25 лютого в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1927
Німці на Дніпробуді
Легендарний запорізький Дніпрогес будували не лише вітчизняні будівельники та фахівці. Дніпробуд був дітищем й нових світових технологій та передового закордонного досвіду. Адже долучені до будівництва були й іноземні спеціалісти. Наприклад, 25 лютого 1927 року угоду про співробітництво на Дніпробуді уклали голова радянського уряду Куйбишев і представник німецької фірми «Сіменс-Баууніон» Мевіс.
Уряд доручив компанії «здійснити технічну консультацію щодо вибору методів будівельних робіт та їх механізації при спорудженні гідростанції на Дніпрі, включаючи влаштування шлюзів». «Сіменс-Баууніон» зобов’язалася «розробити спільний проєкт будівництва та надати відповідну технічну документацію». А ще компанія мала відрядити чотирьох спеціалістів на Дніпробуд строком на 54 місяці – «для консультацій з питань спорудження гідросилових установок, земляних та вибухових робіт, будівельної техніки». Німецьку консультацію Дніпробуду очолив доктор Клеєман.
Долучаючи до Дніпробуду авторитетну німецьку компанію уряд враховував і те, що на будівництві передбачалося широко залучити між іншими й техніку та обладнання із Німеччини — від компаній «Крупп», «Цейс», «Сіменс-Гальске», та інших. Взагалі серед постачальників Дніпровського будівництва було понад 30 німецьких фірм. Лише наприкінці 1927 року торгпредством СРСР у Німеччині було розміщено замовлень на загальну суму понад 1 млн 261 тис. доларів.
Заробила чимало грошей і «Сіменс-Баууніон». В одному з листів до Енергоцентру у листопаді 1930 року начальника Дніпробуду Олександр Вінтер повідомляв: «За весь час дії угоди фірмі Сіменс-Баууніон» буде сплачено 500 тисяч американських доларів». Для порівняння із сучасним еквівалентом суму треба помножити десь на 20!
До речі у тому ж листі Вінтер повідомляв і про те що угода з німецькою компанією розривається за взаємної згоди 1 грудня 1930 року. «Угода мала на увазі та охоплювала лише частину підготовчих робіт та план виконання робіт. Фірма надзвичайно ретельно та сумлінно виконує це своє зобов’язання у надзвичайно короткий термін, проте Будівництво скористалося лише деякими вказівками та порадами фірми… Було вирішено в основному орієнтуватися на вказівки американців», – писав начальник Дніпробуду.
1939
«Говорить Запоріжжя!»
25 лютого 1939 року регулярне віщання розпочало Запорізьке радіо. Перші слова «Говорить Запоріжжя» диктори обласного комітету з радіомовлення та радіофікації промовляли зі студії, що знаходилася на другому поверсі будинку за сучасною адресою «Троїцька, 30» (майже напроти сучасного краєзнавчого музею, тоді – обкому). А ось в ефір перші передачі видавали за допомогою середньохвильової радіостанції аж у Дніпропетровську – через відсутність належного обладнання у Запоріжжі.
Обсяг мовлення на початку віщання становив усього лише три 15-хвилинні інформаційні випуски на тиждень. Незабаром такі випуски стали щоденними. На 1 січня 1941 р. Запорізьке обласне управління народного комісаріату зв’язку нараховувало 29 радіотрансляційних вузлів, які обслуговували 38 907 радіоточок.
1973
Нові тролейбуси
У лютому 1973 року запорожці вже мають змогу проїхатися містом тролейбусами нової моделі. До Запоріжжя вже надійшли п’ять машин моделі ЗіУ-9 (вони ж ЗіУ-682Б). Ось-ось прибудуть ще п’ять. А до кінця року у Запоріжжі буде вже два десятки таких тролейбусів!
Нові тролейбуси своїм дизайном відчутно відрізняться від тих, що вже їздили містом. А ще вони більш місткі. Але головна відмінність – три двері, таких в Запоріжжі ще ніколи не було. Тепер «набиватися» у тролейбусні салони запоріжці можуть швидше.
Щоправда, містян ще доводиться вчити: «Пасажири, що увійшли до салону через задні двері, повинні просуватися до середніх дверей, не затримуючись»! Пасажири активно штовхають один одного вперед, адже вихід ще – суворо через передні двері!
Перші запорізькі «ЗіУ-9» спочатку вийдуть на два міських маршрути – «правобережні» №2 («Запоріжжя-2» – «Перетворювач») та №3 («Запоріжжя-1» – «ЗТЗ»). До речі, останній з тролейбусів, які надійшли до Запоріжжя 1973 року, піде на «пенсію» через 15 років – у 1988-му! А взагалі останній «ЗіУ-682Б» зійде з міських маршрутів вже у наступному столітті – у 2021 році.
1979
Володимир Ященко
25 лютого 1979 року у віденському спорткомплексі “Халленштадіон” завершується десятий зимовий чемпіонат Європи з легкої атлетики. В останній день турніру одним з його тріумфаторів стає запорізький стрибун у висоту Володимир Ященко. Чинний рекордсмен світу долає висоту 226 сантиметрів та здобуває вже друге своє «золото» континентальної першості у приміщеннях.
На той час Володимиру лише 19 років. Здавалося б – ще стрибати та стрибати, долати нові висоти та здобувати медалі… Але тріумф у Відні став для Ященко останнім у великому спорті. Після перемоги на чемпіонаті Європи спортсмен та його тренер Василь Телігін планували взяту річну паузу у виступах на змаганнях. Їх непокоїв стан коліна лівої стрибуна. А попереду 1980-й рік – Олімпіада у Москві.
На жаль очікуваний багатьма олімпійський виступ Ященка не відбувся. Спортивні функціонери у 1979 році таки затягли Володимира на ще один турнір – у Вільнюсі. «Партія сказала надо», а комсомолець Ященко не зміг промовити «ні». У результаті з Вільнюсу запоріжця доставили до столичного Центрального інститут травматології та ортопедії.
Схоже, лікарі не відразу поставили правильний діагноз – розрив хрестоподібної зв’язки колінного суглоба, провели дві невдалі операції. Згодом Ященко, не без перешкод, але все ж таки був вдало прооперований в Австрії. Але повернутися до великих перемог та рекордів талановитому спортсмену вже не вдалося…
2002
Втеча з СІЗО
У лютому 2002 року ЗМІ повідомляють: «Із запорізького СІЗО втік злочинець!». Втікач – такий собі Олександр Гвоздев. До тюрми він потрапив, як винуватець ДТП у якому загинула жінка. Як пишуть журналісти, він перепиляв у восьми місцях товсті грати у кімнаті для побачень, та й вибрався на волю у двох метрах від КПП.
Й без того гучна новина трохи згодом взагалі вибухнула подробицями. Як виявилось, втікач – зовсім не Олександр Гвоздев! До СІЗО уродженець Північного Кавказу потрапив під чужими ім’ям та прізвищем. Він взагалі був з підробним паспортом!
«Лжегвоздев» буз затриманий за шість днів після втечі – вдома його чекала засідка
Такими були події 25 лютого в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде!
Друзі, тимчасово, до Перемоги, змінив професію – замість екскурсовода став добровольцем. Тому поки що на жаль не можу проводити екскурсії. Але продовжую вам про нього розповідати в інтернеті. У мене та у Запоріжжя ще стільки цікавого – розповідати й розповідати. Тож не зупиняюсь – попри всі негаразди та завдяки вашій підтримці. Щиро дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 25 лютого 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на цю вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
Джерела:
Фото: transphoto.org;
Фото: Максім Свіщов.
Головешко Д.С. Зародження радіомовлення в Запорізькому регіоні.
Кабанов В.И. Немцы на Днепрострое./ Питання німецької історії, 2007
