13 листопада в історії Запоріжжя – в цей день відкривали кондитерську фабрику, обмежували торгівлю карамелю, канонізували козацького отамана та намагалися стати … Усамою Бен Ладен.
1945
Запорізька кондитерська фабрика
13 листопада 1945 рок – день заснування Запорізької кондитерської фабрики. Спочатку потужності підприємства розміщувались лише на вулиці Артема (зараз – Святого Миколая) та виготовляли тільки карамель. А ,наприклад, на початку 1970-х років це вже кондитерське об`єднання – з трьома цехами по виготовленню карамелі і цукерок, та з вафельним і бісквітним цехами (останні працювали на вулиці Чапаєва, зараз – Миколи Ласточкіна).
І все це під не зовсім кондитерською назваю – фабрика імені 40-річчя Компартії України. Найпопулярніша у ті часи її продукція – цукерки «Пташине молоко», «Метеорит», «Курочка Ряба», «Білочка» та «Вишня шоколаді». Фірмова «фішка» зразка 1980-х – коробка ассорті «Види Запоріжжя»: мікс цкерок «Пташине молоко», «Грильяж», «Золота нива» та «Метеорит».
Вже в часи незалежності підприємство стало акціонерним товариством і зараз працює під назвою «Запорізька кондитерська фабрика».
1988
Кіло карамелі в одні руки!
І продовжимо солодку тему. У листопаді 1988 року мешканцям Запоріжжя повідомляють: «Постановою обласного управління торгівлі встановлено норму продажу карамелі: 1 кг – в одні руки».
Дефіцит карамельок пояснюється дуже просто – розгрібають як сировину для виготовлення самогону. На дворі третій рік «горбачьовської» антиалкогольної кампанії! Цукор – традиційна для «самогонщиків» сировина – теж у страшному дефіціті, та й той лише по талонах.
«Назви фірмових кондитерських магазинів «Білочка», «Золотий ключик», «Карамелька» – мабуть, єдине, що зараз нагадує запоріжцям про популярні цукерки», – пишуть місцеві газети 88-го. А вітрини кондитерських магазинів описують ось так: «вони заповнені печивом «Морковним», сухарями «Вершковими» та сушкою «Гірчичною».
2001
Запорізька «Усама Бен Ладен»
13 листопада 2001 року до РАЦСу Комунарського району Запоріжжя з’явилася молода дама в червоному пальті та елегантному капелюшку. Принесла заяву, з якої випливало: своє прізвище Солод вона хоче змінити на Усама, ім`я Олена – на Бен, Валентинівну – на Ладен… І це лише через два місяці після удару терористів Бен Ладена по США! Епатажна запоріжанка миттю стала зіркою новин, екранів та газетних шпальт. Можливо на те й розраховувала – Олена Солод готувалася до весняних виборів!
Змінити ім’я та прізвища Солод не дозволили. Пояснили це тим, що справжній Усама Бен Ладен знаходиться у міжнародному розшуку. «Нас із Усамою бен Ладеном можна вбити, але не залякати. Перемога чи смерть!», – заявила тоді запорізька зірка епатажу. І відразу написала звернення до Міністерства закордоних справ України та посольства Афганістану (чи Пакістану, чи обох разом – різне доводилося читати). Мовляв, хочу бути дружиною Бен Ладена та народити від нього дитину – посприяйте, «штучному заплідненню»! «У грудні, з 21-го по 26-те число, у мене найуспішніші дні для зачаття…», – повідомляла Солод.
Хоч і без, цитую, «замороженої сперми Усами Бен Ладена» та під своїм ім’ям, але Олена все ж таки взяла участь у виборах. Одночасно балотувалась і до Верховної Ради, і на посаду міського голови. Під час кампанії знову шокувала громадськість – публічно оголила свій бюст: і на агітаційних плакатах, і у прямому ефірі місцевого телебачення!
Нестандартною була і програма кандидатки: старшокласницям та студенткам обіцяла регулярну роздачу безкоштовних презервативів, а представникам «сексменшинств» – посади у міськвиконкомі. Виборцям Солод чесно повідомляла: «Як депутат поїду безкоштовно до Парижу, щоб походити магазинами і купити гарний купальник. Моя мета – отримати в Києві салон краси та магазин модного одягу. При першій можливості стрибну до ліжка Суркіса, Бакая чи Литвина…».
На виборах міського голови 2002 року за Олену Солод віддали свої голоси 1708 виборців. Як кандидатка у нардепи Солод отримала на 77-му окрузі 759 голосів.
2015
Канонізація Калнишевського
13 листопада 2015 року у Запоріжжі відбулася канонізація останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. Відповідна літургія пройшла у Свято-Покровському соборі (московського патріархату), у день смерті отамана. Калнишевський був зарахований до лику місцешанованих святих. Додам, що Українська православна церква (Київського патріархату, як тоді казали) канонізувала кошового отамана ще у 2008 році, як Петра Багатостраждального.
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 13 листопада 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’яковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!