві матчу “Металург” – “Памір”. Серед численних привітань на адресу спортсменів переважають побажання вдало виступити й на Олімпіаді. «Адже у складі тих, хто поведе боротьбу за олімпійські медалі, будуть одразу п’ятеро запорізьких гандболістів. Це – Шипенко, Жуков, Кушнірюк, Беренштейн та Сокіл», – захоплено пишуть запорізькі газети.

Але до олімпійського Лос-Анджелесу запоріжці так і не поїдуть, як і всі інші радянські спортсмени. СРСР пробойкотує Олімпіаду в США.

1988

Мікрорайон в блакитному кольорі

35 років тому стартує відбір учасниць першого в історії міста конкурсу краси «Міс Запоріжжя».  Перший етап – всі претендентки на участь  мають надіслати до журі свої фото та розповіді про себе. Віковий ценз  учасниць – від 16 до 28 років.

А ще 35 років тому розпочинають будувати черговий мікрорайон Хортицького житломасиву. У квітні 1988 року серед чистого поля вже тягнеться догори його перший будинок. Новобудова вже привертає до себе увагу – незвичним ще кольором. Він майже фіолетовий. «Будинок монтуватиметься з панелей, облицьованих плиткою п’яти відтінків – від фіолетового до блідо-блакитного», – розповідає майстер 4-ї ділянки Запорізького ДСК В. Кравець. У таких відтінках, як запевняє майстер, планують витримати  забудову усього 16 мікрорайону.

«Вернісаж»

Також у квітні 1988 року в Запоріжжі  відкривається цілком легендарний у майбутньому заклад харчування. Він лише трохи не дотягнув до свого 35-річчя. Це – кафе «Вернісаж» на розі проспекту Леніна (зараз – Соборний) та вулиці Добролюбова (Фанатська).

Спочатку, з 1950-х років, у його приміщенні розташовувався теж свого часу культовий заклад. 80 років тому тут була вивіска «Главвино». У крамниці  можна було придбати грузинські, кримські та молдавські вина – і у пляшках, і  розливне. До речі, розливались напої із цікаво виконаного крана – прямо з металевої левової пащі! До речі, майстерно було оформлено і магазин «Главтабак» по сусідству. Папіроси тут продавалися в інтер’єрі, який був оформлений  «під палех».

Стосовно “Вернісажу”  –  він відкривається вже замість крамниці “Соки-Води”. Перші відвідувачі  кафе відзначають оригінальне зовнішнє та внутрішнє оформлення, великий вибір кулінарних виробів та бутербродів, смачну каву. До речі, назва «Вернісаж» зовсім невипадкова – стіни  закладу  прикрашають роботи  учнів обласної художньої школи. Експозицію  під час відкриття обіцяють оновлювати кожні три місяці. Швидко у кафе з’являються  й свої завсідники – студенти ЗІІ.

Такими були події 14 квітня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде! Дякую за ваші коментарі, відгуки та донати. Вони надають сил та надихають на нові мандрівки у часі!

Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.

 © Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 14 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!