12 листопада в історії Запоріжжя – в цей день відкривали зараз вже неіснуючу церкву, вперше читали одну з найпопулярніших місцевих газет та втратили одного з найлегендарніших вихованців запорізького футболу.
1873
Пилипівська церква
1873 року в Олександрівську відкривається ще один православний храм. Його освячують 12 листопада – напередодні дня апостола Пилипа. Даті відповідає і назва нової церкви – Пилипівська. Таке ж ім’я носила і вулиця, яка йшла до храму. Та сама, яка після революції отримає назву “Радянська”, а зараз називається на честь Академіка Чабаненка.
А ось сама церква до нашого часу не дожила – була знищена у 1930-ті роки. Практично на її місці зараз знаходиться корпус «Запорізької політехніки» на вулиці Гоголя.
Цікава деталь – церква була збудована на міському цвинтарі. Та й у самому храмі був обладнаний склеп. Тут наприкінці 19 століття був похований головний меценат будівництва Пилипівської церкви, купець і навіть колись міський голова Павло Захарін.
Прихожан на службу сюди збирав дзвін шести дзвонів, головний з яких важив 33 пуди – понад 540 кілограм. Церква мала один престол – в ім’я святого Апостола Пилипа. При Пилипівському храмі існувала бібліотека церковних книг із 422 томів, працювала однокласна церковно-парафіяльна школа.
На фото зверху – позначена Пилипівська церква на плані Олександрівська 1913 року. Нижче – будівля церкви та фото перехрестя Гоголевської та Дніпровської вулиць: на першому плані – жіноча гімназія (зараз 3 корпус ЗНУ), за нею трохі помітно Пилипівську церкву.
1939
«Комсомолець Запоріжжя»
12 листопада 1939 року побачив світ перший номер газети “Комсомолець Запоріжжя”. Новим тоді виданням керував головний редактор Йосип Балац. Регулярний вихід видання перервала Друга світова війна. Знову друкуватися вона почала у 1958 року – по три номери на тиждень, українською мовою! У 1987 році перетворилася на тижневик.
Довгі роки газета була рупором Запорізького обкому комсомолу. Втім, наприкінці 80-х видання навіть у назві уникає комсомольського походження – у її “шапці” з’являється слово “КоЗа”. А з 1991 року газета має сьогоднішнє ім’я – “МІГ”. З 24 лютого цього року друк видання тимчасово припинений, але працює сайт газети.
Вітаю «міговців» усіх поколіннь, перемог на всіх фронтах!
1939
Іван Сухомлін
12 листопада – день народження Івана Сухомліна, багаторічного керманича капітальним будівництвом у Запоріжжі. Працювати до нашого міста Іван Прокофійович вперше приїхав ще 1961 року – на посаду майстра будівельного управління “Мартенбуд” тресту “Запоріжбуд”. В жовтні 1992 року був призначений начальником Управління капітального будівництва Запорізького місквиконкому. Міське УКБ Сухомлін очолював до липня 2011 року. Нагороджений орденами «Дружби народів» та «Знак пошани», має почесне звання «Заслужений будівельник України».
2014
Смерть Серебрянікова
12 листопада 2014 року пішов з життя Віктор Серебряніков – видатний вихованець запорізького футболу. Перші футбольні кроки уродженець Запоріжжя робив під керівництвом металургівських тренерів Йосипа Малкіна та Петра Тищенка. У основному складі запорізького «Металургу» Серебряніков виступав у 1958-1959 роках. Взяв участь у 35 офіційних матчах запорізької команди, забив у них 8 голів. Саме як гравець «Металурга» Серебряніков дебютував у складі юнацької збірної СРСР.
1959 року футболіст опинився у київському «Динамо», де став легендою вітчизняного футболу. У складі киян Серебряніков 5 разів ставав чемпіоном СРСР та двічі вигравав Кубок СРСР. Учасник чемпіонатів світу 1962, 1966 і 1970 років у складі збірної СРСР. Найкращий футболіст України 1969 року. Дев’ять разів долучався до щорічного списку 33 найкращіх футболістів СРСР.
Майстерно виконував штрафні удари, після яких м’яч огинав збудовану «стінку», а потім, коли здавалося, що він летить вище воріт, різко йшов униз. Такий удар навіть отримав назву на честь футболіста – «Дуга Серебрянікова».
Друзі, сподіваюсь що і ця мандрівка у часі вам сподобалась і буде корисною. Якщо є бажання та змога подякувати чи підтримати – і сайт, і особисто мене, то буду щиро вам вдячний! Бо запорізькі добровольці, так склалося, ніякої зарплатні не мають. Не жаліюся, просто констатую факт. Дякую всім, хто підтримує!
Карта: 4149 6293 3142 8607 (Приват, Вертепний Р.В.).
PayPal: retrozp@gmail.com.
© Роман Акбаш, akbash.zp.ua, 12 листопада 2022. Текст статті та фотоматеріали до неї поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов’яковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Будь-яке використання без вищезазначених умов забороняється. Дякую за розуміння!
