20 жовтня 1990 року на сторінках газети «Міг» виходить стаття із заголовком”Мутант, або чудовисько з вогню”. Матеріл про страшну істоту, нібито виявлену на міському сміттєзвалищу, викликав набиякий резонанс.
20 жовтня 1990 року. На шостій сторінці газети «Міг» виходить цікавий матеріал. Над ним стоїть «шапка» «Містифікація?» та заголовок “Мутант, або чудовисько з вогню”.
У якості врізки була винесена не менш «голосна» фраза: «Незрозуміле страшне виття долинало крізь вогонь, людина зробила крок вперед і …».
Сам же текст являв собою історію про те, як на одному з міських звалищ (біля Нікопольского повороту) була виявлена якась страшна істота:
«Вся чорна, з якоюсь землистою шкірою, закутаною волоссям у всіх місцях, на товстих ногах, з короткими руками та жахливою головою – з величезним постійно відкритим ротом і двома червоними очима, які розташовані там, де зазвичай знаходяться вуха».
Це «щось» журналістська фантазія назвала плодом любові робітниці одного з запорізьких заводів і бомжа, що спився – мешканця звалища. Жінка «пробувала траву, кілька разів кололася, до того ж двічі серйозно труїлася на підприємстві – у нічну, коли там траплялися залпові викиди шкідливих речовин».
Народила вона біля сміттєзвалища – «не людське дитинча, а якесь чудовисько». У жаху й кинула таку дитина серед гір сміття…
У 1990 році віра людей у друковане слово ще була майже стовідсотковою. Тож мало хто звернув звернув уваги на рубрику «Містифікація» і на невеликий коментар лікаря під статтею – про те, що дуже не хочеться, щоб таке сталося насправді.
Повірили! І почали передавати байки про мутантів (вже не про одного, зауважте) на міському сміттєзвалищі з вуст у вуста. Особливо активно фантазували школярі. Нерідко навіть можна було почути щось на кшталт: “Та я сам їх бачив, слово пацана!”. Ось так ось журналіст Сергєєв став винуватцем появи однієї з міських легенд.
А ще у цей день – 20 жовтня – але у 1913 році, була відкрита Хортицька вчительська семінарія.