Училище-хутор глухонімих – унікальна сторінка запорізької історії. Про неї нещодавно згадав на своїй сторінці у Фейсбуці Запорізький обласний краєзнавчий музей. Залюбки робимо “репост”!
Діяльність училища-хутора глухонімих у м. Олександрівську.
Питання про створення учбового закладу для глухонімих дітей в місті Олександрівську (сучасному Запоріжжі) почали розглядати в 1899 році. В листопаді цього року міським справником було встановлено, що в Олександрівську та на території Олександрівського повіту мешкало 215 глухонімих, незрячих та дітей з затримкою розвитку. Через рік, на зборах земської управи, було вирішено щорічно виділяти кошти на рахунок майбутнього учбового закладу з умовою, що навчання в ньому згодом буде безкоштовним. У 1902 р. було створено місцевий відділ Попечительства про глухонімих. Його головою було призначено Івана Канкріна. Попечителем хутора став міський голова Фелікс Мовчановський.
11 травня 1903 року було розпочато будівництво школи на 120 осіб. І після завершення першої черги будівельних робіт, в серпні, вже було прийнято на навчання перші 30 учнів. В наступному році було завершено будівництво гуртожитку, церкви, бані та пральні. Після того, як добудували основні корпуси школи, стало зрозуміло, що вона може прийняти до 350 учнів. На території садиби знаходилися: лікарня на 12 ліжок з аптекою та ізолятором, школа, жіночий з церквою посередині та чоловічий гуртожитки, триповерхова будівля для адміністрації, пральня, баня, пекарня, сараї для тварин, теплиця, дитячий садочок, школа для учнів, що відстають в навчанні, машинобудівний завод, друкарня. На 1 січня 1910 року в училищі навчалися та отримували професію 195 дітей. Старші діти активно працювали на полях, городі та в саду хутора, в парниках, на молочній фермі, пасіці. Розводили коней, свиней та птицю, вирощували кукурудзу, озиму пшеницю, гарбузи, дині, картоплю, гірчицю, бобові, тощо.
На ділянці 4 десятини землі на березі моря, в Євпаторії, Олександрівським відділом Попечительства про глухонімих було зведено школу-санаторій, в якій одночасно могли навчатися та оздоровлюватися 50 учнів.
Майно учбового закладу тільки через 6 – 7 перших років його існування вже оцінювалося в 1 500 000. Але не судилося йому довго розквітати. Вже у 1911 р. навколо хутора вибухнув скандал. Фелікс Мовчановський потрапив під слідство, яке тривало 2 роки і скінчилося через відсутність складу злочину. Історія навчального закладу на цьому не скінчилася, але йому було нанесено непоправних збитків.
На фото: будівля училища та двзіниця домової церкви Маріїї-Магдалини. Зараз це територія вулиці Героїв 55 бригади (Шевченківський район).