БУДИНОК З БАШТОЮ НА РОЗІ ПРОСПЕКТУ СОБОРНОГО ТА ВУЛИЦІ ВЕРХНЬОЇ – ОДИН ІЗ СИМВОЛІВ ЗАПОРІЖЖЯ.
МУЗЕЙ ПРОСТО НЕБА
Житловий масив, домінантою якого є ця будівля – наче архітектурний музей просто неба. Шосте селище, або як його ще називають «Запорізьке Соцмісто», починало забудовуватися в кінці 1920-х років, активно зростало в 1930-і й дуже змінилося вже в повоєнний час. Таким чином, на компактній території тут можна побачити яскраві зразки архітектури всієї так званої «сталінської доби». Унікальний ансамбль Шостого селища поєднав у собі будівлі відразу декількох архітектурних стилів – конструктивізму, ар-деко та радянського неокласицизму.
Останній у народі часто називають «сталінським ампіром» – за його помпезність, розкіш, величність і монументальність. Торжество цього стилю – наприклад, післявоєнний Хрещатик в Києві, або центральний проспект Запоріжжя між вулицями 12 квітня та Вячеслава Зайцева.
Радянську неокласику можна зустріти й на Шостому селищі. Тут перлиною цього стилю є будинок із вежею за адресом Соборний, 175.
На карті Шостого селища це Дев’ятий квартал. Цей його кут має вже повоєнний вигляд. До Другої світової війни архітектори бачили його дещо інакшим. На цьому місці планували збудувати один із будинків-вставок Лаврова. Ось такий, як зараз можна побачити на розі Соборного та Металургів. Планували звести й башту, але тоді ще значно скромнішу.
«КХЗ»
Плани втілити у життя не встигли. Наш сьогоднішній герой будувався вже по завершенню війни – за часів, які цілком можна назвати золотими для запорізького містобудування. Під час повоєнного десятиліття місто стрімко зростало. У тому числі й вгору – завдяки популярним у той час баштам та шпилям. Один із прикладів – як раз на розі Соборного та Верхньої. Ця ділянка в другій половині 1940-х років була надана під будівництво будинку для працівників Запорізького коксохімічного заводу. До речі, повідомляє про це і сама вежа будинку. Одна з її прикрас – картуш, звернений до проспекту. На ньому, в обрамленні прапорів, можна побачити абревіатуру: «КХЗ» – КоксоХімічний Завод!
БАШТИ КОЗЛІНЕРА
Авторами проєкту будинку Коксохіму стали архітектори українських контор інституту “Союзтопбудпроєкт” – Ісаак Козлінер і Леонід Гершович. До речі, Козлінер – батько одразу двох вертикальних домінант Шостого селища. Він же спроєктував ще один тутешній будинок-вежу. 7-поверхова споруда також була побудована наприкінці 1940-х – на вільній ділянці П’ятого кварталу, на розі сучасних проспектів Соборного та Металургів.
На розі проспекту Соборної та вулиці Верхньої Ісаак Леонтійович спроєктував більш масштабну вежу – 9-поверхову, увінчану скляним шатром і шпилем. Разом дві вежі Козлінера гармонійно задали тон усій осі головного проспекту Запоріжжя – створили його ритм та масштаб, підкреслили глибинну перспективу.
МОГЛО НЕ БУТИ
Але, уявіть лише – вежі на розі Соборного та Верхньої могло б зараз і не бути. “Запоріжкоксу” пропонували відмовитися від проєкту з баштою. Мовляв, навіщо робітничому Запоріжжю такі архітектурні надмірності? Тим більше у непрості повоєнні часі. Неекономно – враховуючи вітрове навантаження, башта не могла бути суто цегляною. Вона побудована на металевім каркасі. А це – 85 тонн металу, дефіцитного у важкі повоєнні часи.
Але коксохімічний завод наполіг на своєму – гарантував повне фінансування будівництва будівлі зі своїх фондів. Будівельні роботи стартували наприкінці 1940-х років. А вже через чотири роки будинок остаточно був прийнятий до експлуатації. Разом зі своєю головною прикрасою – з тією самою вежею!
ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ
До речі, зараз будинок Коксохіму є офіційною пам’яткою архітектури та містобудування. У 2017 році він був занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. То ж розповім трохи про архітектурні риси будинку.
Основна частина башти виконує роль внутрішніх сходів – до господарчого приміщення у верхній своїй частині. Її нижній обсяг – переважно глухий. Лише де-не-де на ньому є віконні прорізи та балконні двері, які служать для освітлення внутрішнього простору.
Верхня частина башти виконана в кращих традиціях повоєнного неокласицизму. Тут – скульптурні прикраси на кутах даху, розкішний скляний намет та високий шпиль із зіркою (зараз – тризубом). Декору своїх споруд архітектори, які творили в «сталінському ампірі», приділяли особливу увагу. Важлива роль відводилася радянській символіці.
Звичайно, не проігнорували ці тенденції й творці нашої вежі. Крім шпиля п’ятикутну зірку розмістили на картуші (своєрідному гербі), тут же – прапори. Трохи вище – декоративний пояс, оформлений ліпниною у вигляді численних серпів та молотів. Навіть колосся пшениці, що обрамляло зірку на шпилі – ще один символ, популярний серед архітекторів тієї епохи. Адже його теж можна було побачити на радянських гербах. А на фасадах будівель південних міст, особливо українських, колоски та інші рослинні елементи декору немов підкреслюють: «Тут житниця всієї країни!»
ЗНИКЛА АРКА
Стриманіше, однак теж цікаво спроєктований і сам будинок. Тут можна побачити багато цікавих архітектурних деталей. Наприклад, занурені лоджії в обрамленні колон коринфського ордера. Угорі – аттик зі вставкою ажурної огорожі. На фасадах – еркери, які переходять у балкони, ліпнина, вставки з рослинним малюнком, розети у вигляді квіток, симпатичні напівкруглі балкони другого поверху, декоративні кронштейни тощо.
Спочатку кутова сторона будинку мала і наскрізну арку – вхід до двору “коксохімовського” будинку. А у самому дворі працював фонтан, оточений скульптурними рибками. Сам фонтан, до речі, й дотепер на місці, але вже не працює. Немає і наскрізної арки. Спочатку вона була перебудована під магазин «Риболов». Той згодом перетворився на кафе. Колись ліворуч від арки-входу був гастроном, праворуч – крамниця спорттоварів.
«КОХАЄ-НЕ КОХАЄ»
А ще башта Козлінера має свою легенду – романтичну! Колись тут була ще одна цікавинка – велика ромашка на одній зі стін башти, майже під самим куполом. Хтось намалював її за одну ніч. Намалював у ті часи, коли про “графіті” ніхто в Запоріжжі напевно ще навіть не чув!
Подейкували, що це зробив якийсь “запорізький Ромео” перед тим, як податися до армії. Звісно ж, намалював квітку він для своєї “Джульєтти”. Щоранку, проїжджаючи повз башту, дівчина дивилася на ромашку і подумки відривала її пелюстки -“кохає-не кохає”. А кількість цих пелюсток було непарною. Як не гадай, а завжди виходило “кохає”! На жаль, до нашого часу ця ромашка не дожила – замалювали.
ЗАГАДАЙ БАЖАННЯ!
Майданчик же ж перед баштою Козлінера, між нами – місце для…. виконання бажань! Для цього треба звернути увагу на невеличкий фонтан – у тої самої колишньої арки. Навколо нього розташовані металеві зображення всіх знаків зодіаку. Процедура загадування бажань проста – згадуєте, під яким сузір’ям народилися, розшукуєте його символ на парапеті навколо фонтану, кладете на нього руку і жваво уявляєте те, чого хочете. Підказую – Пе-ре-мо-гу! А там вже купу цікавих історій я вам розповім наживо – прямо на вулицях та у дворах Шостого Селища. До нових мандрівок у часі!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 16 квітня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» та з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: “Атипове Запоріжжя”; Сергій Лавров, www.shukach.com, власні архіви;