10 січня в історії Запоріжжя – про історичні події цього дня читайте в традиційному огляді нашого сайту.
1919
Гривня
10 січня 1919 року повітовий комісар Лазаренко робить оголошення – про введення в обіг у Олександрівську та його повіті української грошової одиниці. Назва останньої – гривня. Вона «містить вісім цілих сімьсот дванадцять тисячніх (8,712) долі щирого золота» та «поділяється на сто шагів». Згідно з наказом Директорії, всі платежі з 26 січня повинні здійснюватися лише у гривнях та шагах. «Російські грошові знаки перестають бути платіжними знаками на Україні», – йшлося в оголошенні.
Але з гривнею нашому місту довелося зачекати куди довше, чим до 26 січня 1919 року. Річ у тім, що ще до цього числа Олександрівськ опинився під владою махновців, а й згодом і більшовиків.
1925
Петро Тищенко
10 січня 1925 року у Запоріжжі народився Петро Тищенко – легендарний запорізький футболіст і тренер.
Чіпкий та швидкий захисник Тищенко, який також міг зіграти у середній лінії, захищав кольори запорізького «Металурга» у сезонах 1949-1950, 1955 років. Брав участь у 43 офіційних матчах. Володар Кубка ВЦРПС (1950 р.).
У складі київського «Динамо» ставав віце-чемпіоном СРСР у 1952 році. Тоді ж потрапив до переліку «33 кращих футболістів СРСР».
По завершенню кар’єри футболіста Петро Григорович присвятив себе тренерській діяльності. За його безпосередньої участі у 1970 році запорізький «Металург» здобув титул чемпіона України та путівку до першої ліги першості СРСР. З 1971 по 1987 рік працював тренером у СДЮШОР «Металург» (Запоріжжя). Вихованці Петра Тищенка неодноразово посідали призові місця в юнацьких першостях, а 1977 року виграли титул чемпіонів України.
Заслужений тренер України Петро Тищенко помер 27 липня 2012 року у Запоріжжі.
1939
Запорізька область
10 січня 1939 року, після затвердження рішення Президії Верховної Ради УРСР, на карті України нарешті з’являється Запорізька область. До цього наше місто лише одного разу та й недовго мало статус губернського центру – з 1920 по 1922 роки було столицею Олександрівської (Запорізької) губернії.
Територія нашої області у 1939 році велика – включає до себе і землі, які в майбутньому відійдуть Донецькій та Херсонській областях. Усього до складу регіону спочатку включили 30 адміністративних районів плюс місто Запоріжжя. Населення області 1939 року – майже 1 400 000 осіб.
1966
«Юний технік»
10 січня 1966 року держкомісія приймає до експлуатації останню третю секцію житлового будинку за адресом Яценка, 1 (цей будинок зараз спускається каскадом вздовж дамби – від вулиці Гагаріна до Перемоги). Дві перші секції також щойно завершені – прийняти до експлуатації 31 грудня 1965 року.
Взагалі у новому будинку аж 163 квартири. Увесь перший поверх – нежитловий. Тут будуть працювати: пошта з переговорним пунктом, перукарня, форпост і спортклуб «Богатир», меблевий та комісійний магазини, пункт заправки сифонів, «Соки-Води» з молочним кафетерієм. Але, мабуть, найвідоміший свого часу із тутешніх об’єктів – «Юний Технік», один з найпопулярніших серед запорізьких хлопців (й не тільки) магазинів радянської доби.
1991
«Логос»
10 січня 1991 року розпочалися перші заняття в запорізькій школі «Логос». Це – перша платна школа в Запоріжжі. “Щомісячна плата, як планують, складе 50-70 рублів на місяць”, – писали запорізькі журналісти, після того, як у листопаді 1990 року було зареєстроване мале державне підприємство «Школа «Логос»». Його засновники – міський відділ народної освіти (їм тоді завідував Микола Фролов) та зовнішньоторговельна фірма «Електра» (директор – В’ячеслав Монько).
Першим директором «Логосу» стає Сергій Горбачов. Перший набір – два класи восьмикласників. Їх заняття 1991 року проходять в аудиторіях Запорізького індустріального інституту.
1992
Рок-гурт «Декаданс»
10 січня 1992 року вдома у тоді ще просто старшокласника Валентина Терлецького зібрався новий запорізький рок-гурт.
“Цього дня у мене вдома відбулася перша репетиція новоствореної рок-групи”, – згадуватиме пізніше вже відомий музикант, журналіст та письменник Валентин Терлецький
Спочатку музичний колектив отримав назву “Свята інквізиція”. Потім трошки прожив під ім’ям «Резонанс». Лише 1995 року гурт змінить назву на ту під якою відома запоріжцям й сьогодні — “Декаданс”.
1993
Лев Юпко
10 січня 1993 року на 82-му році життя пішов у засвіти Лев Юпко – багаторічний керівник заводу «Запоріжсталь». Юпко був «запоріжсталівцем» з 1949 року. Спочатку працював головним інженером комбінату, а у 1956 році був призначений на посаду директора «Запоріжсталі». Лев Юпко очолював комбінат до 1982 року.
Похований на Капустяному цвинтарі. У 1997 на будинку, де проживав Лев Дмитрович (адреса: Соборний,232), встановлено гранітну меморіальну дошку з горельєфним портретом Юпка, символічним зображенням ковша й доменної печі, та меморіальним написом.
Такими булі події 10 січня в історії Запоріжжя. Не перемикайтесь, далі буде!
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі – вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 10 січня 2023. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
